Чень Цзи-ан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чень Цзи-ан
陈子昂
Портрет Чень Цзи-ана (Середньовічна мініатюра)
Портрет Чень Цзи-ана

(Середньовічна мініатюра)

Дата народження 661
Місце народження Бохай
Дата смерті 702
Місце смерті Сичуань, Китай
Національність хань
Мова творів китайська
Рід діяльності поезія
Напрямок Середньовічна лірика
Жанр ін

Чень Цзи-ан (кит. 陈子昂, друге ім'я Бо-юй, * 661 — 702) — китайський поет початку династії Тан, що жив майже одночасно з «чотирма видатними»: Ван Бо, Ян Цзюн, Ло Бінь-ван, Лу Чжао-лінь.

Біографія[ред.ред. код]

Уродженець повіту Шехун області Цзичжоу (суч. Сичуань). У 684 році успішно витримав столичні іспити. Написана ним доповідь трону, присвячена актуальним політичним питанням, дуже сподобався імператриці У Цзетянь, яка призначила Чень Цзи—ана спочатку особистим секретарем, а потім цензором Державного секретаріату.[1] Йому належать слова:

« «У правлінні государя немає нічого дорожчого за спокій людей»[1]  »

.

У 694 році він зазнав тюремного ув'язнення за допущену ним судову помилку. Через рік, вийшов на свободу і повернувся до служби. Згодом, як штабний офіцер, брав участь у каральному поході проти киданів, що здійснювали спустошливі набіги на північні межі Танської імперії. У 698 році залишив службу і повернувся в рідні місця. Там бурхливий і некерований характер поета привів його до конфлікту з начальником повіту, за наказом якого Ченя за сфабрикованим звинуваченням кинули в тюремну катівню, де поет і помер у віці 41 року.[1]

Творчість[ред.ред. код]

Чень-Цзи-ан. Китайська мініатюра із авторською поезією

Не бачу минулого
гідних чоловіків.
Не бачу в прийдешньому
спадкоємців їм;
Збагнув я безмежжя
небес і землі,
Сумую самотньо,
і сльози течуть.

Чень Цзи-ан «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу»[2]

Вплив революційного нового стилю Чень Цзи-ана на становлення класичної поезії Тан важко переоцінити. Він насамперед знаменитий своїми поетичними описовими експромтами, які китайці називають ін. За поетичним темпераментом, він найменш «китайський» у порівнянні з більшістю своїх сучасників. Однак, якою б не була публічна поведінка Чень Цзи-ана, вірші його зовсім іншого характеру. Вони сповнені витонченості і поетичного містицизму, що робить практично неможливим їх адекватну передачу засобами іншої мови. Зберігся збірник його творів під назвою «Чень Боюй цзі» («Вибране Чень Боюя»).[1] Поет служив людям, служіння людям вимагав він і від поезії. У наближенні до такої гармонії в житті і творчості був ідеал подальшої поезії, і не дивно, що пізніші сучасники — серед них Ду Фу, Хань Юй, Бо Цзюй-і — виголосили чимало хвалебних слів про Чень Цзі-ана, який стояв біля витоків танської поезії.[1] Серед його поезій вірші: «Пісня про сходження на Юйчжоуську вежу», «Вражений зустріччю»

Див. також[ред.ред. код]

Китайська поезія періоду Тан

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

陈子昂