Фібі Сноу
| Phoebe Snow | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | англ. Phoebe Ann Laub |
| Дата народження | 17 липня 1950[2] або 17 липня 1952[3] |
| Місце народження | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3] |
| Дата смерті | квітня 26, 2011 (у віці 60 років)[1] |
| Місце смерті | Едісон, Міддлсекс, Нью-Джерсі, США |
| Причина смерті | геморагічний інсульт |
| Роки активності | 1972–2010 |
| Громадянство | США |
| Професії | авторка-виконавиця, співачка, композиторка, авторка пісень, гітаристка, студійна виконавиця |
| Освіта | Shimer Colleged і Teaneck High Schoold |
| Співацький голос | контральто |
| Інструменти | Guitar, vocals |
| Жанр | Blues,[4] jazz blues, folk, gospel, jazz, R&B, roots rock, soul |
| Лейбли | Shelter, Columbia, Mirage, Elektra, Eagle, House of Blues |
| Мати | Lili Mannd |
| phoebesnow.com | |
Фібі Сноу (англ. Phoebe Ann Laub, народжена як Фібі Енн Лауб;[5] 17 липня 1950 — 26 квітня 2011) — американська співачка, автор пісень і гітаристка, відома своїми хітами 1974 і 1975 років «San Francisco Bay Blues», «Poetry Man», «Harpo's Blues» і її запрошений вокал, який підтримує Пола Саймона на «Gone at Last»[6]. Вона також записала «San Francisco Bay Blues». The New York Times описала її як «контральто, засноване на блюзовому гроулі та здатне передавати чотири октави»[7]. Сноу також виконала численні рекламні джингли для багатьох американських продуктів у 1980-х і 1990-х роках, включаючи General Foods International Coffees, Salon Selectives і Stouffer's. Сноу досяг успіху в Австралії наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років із п’ятьма 100 найкращими альбомами на цій території[8]. У 1995 році вона записала госпел-альбом із «Sisters of Glory».
Молодість, сім'я та освіта[ред. | ред. код]
Фібі Енн Лауб[5] народилася в Нью-Йорку в 1950 році і виросла в музичній родині, де цілодобово звучали дельта-блюз, мелодії з бродвейських шоу, диксиленд-джаз, класична музика та записи народної музики. Її батько, Меррілл Лауб, винищувач за фахом, мав енциклопедичні знання про американське кіно та театр, а також був затятим колекціонером і реставратором антикваріату. Її мати, Лілі Лауб, була викладачем танців, яка виступала з групою Марти Грем[9]. Вона була єврейкою[10][11].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Саме в клубі The Bitter End у 1972 році Денні Корделл, співвласник (разом з Леоном Расселом) Shelter Records, був настільки захоплений співачкою, що підписав з нею контракт на лейбл і продюсував її перший запис у The Church Studio. У 1974 році вона випустила однойменний альбом Phoebe Snow, включаючи «San Francisco Bay Blues» і «Poetry Man», у якому виступили The Persuasions, Зут Сімс, Тедді Вілсон, Девід Бромберг і Дейв Мейсон.
Дискографія[ред. | ред. код]
| Рік | Альбом | Пікові позиції на діаграмі | Сертифікати | Лейбл | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| НАС[12] | R&B США[13] | Джаз США [14] |
AUS[15] | |||||||||||
| 1974 рік | Фібі Сноу | 4 | 22 | — | 48 |
|
Записи притулку | |||||||
| 1976 рік | Друге дитинство | 13 | 33 | — | 71 |
|
Колумбія | |||||||
| Це схоже на сніг | 29 | — | — | 64 | ||||||||||
| 1977 рік | Ніколи не відпускай | 73 | 36 | — | — | |||||||||
| 1978 рік | Проти зерна | 100 | — | — | — | |||||||||
| 1981 рік | Rock Away | 51 | — | — | — | Міраж | ||||||||
| 1989 рік | Щось справжнє | 75 | — | — | — | Електра | ||||||||
| 1991 рік | Нью-Йоркське рок-енд-соул-ревю: Live at the Beacon | — | — | — | — | Гігант | ||||||||
| 1995 рік | Добра новина у важкі часи (з сестрами Слави ) | — | — | — | — | Warner Bros. | ||||||||
| 1998 рік | Я не можу поскаржитися | — | — | — | — | Будинок блюзу | ||||||||
| 2003 рік | Чудо природи | — | — | — | — | Eagle Records | ||||||||
| 2008 рік | Жити | — | — | 17 | — | Verve Records | ||||||||
| «—» позначає запис, який не потрапив у чарти або не був випущений на цій території. | ||||||||||||||
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Thursby, Keith (27 квітня 2011). Phoebe Snow dies at 60; singer of 1974 hit 'Poetry Man'. Los Angeles Times. Процитовано 27 квітня 2011.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #134524934 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Phoebe Snow San Francisco Bay Blues. AllMusic. Процитовано 1 серпня 2022.
- ↑ а б Kadden, Jack (10 квітня 2005). On a Train Back To a Golden Age. The New York Times. Процитовано 27 квітня 2011.
The other two are tavern-lounge cars built in 1949 for the Delaware, Lackawanna & Western Railroad's premiere train, the Phoebe Snow, which ran from Hoboken, N.J., to Buffalo. The name came from a character—dressed all in white—in an advertising campaign dating to the early 1900s, touting a train that ran on clean-burning anthracite coal. (The singer Phoebe Snow, born Phoebe Laub, took her stage name from the train.)
- ↑ Phoebe Snow Chart History. Billboard.com. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Abdella, Fred T. (2 липня 1989). Singing Her Way Back to the Top. The New York Times. Процитовано 27 квітня 2011.
It was the summer of 1974 and the voice was everywhere — a contralto grounded in a bluesy growl and capable of sweeping over four octaves on the slightest provocation into a gospel-charged upper range.
- ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. с. 280. ISBN 0-646-11917-6.
- ↑ Shewey, Don. The Blues of Phoebe Snow. DonShewey.com. Don Shewey. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Holden, Stephen (21 жовтня 1983). Things Are Looking Up Again for Phoebe Snow. The New York Times. Процитовано 23 серпня 2008.
- ↑ North, Steve (3 травня 2011). Remembering my friend, Phoebe Snow (obituary). Jewish Morning Journal.
- ↑ Phoebe Snow – Chart History: Billboard 200. Billboard. Архів оригіналу за 27 December 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
- ↑ Phoebe Snow – Chart History: Top R&B/Hip-Hop Albums. Billboard. Архів оригіналу за 27 December 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
- ↑ Phoebe Snow – Chart History: Jazz Albums. Billboard. Архів оригіналу за 27 December 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
- ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. с. 280. ISBN 0-646-11917-6.Kent, David (1993).
- ↑ а б Gold and Platinum Awards. RIAA. Процитовано 3 січня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Неофіційний фан-сайт
- Обкладинки душі Майкла Акуварда з дослідженням Фібі Сноу
- Фібі вшановує Валері
- Фібі Сноу на сайті IMDb (англ.)
- Фібі Сноу на сайті AllMusic(англ.)
|
