Чаудинський маяк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чаудинський маяк

45°00′ пн. ш. 35°50′ сх. д. / 45.000° пн. ш. 35.833° сх. д. / 45.000; 35.833Координати: 45°00′ пн. ш. 35°50′ сх. д. / 45.000° пн. ш. 35.833° сх. д. / 45.000; 35.833
Країна Україна Україна
Розташування Ленінський район
Дата початку спорудження 1883
Дата закінчення спорудження 1886
Відкриття 1886
Висота 16 м
Власник «Держгідрографія»
Призначення маяк
Висота вогню 37 м
Дальність видимості вогню 17 миль
QTH Loc. KN75WA
ARLHS UKR-008[1]

Чаудинський маяк. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Чаудинський маяк
Чаудинський маяк
Чаудинський маяк (Автономна Республіка Крим)
Мапа

Чаудинський маяк — маяк на мисі Чауда, Автономна Республіка Крим, Україна.

Назва[ред. | ред. код]

Назва маяка походить від мису Чауда, на якому він розташований. Топонім «Чауда» (çavdar) походить з кримськотатарської мови, та перекладається як жито[2].

Розташування[ред. | ред. код]

Маяк розташований на півдні Єдикуйського району Автономної Республіки Крим, за 3 кбт східніше мису Чауда[3].

Історія[ред. | ред. код]

Збудований у 1886 році, після того як біля мису Чауда, у грудні 1862 року, зазнав аварії пароплав «Орест», що йшов з Кавказу в Феодосію.

У 1956 році був відновлений, після пошкоджень, які маяк зазнав під час німецько-радянської війни, будинок доглядача та інші споруди були відновлені в 1978 році. Був переведений на зовнішнє електропостачання, замінено на ньому світлооптичні прилади.

Чаудинского маяк входить у структуру Філію державної установи «Керченський район Держгідрографія» Міністерства інфраструктури України[4].

Опис[ред. | ред. код]

Чаудинський маяк це 12-метрова восьмикутна циліндрична мурована вежа з ліхтарем та галереєю, яка прибудована до фасаду одноповерхового кам'яного будинку доглядача маяка. Маяк пофарбований у білий колір. Вогонь маяка: довгий спалах білого кольору кожні 24 секунди (6 секунд — світло; 18 секунд — темрява).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chaudinsky Light. ARLHS UKR-008(англ.)
  2. Валерій Бушаков. Лексичний склад історичної топонімії Криму: [монографія. НАН України, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського. – Київ, 2003. – 317 с.] [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
  3. Лоція Чорного та Азовського морів на води України. № 101 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2022. Процитовано 6 червня 2019.
  4. ФДУ «Керченський район Держгідрографія» [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.] «Держгідрографія»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 358 с.

Посилання[ред. | ред. код]