Цукрова тростина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цукрова тростина
Sugar cane leaves.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
або Злакові (Gramineae)
Підродина: Panicoideae
Триба: Andropogoneae
Рід: Цукрова тростина (Saccharum)
Підвиди
  • Saccharum arundinaceum
  • Saccharum brevibarbe
  • Saccharum fulvum
  • Saccharum giganteum
  • Saccharum officinarum complex
  • Saccharum ravennae
  • Saccharum robustum
  • Saccharum spontaneum
  • Saccharum sp.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4546

Цукрова тростина (Saccharum) — рід з від 6 до 37 видів (залежно від інтерпретації) високих трав'янистих рослин родини тонконогові (злакові) (підродини Panicoideae, триби Andropogoneae), рідного до субтропічних та тропічних районів Старого світу. Вони мають міцні волокнисті стебла, багаті на цукор, і досягають від 2 до 6 метрів заввишки. Всі види цукрової тростини схрещуються, і головні комерційні сорти є складними гібридами, разом відомі як Saccharum officinarum complex.

Використання[ред.ред. код]

Цукрова тростина вирощується у багатьох країнах світу, що разом виробляють урожай у 1,32 млрд тонн (у 6 разів більше, ніж цукрового буряка). На 2005 рік найбільшим виробником у світі була безумовно Бразилія. Використання цукрової тростини включає виробництво цукру, меляси, рому і етанолу для палива.

Цікаво, що перед збиранням цукрової тростини, поле з тростиною підпалюють.

Історія[ред.ред. код]

Цукрова тростина походить з тропічної Південно-східної Азії. Товсте стебло зберігає багато енергії у вигляді сахарози в соку, її досить легко виділити випарюючи воду. Виробництво кристалічного цукру вже існувало в Індії біля 500 років до н.е. Біля 8 століття н.е. араби представили цукор країнам басейну Середземного моря і цукрова тростина почала культивуватися в Іспанії. Вона була серед перших культурних рослин перевезених до Америки іспанцями і португальцями.

Цукрова тростина почала інтенсивно вирощуватися в басейні Карибського моря, і все ще вирощується там на деяких островах. Протягом колоніальних часів цукор був головним продуктом трикутної торгівлі з Новим Світом (разом з продуктами європейських промислових підприємств і африканськими рабами). Франція вважала свої острови, де вирощувалася цукрова тростина, такими цінними, що фактично віддала Британії Канаду в обмін на повернення Гваделупи, Мартиніки та острова Святої Люсії після Семирічної війни 1756–1763 років. Голландці так само утримували Суринам, цукрову колонію в Південній Америці, замість повернення Нових Нідерландів (Нового Амстердаму).

Saccharum officinarum, що вирощується на Гавайях

Кубинський цукор знаходив постійний збут на ринку СРСР, а розпад цієї країни привів до закриття більшої частини кубинської цукрової промисловості. Цукрова тростина зберігає важливу частину економіки Барбадосу, Домініканської республіки, Гваделупи, Ямайки, Гренади і інших островів. Промисловість цукрової тростини - головний продукт експорту багатьох країн Карибського моря, але очікується, що його значення впаде після відміни європейських торговельних переваг у 2009 році згідно з рішенням СОТ.

Виробництво цукрової тростини також поширене на багатьох тропічних тихоокеанських островах, переважно Гаваї і Фіджі. На цих островах цукор почав домінувати на економічному та політичному ландшафті після вторгнення у тубільні суспільства європейців і американців, які просували імміграцію з різних азіатських країн для забезпечення плантацій працівниками. Політика цукрової промисловості створила нову етнічну структуру островів та справила глибокий вплив на сучасну політику і суспільство на цих островах.

Зараз, Бразилія є головним виробником цукрової тростини, яка використовується переважно для виробництва цукру і етанолу, який в свою чергу застосовується для створення поширених у Бразилії видів біопалива — спирто-бензину та біодизельного палива.

Цікаві факти[ред.ред. код]

У Стародавній Індії для скріплення каменів при будівлях каменярі використовували вапно, розмішане соком цукрової тростини, що і надавало вікову міцність старовинним баштам і храмам[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

Див. також[ред.ред. код]

Цукровий буряк


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.