Октава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інтервали р:
Див.також:
Чиста октава

Окта́ва — в музиці та акустиці — інтервал між двома тонами, частоти яких співвідносяться як 1 : 2. (тобто \ f_1/f_2 = 2).

В музичній практиці октава визначається також, як восьма ступінь діатонічного звукоряду, а також музичний інтервал, що охоплює 8 ступенів діатонічного звукоряду, звідки й походить назва. Таким чином октава охоплює всі сім ступенів діатонічного звукоряду, або 12 півтонів хроматичного звукоряду.

Окрім того октавою називається також ділянка звукоряду, в яку входять всі 7 ступенів — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Весь музичний діапазон таким чином поділяється на 7 повних та 2 неповні октави:

Звуки.png

Різновиди октави[ред.ред. код]

В теорії музики розрізняють такі різновиди інтервалу октави:

Notenbeispiel Oktavintervalle.gif
  • (а) Чисту октаву (Loudspeaker.png висхідна, Loudspeaker.png низхідна)
  • (b) Збільшену октаву (енгармонічно рівна малій ноні)
  • (с) Зменшену октаву (енгармонічно рівна великій септимі)

Позначення октав[ред.ред. код]

Діапазон застосовуваних в музиці звуків розбитий на 9 октав, кожна з яких має свою назву. Крім того існують різні способи позначення приналежності звуку тієї чи іншої октаві, з яких найпоширеніші два — нотація Гельмгольця та американська нотація.

Найменування октав[ред.ред. код]

Октава, що лежить посередині діапазону, називається «Перша октава», наступна вгору — «Друга», потім «Третя», «Четверта» і «П'ята». Октави нижче 1-ї мають власні назви «Мала октава» — це октава нижче 1-ї, «Велика» — нижче малої, «контроктава» — нижче великої, і нарешті «субконтроктава» — нижче контроктави — найнижча з використовуваних октав. Октави нижче субконтроктави і вище 5-ї октави виходять за діапазон застосовуваних в музиці звуків і тому не мають власних назв і позначень звуків.

Нотація Гельмгольца[ред.ред. код]

Була запропонована німецьким математиком Германом Гельмгольцем у роботі Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik (1863)[1]. Ця нотація заснована на комбінації способу запису назви ступені — з великої або маленької літери, зокрема штрихів поруч з назвою щаблі — від одного до п'яти (замість штрихів також використовуються арабські цифри) і місця постановки штрихів — знизу або зверху. Нотація Гельмгольца може бути застосована як зі складовою системою найменування ступенів, так і з буквеною.

Американська нотація[ред.ред. код]

Інший спосіб позначення октав був запропонований Американським акустичним товариством у 1939 році і в США отримав назву «наукової нотації» (англ. Scientific pitch notation). В американській нотації номер октави записується відразу після визначення ступіню, при цьому октави нумеруються починаючи з найнижчої (субконтроктави), якій присвоюється номер 0-й. Ця нотація застосовується тільки з буквеної системою найменування ступенів.

Повний список октав[ред.ред. код]

Субконтроктава[ред.ред. код]

Охоплює звуки з частотами від 16,352 Гц (включно) до 32,703 Гц[2]. Найнижча з чутних октав, як правило нижні щаблі цієї октави в музиці не використовуються. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з великої літери та справа знизу ставиться цифра 2 (або два штрихи). У науковій нотації має номер 0-й

Номер ступіні Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 16,352 До2 C2 C0  Субконтроктава
2 18,354 Ре2 D2 D0
3 20,602 Мі2 E2 E0
4 21,827 Фа2 F2 F0
5 24,500 Соль2 G2 G0
6 27,500 Ля2 A2 A0
7 30,868 Сі2 H2 B0

Контроктава[ред.ред. код]

Охоплює звуки з частотами від Гц 32,703 (включно) до Гц 65,406. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з великої літери та справа знизу ставиться цифра 1 (або один штрих). У науковій нотації має номер 1.

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 32,703 До1 C1 C1  Контроктава
2 36,708 Ре1 D1 D1
3 41,203 Мі1 E1 E1
4 43,654 Фа1 F1 F1
5 48,999 Соль1 G1 G1
6 55,000 Ля1 A1 A1
7 61,735 Сі1 H1 B1

Велика октава[ред.ред. код]

Охоплює звуки з частотами від Гц 65,406 (включно) до Гц 130,81. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з великої літери без додаткових цифр або штрихів. У науковій нотації має номер 2

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 65,406 До C C2  Велика октава
2 73,416 Ре D D2
3 82,406 Мі E E2
4 87,307 Фа F F2
5 97,999 Соль G G2
6 110,00 Ля A A2
7 123,47 Сі H B2

Мала октава[ред.ред. код]

Охоплює звуки з частотами від Гц 130,81 (включно) до Гц 261,63. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з маленької букви без додаткових цифр або штрихів. У науковій нотації має номер 3.

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 130,81 до c C3  Мала октава
2 146,83 ре d D3
3 164,81 мі e E3
4 174,61 фа f F3
5 196,00 соль g G3
6 220,00 ля a A3
7 246,94 сі h B3

Перша октава[ред.ред. код]

Включає звуки з частотами від Гц 261,63 (включно) до Гц 523,25. Середня октава звукоряду музичної системи. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з маленької букви, праворуч зверху пишеться цифра 1 (або один штрих). У науковій нотації має номер 4

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 261,63 до1 c1 C4  Перша октава
2 293,67 ре1 d1 D4
3 329,63 мі1 e1 E4
4 349,23 фа1 f1 F4
5 392,00 соль1 g1 G4
6 440,00 ля1 a1 A4
7 493,88 сі1 h1 B4

Друга октава[ред.ред. код]

Включає звуки з частотами від Гц 523,25 (включно) до Гц 1046,5. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з маленької букви, праворуч зверху пишеться цифра 2 (або два штрихи). У науковій нотації має номер 5

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 523,25 до2 c2 C5  Друга октава
2 587,33 ре2 d2 D5
3 659,26 мі2 e2 E5
4 698,46 фа2 f2 F5
5 783,99 соль2 g2 G5
6 880,00 ля2 a2 A5
7 987,77 сі2 h2 B5

Третя октава[ред.ред. код]

Включає звуки з частотами від Гц 1046,5 (включно) до Гц 2093,0. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з маленької букви, праворуч зверху пишеться цифра 3 (або три штриха). У науковій нотації має номер 6

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 1046,5 до3 c3 C6  Третья октава
2 1174,7 ре3 d3 D6
3 1318,5 мі3 e3 E6
4 1396,9 фа3 f3 F6
5 1568,0 соль3 g3 G6
6 1760,0 ля3 a3 A6
7 1975,5 сі3 h3 B6

Четверта октава[ред.ред. код]

Включає звуки з частотами від Гц 2093,0 (включно) до Гц 4186,0. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з маленької букви, праворуч зверху пишеться цифра 4 (або чотири штриха). У науковій нотації має номер 7

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 2093,0 до4 c4 C7  Четвертая октава
2 2349,3 ре4 d4 D7
3 2637,0 мі4 e4 E7
4 2793,8 фа4 f4 F7
5 3136,0 соль4 g4 G7
6 3520,0 ля4 a4 A7
7 3951,1 сі4 h4 B7

П'ята октава[ред.ред. код]

Включає звуки з частотами від Гц 4186,0 (включно) до Гц 8372,0. Найвища з використовуваних в музиці октав, переважно використовується лише її нижній ступінь. У нотації Гельмгольца найменування ступенів записуються з маленької букви, праворуч зверху пишеться цифра 5 (або п'ять штрихів). У науковій нотації має номер 8

Номер ступеня Частота, Гц[2] Складове позначення за Гельмгольцем Буквенне позначення за Гельмгольцем Американська нотація Сучасна музична нотація
1 4186,0 до5 c5 C8  П'ята октава
2 4698,6 ре5 d5 D8
3 5274,0 мі5 e5 E8
4 5587,7 фа5 f5 F8
5 6271,9 соль5 g5 G8
6 7040,0 ля5 a5 A8
7 7902,1 сі5 h5 B8

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hermann von Helmholtz. (n.d.). A Dictionary of Scientists. Retrieved April 15, 2008, from Answers.com Web site: http://www.answers.com/topic/hermann-von-helmholtz
  2. а б в г д е ж и к л Значення частот розраховані виходячи із стандартної частоти камертона ля 1 = 440 Гц

Література[ред.ред. код]

  • Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С. В. Шип. — К. : Заповіт, 1998. — 368 с. — ISBN 966-7272-21-4 : Б. Ц.
  • Побережна Г. І., Щериця Т. В. Загальна теорія музики. К: Вища школа, 2004–303 с.
  • Смаглій Г. А. Маловик Л. В. Основи теорії музики.-Харків, 2004.
  • Алдошина И., Приттс Р. Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 с., ил. ISBN 5-7379-0298-6

Примітки[ред.ред. код]