Фінчлі-Сентрал (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фінчлі-Сентрал
Транспортна мережа Лондонський метрополітен
Зображення
Названо на честь Фінчліd
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Барнет
Історичне графство Мідлсекс
Архітектор Чарльз Голден і Reginald Urend
Архітектурний стиль модерна архітектура
Дата офіційного відкриття 22 серпня 1867
Сусідня станція Іст-Фінчлі[1], Мілл-Хілл-Іст[1] і Вест-Фінчлі[1]
Обслуговується маршрутом Північна лінія
Залізнична лінія Північна лінія
Тарифна зона London fare zone 4d
Стан використання використовується[d]
Мапа
CMNS: Фінчлі-Сентрал у Вікісховищі

Координати: 51°36′03″ пн. ш. 0°11′35″ зх. д. / 51.60111100002777818° пн. ш. 0.193333000028° зх. д. / 51.60111100002777818; -0.193333000028

Фінчлі-Сентрал (англ. Finchley Central) — станція відгалуження Хай-Барнет Північної лінії Лондонського метро. Станція розташована у 4-й тарифній зоні, у районі Фінчлі, боро Барнет, Лондон, між станціями Вест-Фінчлі, Мілл-гілл-Іст та Іст-Фінчлі. Пасажирообіг на 2017 рік — 7.20 млн осіб.[2]

Конструкція станції: наземна відкрита з однією прямою острівною та однією прямою береговою платформами.

Історія[ред. | ред. код]

  • 22.серпня 1867: відкриття станції як Фінчлі-енд-Гендон у складі Great Northern Railway (GNR).[3][4]
  • 1. лютого 1872: станцію перейменовано на Фінчлі
  • 1. квітня 1872: відкриття трафіку на лінії до Хай-Барнет[4]
  • 1. лютого 1894: станцію перейменовано на Фінчлі (Черч-Енд)
  • 11. вересня 1939: припинення трафіку Фінчлі-Сентрал — Еджвар для електрофікації та реконструкції[5]
  • 1. квітня 1940: станцію перейменовано на Фінчлі-Сентрал
  • 14. квітня 1940: відкриття трафіку Північної лінії[6]
  • 2. березня 1941: завершення трафіку London and North Eastern Railway
  • 18. травня 1941: відкриття трафіку до Мілл-гілл-Іст[7]
  • 1. жовтня 1962: завершення товарного трафіку[8]

Пересадки[ред. | ред. код]

  • На автобуси London Bus маршрутів: 13, 125, 143, 326, 382, 460, нічні маршрути N20, та шкільні маршрути 626, 683.

Послуги[ред. | ред. код]

Попередня станція Лінія Наступна станція
Вест-Фінчлі   London Underground Лондонське метро
Північна лінія
  Іст-Фінчлі
Мілл-гілл-Іст    

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
  2. COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.
  3. Butt, 1995, с. 96.
  4. а б Northern Line - Dates. Clive's Underground Line Guides. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 29 September 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  5. Beard, 2002, с. 92.
  6. Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 1-85414-219-4.
  7. Day та Reed, 2010, с. 140.
  8. Underground: The Journal of the London Underground Railway Society (PDF) (12). December 1962: 7. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.