Хорошівський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хорошівський монастир
49°51′08″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. / 49.85222; 36.22500Координати: 49°51′08″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. / 49.85222; 36.22500
Тип монастир
Країна  Україна
Розташування Хорошеве
Засновано 1664
Хорошівський монастир. Карта розташування: Україна
Хорошівський монастир
Хорошівський монастир (Україна)
Мапа
CMNS: Хорошівський монастир у Вікісховищі

Хороші́вський Вознесе́нський монасти́р — православний жіночий монастир, 2 класу (з 1786 г.) Харківської області, що був поблизу села Хорошеве.[1]

Заснований у 1664 р.[2] на місці давнього городища, відомого ще в XII ст. В 1744 г. монастир згорів, але потім його було відновлено. Особливо шана в монастирі була до ікони Володимирської Божої Матері.

Монастир був закритий у 20-і роки XX ст.

Історія[ред. | ред. код]

Час заснування[ред. | ред. код]

Монастир був заснований в 1664 році[3] на території домонгольського Хорошівського городища. У "Чолобитній про заснування Хорошівського монастиря" написано: "Въ нын. во 172 (1664) году по челобитью Харьковскаго уѣзду села Хорошевскаго городища черкасъ [царемъ] вѣлено у тое церкви архангела Михаила быть монастырю", "...у той грамоты припись Питирима митрополита Сарскаго и Подонскаго іюня въ 30 день нын. 172 (1664) году велѣно ей старицѣ Александрѣ быть въ Харьковском уѣздѣ въ Хорошевскомъ дѣвичѣ монастырѣ игуменьею и монастырь строить."[4]

Перші роки[ред. | ред. код]

Існує версія, що до середини XVIII століття на території монастиря існували дві дерев'яні церкви, які були знищені пожежею 17 вересня 1744 року[5]. Спочатку збором коштів на відновлення монастиря займалася до 1749 року, а ігуменя Афанасія Ковалевська (родичка полковника Ковалевського), а потім її наступниця Феофанія Квітк[ін]а, найближча родичка владики свт. Іоасафа Бєлгородського. 20 червня 1754 року Квіткіна звернулася в єпархію з проханням замість згорілого храму закласти і побудувати новий кам'яний храм в ім'я Вознесіння Господнього, бо «належні матеріали... в готовності є»[6].

У грамоті 27 червня 1754 року Іоасаф, єпископ Бєлгородський і Обоянський, написав: «Благословительно дозволяємо зазначену кам'яною будівлею церкву закласти знову на зручному місці в ім'я Вознесіння Господнього, за церковним чиноположенням, харківського колегіуму архімандриту і ректору Рафаїлу Мокренському, а після закладення веліти будувати». Архіпастир також наказував, щоб бані на церкві і вівтар були співмірні самій будівлі і на банях були б влаштовані залізні чотирикінцеві хрести[6].

Поява кам'яних будівель[ред. | ред. код]

Останні збережені залишки вежі, що входила в систему укріплень Хорошівського монастиря, 2012 рік

Через п'ять років після пожежі на території монастиря був закладений кам'яний храм з престолом на честь Вознесіння Господнього. Храм був освячений в 1759 році. У 1785 році у додатково в монастирі була побудована церква Архистратига Михаїла[5]. Роботи велися стараннями ігумені Тавіфи Сошальської. Церква була освячена ректором Харківського колегіуму, архімандритом Василем 3 травня 1786 року[6].

У 1835-1837 рр. до триголової церкви Вознесіння під керівництвом ігумені Анатолії Верьовкіної[6] були зроблені прибудови до північної, південної та західної стіни, в результаті чого стало можливим додати ще два куполи і зробити церкву п'ятикупольною. Крім того, до церкви був доданий боковий вівтар на честь Володимирської ікони Божої Матері і освячений харківським архієпископом Мелетієм 2 вересня 1837 року[6]. Також на початку XIX століття була побудована дзвіниця і зведена кам'яна огорожа з цегляними вежами [5].

У період з 1871 року по 1899 рік в монастирі існував дитячий притулок[7]. Після початку Першої світової війни до послушниць Хорошівського монастиря приєдналися 150 черниць Городищенського жіночого монастиря, який опинився на окупованій німецько-австрійськими військами Волинській єпархії[5].

Станом на 1917 рік в Хорошівському монастирі проживало 722 черниці і послушниці[5].

Закриття[ред. | ред. код]

Хорошівський монастир (сучасне використання — будинок пристарілих)

У 1921 році або 1922 році монастир був закритий більшовиками, а його черниці і послушниці змушені були покинути територію обителі [5]. Спочатку в келіях монастиря була створена швейна колонія для занепалих жінок, але це починання не отримало розвитку[8]. У 1924 році на території монастиря і в його господарських будівлях був відкритий Хорошівський геріатричний пансіонат[9]. Значна частина монастирських будівель, включаючи його церкви, після закриття монастиря були втрачені. У 1980 році біля біля колишніх північних воріт монастиря був побудований п'ятиповерховий корпус пансіонату. При будівництві була зруйнована частина монастирського кладовища і Хорошівського городища[8].

Ікони монастиря[ред. | ред. код]

Російський духовний письменник Сергій Булгаков писав, що в монастирі знаходилися стародавня Ченстоховська ікона Божої Матері, Володимирська ікона Божої Матері[10] з частинками мощей преподобного Пімена Печерського Багатоболезненного і Агапіта-лікаря, ікона святого Харалампія, яка користувалася в монастирі особливим шануванням, та ікона святого Пантелеймона «з дорогими лампадою і свічником, пожертвувані зціленими перед цією святою іконою», що була надіслана з Афонського монастиря[11].

Ігумені монастиря[12][ред. | ред. код]

  • Олександра — ігуменя Хорошівського монастиря (XVII ст.). Засновниця монастиря.
  • Товіфа — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1700 року).
  • Таїсія — ігуменя Хорошівського монастиря.
  • Вікентія — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1733—1736 років).
  • Афанасія (Ковалевська) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1741—1744 років). За її правління (1741 рік) Хорошівський монастир був приписаний до Курязького монастирю. Сестра сотника Григорія Ковалевського.
  • Феофанія (Феодосія Григорівна Квітка) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1749—1754 років). За її правління (1749 рік) Хорошівський монастир відокремився від Курязького монастирю. Донька Харківського полковника Григорія Семеновича Квітки.
  • Марія (Марфа Григорівна Квітка-Гамалія) — ігуменя Хорошівського монастиря. Донька Харківського полковника Григорія Семеновича Квітки.
  • Єлизавета (Дуніна) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло1725-1760 роки). Донька бригадира Дуніна. До цього була в київському Флорівському монастирі.
  • Марфа (Авксентьєва) — ігуменя Хорошівського монастиря(1762—1777 роки). Згадується як духовна матір Григорія Сковороди[13].
  • Товіфа (Сошальська) — ігуменя Хорошівського монастиря (коло 1777—1798 років). За її часів Хорошівський монастир став штатним монастирем другого класу.
  • Феофанія (Ковалевська) — ігуменя Хорошівського монастиря (1798—1812 роки).
  • Євпраксія (Тимошенко) — ігуменя Хорошівського монастиря (1812-18127 роки).
  • Анатолія (Веревкіна) — ігуменя Хорошівського монастиря (1827—1849 роки).
  • Анатолія II-га — ігуменя Хорошівського монастиря.
  • Антоніна (Чубарова) — ігуменя Хорошівського монастиря (з 27.12.1850 року).

Галерея[ред. | ред. код]

  • Хорошівський монастир
    Хорошівський монастир
  • Вид зблизька
    Вид зблизька
  • деталі оздоблення
    деталі оздоблення
  • Стіна та вікна будівлі
    Стіна та вікна будівлі
  • Загальний вигляд
    Загальний вигляд

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Словник Брокзауза та Єфрона
  2. ↑ Знову про Безлюдівку / В. Ю. Кисиленко // Трибуна Трудящих. — 2016. — 16 листопада
  3. ↑ Знову про Безлюдівку / В. Ю. Кисиленко // Трибуна Трудящих. — 2016. — 16 листопада
  4. ↑ Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Х., 1905. –. Т.16. - с. 439-442
  5. ↑ а б в г д е Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2012. Процитовано 24 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ а б в г д Архівована копія. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Гавриленко Л. І. (2010). Історія про Хорошівський Вознесенський дівочий монастир. Харків. с. 32.
  8. ↑ а б http://rus3edin.org.ua/2008-11-24-15-05-36/921-2011-05-04-19-11-29[недоступне посилання]
  9. ↑ Мирер Полина (17 червня 2007). Хорошевский гериатрический пансионат в Харьковском районе расширяют (рос.). Медиапорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 28 червня 2012.
  10. ↑ Гавриленко Л. І. (2010). Історія про Хорошівський Вознесенський дівочий монастир. Харків. с. 70.
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 24 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]-Розділ «Хорошівський дівочий монастир»
  13. ↑ Махновець Л. Григорій Сковорода: біографія. Київ: Наукова думка, 1972. С. 242—243

Посилання[ред. | ред. код]


Православний хрест Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хорошівський_монастир&oldid=42268054