Фролков Олексій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фролков Олексій Андрійович
Народився 1904(1904)
село Тугань Мєщовського повіту Калузької губернії, тепер Калузької області, Російська Федерація
Помер 18 листопада 1989(1989-11-18)
місто Кишинів, тепер Республіка Молдова
Національність росіянин
Діяльність державний діяч
Alma mater Дніпровський державний технічний університет
Партія КПРС
Нагороди Орден Леніна

Олексій Андрійович Фролков (1904(1904), село Тугань Мєщовського повіту Калузької губернії, тепер Калузької області, Російська Федерація — 18 листопада 1989, місто Кишинів, тепер Республіка Молдова) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Харківського обкому КП(б)У. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в березні 1939 — лютому 1941 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у березні 1904 року в родині робітника-каменяра. У січні 1916 — березні 1917 р. — чорнороб Дніпровського металургійного заводу Південного російського товариства у селі Кам'янському Катеринославської губернії. У березні 1917 — лютому 1919 р. — безробітний у селі Кам'янському. У лютому 1919 — лютому 1922 р. — наймит багатого селянина в селі Семенівці Верхньодніпровського повіту.

У лютому 1922 — жовтні 1926 р. — котельник і карбувальник Дніпровського металургійного заводу у селищі Кам'янському Катеринославської губернії. У 1924 році вступив до комсомолу.

У жовтні 1926 — жовтні 1928 р. — секретар Кам'янського районного комітету комсомолу (ЛКСМУ).

Член ВКП(б) з грудня 1926 року.

У жовтні 1928 — жовтні 1929 р. — завідувач організаційного відділу Дніпропетровського окружного комітету комсомолу (ЛКСМУ). У жовтні 1929 — березні 1930 р. — культпропагандист осередку КП(б)У Кам'янського металургійного заводу імені Дзержинського.

У березні 1930 — січні 1935 р. — студент Кам'янського металургійного інституту імені Арсеничева, здобув спеціальність інженера прокатника-терміста.

У січні 1935 — серпні 1936 р. — заступник начальника ковальського цеху Дніпродзержинського вагонобудівного заводу імені газети «Правда» Дніпропетровської області. У серпні 1936 — жовтні 1937 р. — змінний начальник рейкобалкового цеху Дніпровського металургійного заводу імені Дзержинського Дніпропетровської області.

У жовтні 1937 — травні 1938 р. — секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У травні — 4 жовтня 1938 р. — 3-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У. 4 жовтня 1938 — 8 січня 1939 року — 2-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У грудні 1938 — березні 1940 р. — 1-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

У квітні — вересні 1940 р. — начальник колесно-прокатного цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського Дніпропетровської області. У вересні 1940 — вересні 1941 р. — начальник середньосортного цеху Дніпровського металургійного заводу імені Дзержинського Дніпропетровської області.

У вересні 1941 — липні 1942 р. — начальник зміни, у липні 1942 — травні 1943 р. — начальник цеху блюмінга № 3 Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна Челябінської області. У травні 1943 — квітні 1944 р. — директор школи № 18 фабрично-заводського учнівства металургів у місті Магнітогорську.

У квітні 1944 — січні (оф. травні) 1945 року — 2-й секретар Одеського міського комітету КП(б)У. З січня 1945 р. — у розпорядженні Одеського обласного комітету КП(б)У.

У червні 1945 — травні 1953 р. — завідувач Кам'янець-Подільського обласного відділу комунального господарства.

У травні 1953 — березні 1957 р. — начальник міжобласного будівельно-монтажного управління № 4 тресту «Укрсантехмонтаж» у місті Проскурові (Хмельницькому) Кам'янець-Подільської (Хмельницької) області.

У березні 1957 — червні 1965 р. — заступник міністра комунального господарства Молдавської РСР. У червні — липні 1965 р. — на пенсії.

У липні 1965 — липні 1973 р. — заступник директора з навчальної частини, у липні 1973 — грудні 1977 р. — викладач технології металів навчального комбінату Міністерства комунального господарства Молдавської РСР.

З грудня 1977 року — на пенсії у місті Кишиневі, де й помер.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
  • Фролков Алексей Андреевич [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)