У Цзетянь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
A Tang Dynasty Empress Wu Zetian.JPG

У Хоу (кит. 武后) (17 лютого 624 - 16 грудня 705)  — наложниця китайського імператора Тай-цзуна, яка фактично правила Китаєм протягом сорока років з 665 року до своєї смерті. В 690 році офіційно прийняла титул імператриці У Цзетянь (перша і єдина жінка, що одноосібно правила Китаєм). Вона оголосила про створення нової династії  — Чжоу, проте в життя ця ідея не втілилася.

Піднесення[ред.ред. код]

У 13 років майбутня імператриця потрапила в гарем всемогутнього імператора Тай-цзуна як молодша наложниця. Про її життя в гаремі практично нічого не відомо. Після смерті Тай-цзуна в 649 році вона, за звичаєм того часу, була відправлена ​​черницею в буддійський монастир, щоб закінчити свої дні з поголеною головою.

Однак і в монастирі У не переривала зв'язку (мабуть, що виник ще за життя Тай-цзуна) з його сином і спадкоємцем, імператором Гао-цзуном. Зрештою Гао-цзун відвіз її з монастиря в свій гарем. Протягом наступних двох-трьох років вона різними підступами позбулася всіх суперниць, включаючи дружину імператора. Ставши в 655 році імператрицею, У принесла Гао-цзуну чотирьох синів і доньку.

Соратники Тай-цзуна і вища аристократія були ображені піднесенням простолюдинки. Крім того, і за уявленнями того часу, інтимні відносини спочатку з батьком, а потім з сином прирівнювалися до інцесту. В боротьбі "за двір" імператриці вдалося здобути перемогу: до 660 року всі її недоброзичливці були віддалені від двору, суперниць «за її наказом четвертували і втопили у вині без суду і слідства»[1]. Її найбільшим тріумфом стала розправа над дядьком імператора і його кланом.

Царювання[ред.ред. код]

Гао-цзун з кожним роком слабшав душею і тілом, так що протягом останніх 23 років його життя країною фактично правила імператриця У. Вона особисто відбирала воєначальників, які вели війни на Корейському півострові. Значною мірою завдяки її проникливості і енергійності до 675 року Корея лежала біля ніг танського імператора.

Колосально зріс в країні вплив буддизму.

При найменшій підозрі У нещадно розправлялася з непокірними, вселяючи придворним благоговійний трепет. На думку Л. Н. Гумільова, у влаштованих імператрицею гоніннях на посібників піднесення династії Тан «глуха ненависть китайської знаті до династії, яку вона вважала чужорідною, прорвалася і знайшла гідного вождя». [1]

Після смерті чоловіка в 683 році імператриця передала престол старшому синові Чжун-цзуну, однак, звернувши увагу на його безпорадність і покірність своїй молодій дружині, вже через місяць заслала їх і звела на престол іншого сина, Жуйцзуна, який протягом шести років залишався слухняною маріонеткою в її руках. Подібний розвиток подій викликав протест танских легістів, однак підняте ними на півдні повстання було жорстоко придушене імператрицею.

Імператор Китаю[ред.ред. код]

Велика пагода диких гусей, добудована в Чан'ані при імператриці У.

До 690 року позиції У стали настільки міцними, що вона скинула сина і 19 жовтня проголосила себе імператрицею (точніше, імператором), - подія, яка не мала прецедентів в історії Піднебесної. «Буддисти негайно написали твір, що доводить, що У - дочка Будди і повинна успадковувати імперію у династії Тан. У подяку за підтримку, імператриця видала указ, що велів у всіх містах країни будувати буддійські храми»[2]

Хоча західні і північні кордони Танської імперії тріщали від напору кочівників - тюрків та киданів, імператриця змушена була зосередити свою увагу на питаннях престолонаслідування. Члени сімейства У (її рідні племінники), і до того наближені до трону, після проголошення династії Чжоу бачили себе спадкоємцями престолу. Після довгих коливань імператриця в 698 році повернула із заслання Чжун-цзуна і вказала на нього як на майбутнього імператора. З членами свого сімейства вона розправлялася так само круто, як і зі всіма іншими.

В останні роки життя (починаючи з 699 року) розсудливість імператриці похитнулася напливом старечого сластолюбства. Зокрема, вона наблизила до себе двох братів сумнівної репутації, представників сімейства Чжан, які стали її коханцями. Незважаючи на вмовляння придворних, стара і хвора правителька цілком покладалася на відданість Чжан. У лютому 705 року група змовників з числа вищих сановників оволоділи палацом, піддали Чжанів карі, а імператрицю відправили вмирати в заміський маєток. Імператором був проголошений Чжун-цзун.

У культурі[ред.ред. код]

  • «Імператриця», роман франкомовної китайської письменниці Шань Са (2003). Описує долю імператриці У від першої особи. ISBN 5-224-05475-3

Виноски[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • C.P. Fitzgerald, The Empress Wu, 2nd ed. (1968).
  • R.W.L. Guisso, Wu Tse-t'ien and the Politics of Legitimation in T'ang China (1978).