Чень Цзи-ан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чень Цзи-ан
陈子昂
Портрет Чень Цзи-ана (Середньовічна мініатюра)
Портрет Чень Цзи-ана

(Середньовічна мініатюра)

Дата народження: 661
Місце народження: Бохай
Дата смерті: 702
Місце смерті: Сичуань, Китай
Національність: хань
Мова творів: китайська
Рід діяльності: поезія
Напрямок: Середньовічна лірика
Жанр: ін

Чень Цзи-ан (кит. 陈子昂, друге ім'я Бо-юй, * 661 — 702) — китайський поет початку династії Тан, що жив майже одночасно з «чотирма видатними»: Ван Бо, Ян Цзюн, Ло Бінь-ван, Лу Чжао-лінь.

Біографія[ред.ред. код]

Уродженець повіту Шехун області Цзичжоу (суч. Сичуань). У 684 році успішно витримав столичні іспити. Написана ним доповідь трону, присвячена актуальним політичним питанням, дуже сподобався імператриці У Цзетянь, яка призначила Чень Цзи—ана спочатку особистим секретарем, а потім цензором Державного секретаріату.[1] Йому належать слова:

« «У правлінні государя немає нічого дорожчого за спокій людей»[1]  »

.

У 694 році він зазнав тюремного ув'язнення за допущену ним судову помилку. Через рік, вийшов на свободу і повернувся до служби. Згодом, як штабний офіцер, брав участь у каральному поході проти киданів, що здійснювали спустошливі набіги на північні межі Танської імперії. У 698 році залишив службу і повернувся в рідні місця. Там бурхливий і некерований характер поета привів його до конфлікту з начальником повіту, за наказом якого Ченя за сфабрикованим звинуваченням кинули в тюремну катівню, де поет і помер у віці 41 року.[1]

Творчість[ред.ред. код]

Чень-Цзи-ан. Китайська мініатюра із авторською поезією

Не бачу минулого
гідних чоловіків.
Не бачу в прийдешньому
спадкоємців їм;
Збагнув я безмежжя
небес і землі,
Сумую самотньо,
і сльози течуть.

Чень Цзи-ан «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу»[2]

Вплив революційного нового стилю Чень Цзи-ана на становлення класичної поезії Тан важко переоцінити. Він насамперед знаменитий своїми поетичними описовими експромтами, які китайці називають ін. За поетичним темпераментом, він найменш «китайський» у порівнянні з більшістю своїх сучасників. Однак, якою б не була публічна поведінка Чень Цзи-ана, вірші його зовсім іншого характеру. Вони сповнені витонченості і поетичного містицизму, що робить практично неможливим їх адекватну передачу засобами іншої мови. Зберігся збірник його творів під назвою «Чень Боюй цзі» («Вибране Чень Боюя»).[1] Поет служив людям, служіння людям вимагав він і від поезії. У наближенні до такої гармонії в житті і творчості був ідеал подальшої поезії, і не дивно, що пізніші сучасники — серед них Ду Фу, Хань Юй, Бо Цзюй-і — виголосили чимало хвалебних слів про Чень Цзі-ана, який стояв біля витоків танської поезії.[1] Серед його поезій вірші: «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу», «Вражений зустріччю»

Див. також[ред.ред. код]

Китайська поезія періоду Тан

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

陈子昂