Іконостас
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантийського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI ст. з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII ст. вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки в XIV ст. в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились в 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло.
Будова і елементи іконостасів[ред.]
Відображаючи ідею Небесного граду, загальна композиція іконостасу визначалася габаритами самого храму, розмірами ікон, їх взаємним розташуванням та кольоровою гамою.
В іконостасі влаштовувалося три входи: північний, південний і центральний — Царські врата, головним сюжетом котрих було зображення чотирьох євангелістів і сцени Благовіщення.
Ряди ікон, т. зв. чини розташовуються на тяблах у певній послідовності:
- 1-й ярус з Царськими вратами, це — т. зв. місцевий чин, у якому знаходяться зображення Господа і Богоматері, ікони святих, яким присвячено храм, а також самі шановні у даній місцевості (т. зв. місцеві).
- Над ним розташований вузький т. зв. малий святковий чин.
- Вище знаходиться Деісусний чин — головна частина іконостасу, де в центрі зображено Спасителя, а зліва і справа розміщаються ікони Богоматері, Іоанна Хрестителя і апостолів.
- Наступний ярус — Святковий чин із показом дванадцяти найголовніших свят православної церкви, а саме: Хрещення, Вшестя, Благовіщення, Вхід Господа в Єрусалим, Вознесіння Господнє, Преображення Господнє, Успіння, Різдво Пресвятої Богородиці, Здвиження Животворящого Хреста Господня, Покров Пресвятої Богородиці, Введення до Храму Пресвятої Богородиці, Різдво Христове.
- Ще вище — Пророцький чин, у якому представлені лики пророків по боках від ікони Богоматері з Дитиною,
- Верхній ярус — Прабатьківський чин, що складається з батьків і патріархів Церкви із зображенням Бога Отця в центрі.
Вся композиція увінчана зображенням хреста.
Загалом розвиток композицій іконостасу збігався зі стильовим розвитком мистецтва. Так, архітекторами XIX ст. створювали їх у вигляді тріумфальних арок.
Друге значення слова іконостас — кіот в інтер'єрі церкви, який примикає до стовпа або простінка.
Найцінніші іконостаси України[ред.]
В Україні збереглося багато іконостасів, які мають велику художню цінність:
- у Львові в церкві Св. П'ятниці (кінця 16 — початку 17 ст.),
- у Рогатині (1650),
- Скварявський іконостас 1697–1699 рр. авторства Івана Рутковича
- Іконостас із монастиря Скит Манявський (Богородчанський іконостас) 1698–1705 рр. авторства Йова Кондзелевича
- в Києві в Андріївській церкві (1747-53) та ін.
Література[ред.]
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Iconostasis |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||

