Церква Успіння Богородиці (Вербень)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успіння Богородиці
50°23′24″ пн. ш. 25°12′50″ сх. д. / 50.39000° пн. ш. 25.21389° сх. д. / 50.39000; 25.21389Координати: 50°23′24″ пн. ш. 25°12′50″ сх. д. / 50.39000° пн. ш. 25.21389° сх. д. / 50.39000; 25.21389
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаВербень, Дубенський район, Рівненська область
Кінець будівництва 1877
Належність Київська митрополіяМосковський патріархатУПЦ КППЦУ
Стан пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса вул. , с. Вербень, Дубенський р-н, Рівненська обл.
Церква Успіння Богородиці (Вербень). Карта розташування: Рівненська область
Церква Успіння Богородиці (Вербень)
Церква Успіння Богородиці (Вербень) (Рівненська область)
Мапа
CMNS: Церква Успіння Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Богородиці — чинна церква ПЦУ в селі Вербень Дубенського району Рівненської області. Зведена 1877 року[1].

Історія[ред. | ред. код]

Освячена у 1880 році 27 серпня в ім'я Успіння Божої Матері зусиллями прихожан цього храму, християн села Вербень. За поданням М. Теодоровича церква Успіня Присвятої Богородиці в Вербні побудована на місці дуже старої. Побудована на кошти прихожан. Дерев'яна з такою ж дзвіницею на кам'яному фундаменті.

Копії метричних книг зберігаються з 1746 року. Під церкву виділено 1 дес. 1400 сажнів, землі для обробітку 30 дес. 824 саж. сінокосу 6 дес. 1350 саж. На ту землю «имьется эрекция» дана 30 жовтня 1750 року поміщиками Іваном та Шимоном Петрушевським і Михайлом Рогозенським і оригіналом що зберігається в архіві Волинської духовної Консисторії. Священик і прихід користується землею безперешкодно[2].

Опис[ред. | ред. код]

У храмі зберігаються дуже гарні і цінні ікони, а також іконостас, написані майстрами із Санкт-Петербурга. Старші люди запам'ятали лише прізвище, можливо, першого священика — Вовк. Він залишив парафію у 1929 році. На цю ж парафію призначили Андрія Яблонського, який прослужив у цьому храмі 40 років. Довгий час в історії села Вербень дуже мало відомостей було про настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці Яблоського Андрія. Допомогла у цьому книга подарована сином Андрія Яблонського — Валентином Андрійовичем Яблонським. (8.12.1930 р.н. село Вербень). Отець Андрій Яблонський народився у Вишгородку у багатодітній сім'ї: мав два брати і чотири сестри. Два рази на тиждень ходив на уроки Закону Божого до місцевої школи. Розповідають, що він малював ікони, які і сьогодні збереглися на стінах церкви. Після його смерті, до служіння приступив Жибжицький та він довго не затримався. Через чотири роки його змінив Шевчук Анісій, який прослужив 21 рік.

З 4 грудня 1992 року у храмі Успіня Божої Матері розпочав свою службу Василь Іванович Парфанюк. Впродовж всього функціонування храм ніколи не закривався, хоча були спроби. Спочатку у церкві не було дзвонів. Їх привезли у 1935 р., а під час війни закопали, щоб вберегти від ворогів.

В урочищі, яке у нас називають Крейда, або Вапельня є козацький хрест. Як стверджують старожили, що то могила пушкаря з війська Богдана Хмельницького Мартина Тернового. «…У селі Вербень Терновий дожив до глибокої старості і помер. Поховали його на цвинтарі біля вапнярні…» Про це говориться і в книзі Цимбалюка Є. «Млинівщана: погляд у минуле» 1991 року видання. Старі люди ще пам'ятають той цвинтар. Називають те місце Монастирщеною. Тому, що на тому місці була церква яку спалили монголо-татари, а дехто стверджує, що то хрест залишився на місці престолу від спаленої церкви.

У 2017 році храм постраждав від грабіжників - було викрадено дві цінні ікони[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія села Вербень. Відділ культури та туризму Демидівської РДА. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
  2. Вербень Церква Успіння Пр. Богородиці 1880. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
  3. Зазіхнути на святе: на Рівненщині обікрали церкву (ФОТО). Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
  4. НА РІВНЕНЩИНІ РОЗШУКУЮТЬ ЗЛОВМИСНИКА, ЯКИЙ ОБІКРАВ ЦЕРКВУ (+ФОТО). Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.