Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прилбичі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Собору Пресвятої Богородиці (1654)
Церква Собору Пресвятої Богородиці (1654 р.)

49°53′03″ пн. ш. 23°27′57″ сх. д. / 49.88417° пн. ш. 23.46583° сх. д. / 49.88417; 23.46583Координати: 49°53′03″ пн. ш. 23°27′57″ сх. д. / 49.88417° пн. ш. 23.46583° сх. д. / 49.88417; 23.46583
Статус діюча
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України
Країна  Україна
Розташування Прилбичі
Яворівський район
Львівська область
Конфесія Православна церква України
Тип будівлі церква
Будівництво 1654
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прилбичі). Карта розташування: Львівська область
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прилбичі)
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прилбичі) (Львівська область)
Мапа

CMNS: Церква Собору Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Собору Пресвятої Богородиці — дерев'яна парафіяльна церква ПЦУ в селі Прилбичі Яворівського району Львівської області.

Історія[ред. | ред. код]

Православна парафія в Прилбичах від початку свого існування входила до складу Перемишльської єпархії.

Перші письмові відомості про православного священника в Прилбичах датують 1515 роком.

Згідно з даними шематизму за 1938—1939 роки церква побудована у 1654 році. Така ж дата була над південними дверима церкви.

З 1691 р. (рік перепідпорядкування Перемишльської єпархії Руській Унійній Церкві) розпочинається унійний період прилбицької парафії та храму.

11 вересня 1892 року в церкві відслужив першу у своєму житті Божественну літургію молодий новопоставлений отець-василіянин Андрей Шептицький.

З 1946 до 1991 року парафія та храм перебували в юрисдикції Українського екзархату РПЦ.

Після легалізації УГКЦ обласна і районна влада випробувала всі можливі заходи, щоб у родинному помісті Шептицьких, храм передати греко-католикам. …. Більшість членів церковної двадцятки і касир із церковною касою, в сумі 70 тис. радянських карбованців, покинули православну громаду. Голова Прилбицької сільської ради Шевчик Катерина Степанівна разом з депутатами провели в Прилбичах і Мужиловичах референдуми з релігійного волевиявлення людей, де більшість зарахувала себе вірними Православної Церкви [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Греко-католики (бл. 20 %) вимагали почергового служіння. Влада їм у цьому сприяла, загострюючи міжконфесійний конфлікт. Застосовували силові методи для заволодіння храмом.[джерело?]

«Влада прислала багато міліціонерів, — згадує настоятель храму отець Ігор Глущак, — храм відібрали і закрили». Громада зверталась за допомогою до Києва. Почалася судова справа. Архівні документи засвідчили, що храм збудований у 1654 році. Суд визнав храм за Прилбицькою православною громадою.

Відтак, з 1991 року храм перебував в юрисдикції православної громади, Української Православної Церкви Київського патріархату. З 2018 належить до Православної церкви України.

Опис[ред. | ред. код]

Дерев'яна, тризрубна, з однією банею. Складається із здебільшого прямокутного в плані бабинця, меншої нави і ще меншого східного зрубу із шестигранною апсидою. Нетрадиційне чергування обсягів пояснюється пізнішим розширенням західного зрубу. Центральний зруб (квадратний у плані) переходить у низький восьмерик, увінчаний банею куполу. Бічні обсяги покриті дахами.

Споруда має піддашшя, яке з боку західного фасаду підтримують стовпчики, на інших — пластично оброблені випуски вінців. Для інтер'єру характерний висотно розкритий простір нави.

Храм 1654 року зазнав трьох реконструкцій (першу дату реконструкції інколи помилкова вважають датою будівництва):

  • 1741 рік;
  • на зламі 1980-1990-х років;
  • 2016 рік.

Священнослужителі[ред. | ред. код]

Греко-католицькі[ред. | ред. код]

  • о. Андрій Полусинович, о. Струсевич, о. Володимир Котис, о. Володимир Микулович.

Православні[ред. | ред. код]

  • протоієрей Ігор Глушак

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]