Хоцянівська Алла Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алла Вікторіна Хоцянівська
Народилася 30 липня 1985(1985-07-30) (38 років)
м. Бердичів, Бердичівський район, Житомирська область, Україна
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українка
Alma mater Вінницький державний педагогічний університет
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Алла Вікторівна Хоцянівська (нар. 30 липня 1985, м. Бердичів, Україна) — українська журналістка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Алла Хоцянівська народилася 30 липня 1985 року у місті Бердичеві Бердичівського району Житомирської області України.

Закінчила філологічний факультет Вінницького державного педагогічного університету.

Працювала у друкованих ЗМІ.

Свій перший телевізійний сюжет Алла зробила на каналі «1+1». Працює в ТСН.

Євромайдан

[ред. | ред. код]

З першого і до останнього дня висвітлювала події «Революції гідності». Нічні чергування, найгарячіші точки.

18 лютого 2014 року біля Маріїнського парку разом з оператором пережила напад «тітушок»[1]. Їхня знімальна група опинилася в тилу беркутівців. Вдалося зазняти зброю, знущання над людьми з боку «беркуту» та «тітушок». Саме це стало причиною нападу. В результаті — побиття та розтрощена камера.[2]

Війна на сході України

[ред. | ред. код]

З 2015 року працює в зоні ООС.[3] Була свідком перших контрнаступів українських військ, загострення ситуації в Широкиному, десяток поранених та відступу українських сил.

Майже від самого початку війни я прагнула туди поїхати. Я довго визрівала для цього. Але рідні та друзі говорили, що дівчатам там не місце, і це до певного часу зупиняло мене. Зрештою зрозуміла, що мушу там бути, відчувала, що повз мене проходять найголовніші події в країні.

— Алла Хоцянівська, Війна очима ТСН

Доробок

[ред. | ред. код]

Співавторка книг «Війна очима ТСН» (2014)[4], «Незалежність очима ТСН» (2017)[5].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • орден княгині Ольги III ступеня (6 червня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Під час сутичок на Інститутській постраждали 27 журналістів та операторів [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.], Тиждень.uа, 18 лютого 2014 р.
  2. Документальний фільм "ТСН. 20 років" на YouTube // ТСН
  3. Працівники «1+1 медіа» вручили почесні державні нагороди [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.], Телекритика, 8 червня 2018 р.
  4. Кашпор, О. Війна очима ТСН. — Київ : Основа, 2015. — 222 с. — ISBN 978-966-500-367-0.
  5. Примост, В. Незалежність очима ТСН. — Київ : Основа, 2017. — 296 с. — ISBN 978-966-500-798-2.
  6. Указ Президента України № 159/2018 від 6 червня 2018 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]