Китайська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китайська мова
New-Map-Sinophone World.PNG
Поширена в: Китайська НР, Тайвань, Сінгапур, Таїланд, Малайзія, Індонезія, В'єтнам.
Регіон: Азія
Носії: понад 1,2 млрд.
Класифікація: сино-тибетська
Офіційний статус
Офіційна: Китайська НР, Тайвань, Сінгапур, ООН
Коди мови
ISO 639-1 zh
ISO 639-2 chi (B); zho (T)
SIL ZHO

Кита́йська мо́ва (汉语/漢語, піньїнь: Hànyǔ, ханьюй; 华语/華語, піньїнь: Huáyǔ; хуаюй; 中文, піньїнь: Zhōngwén, чжунвень) — мова народу хань. Належить до сино-тибетської мовної сім'ї. Офіційна мова Китайської Народної Республіки, Китайської Республіки (також відомої як Тайвань), Сінгапуру, одна з шести офіційних і робочих мов ООН. Посідає перше місце у світі за кількістю мовців, яка перевищує 1,2 мільярда осіб[1].

Діалекти[ред.ред. код]

Діалекти китайської мови в місцях компактного проживання ханьців (середина 20 століття).

Китайська мова має низку діалектів, що істотно відрізняються один від одного. Найбільш разючою є різниця між південними та північними діалектами китайської мови. Загальновідомо, що житель Пекіна практично не розуміє мешканця південних районів Китаю (якщо той розмовляє лише своєю власною говіркою). Часто діалекти китайської мови вважають окремими мовами. На користь цієї думки говорить той факт, що відмінності між китайськими діалектами можна порівняти з відмінностями між романськими мовами, наприклад, між іспанською та італійською. Також усі діалекти використовують одне й те саме письмо. Найбільше відрізняються діалекти фонетично; існує багато лексичних відмінностей; є наявними деякі відмінності в граматиці.

    

Північне наріччя або Мандаринська мова:

    
1. Північно-східний говір
    
2. Хейбейсько-шаньдунський говір
    
3. Шаньдунсько-ляодунський говір
    
4. Пекінський говір
    
5. Чжун'юаньський говір
    
6. Ланьчжоусько-іньчуаньський говір
    
7. Янцзи-хуайхеський говір
    
8. Південно-західний говір
    

Цзіньська мова

Південне наріччя

    

Уська мова, або Шанхайська мова

    

Хуейська мова

    

Ганьська мова

    

Хаккаська мова

    

Сянська мова

    

Кантонська мова, або Юеська мова

    

Пінська мова

    

Міньська мова

Кількість мовців за діалектами[ред.ред. код]

Мова Інша
назва
Кількість мовців Основні райони поширення
Мандаринська мова Північне наріччя 875 млн Китай, Тайвань, Сингапур
Уська мова   80 млн Китай: гирло Янцзи, Шанхай
Кантонська мова   70 млн Китай: Гуансі-Чжуанський автономний район, Учжоу, Гуандун, Гонконг
Міньська мова   60 млн Китай: Фуцзянь, Хайнань, Тайвань, Південно-Східна Азія
Цзіньська мова Цзінь 45 млн Китай: Шеньсі, Внутрішня Монголія; Також Хебей, Хенань
Сянська мова Хунань 36 млн Китай: Хунань
Хаккаська мова Кейя 33 млн Південний Китай, Тайвань
Ганьська мова Гань 21 млн Китай: Цзянсі, Хубей; також Хунань, Аньхой, Фуцзянь

Нижче подано таблицю з прикладами етимологічно споріднених слів основними діалектами китайської мови. Приклади підкреслюють генетичну спорідненість та водночас і значні відмінності між діалектами:[2]

Значення Ієрогліф Давньокитайська мова Мандаринська мова Уська мова Кантонська мова Хаккаська мова Міньська мова Сянська мова Ганьська мова
Пекін Шанхай Кантон Мейсянь (Гуандун) Сямень Чанша Наньчан
їсти *Ljɨk shí zəʔ˩˨ sek˨ st˥ sit˦
бути великим *lats du˨˧ da: i˨˨ tʰai˥˧ tai˨˨ ta˥ tʰai˩
мати *wjɨʔ yǒu jɐu˨˧ iu˦ u˨˨ iəu˧˩ iu˨˧
померти *sjijʔ ɕi˧˧ sɛ:i˧˥ si˧˩ si˥˧ sɿ˧˩ sɿ˨˧
бути білим *brak bái bʌʔ˩˨ bɐk˨ pʰak˥ peʔ˦ pə˨˦ pʰaʔ˨
знати *trje zhī tsi:˥˥ tsai˦˦ tsɿ˧˨
один *ʔjit iɪʔ˥˥ jɐt˥ it˩ tsit˦ i˨˦ it˥
три *sum sān sᴇ˥˧ sɐm˥˥ sam˦ sã˦˦ san˧ san˧˨
п'ять *ngaʔ ɦŋ˨˧ ŋ˨˧ ŋ˧˩ gɔ˨˨ u˧˩ ŋ˨˩˧
Жінка *nrjaʔ ȵy˨˨ noe: i˨˧ n˧˩ lu˥˧ ȵy˧˩ ȵy˨˩˧
Гість *khrak kʰʌʔ˥˥ hɐk˧ hak˩ kʰeʔ˧˨ kʰ ə˨˦ kʰiɛt˥
Рука *hjuʔ shǒu sɣ˧˧ sa: u˧˥ su˧˩ tsʰiu˥˧ ʂ əu˧˩ sɨu˨˩˧
Серце *sjɨm xīn ɕin˧˧ sɐm˥˥ sim˦ sim˦˦ sin˧ ɕ˧˨
Рік *nin nián ȵi˨˨ ni: n˨˩ ŋian˩ ni˨˦ ȵiɛn˧˥
Король *wjang wáng wɔŋ˨˩ ɔŋ˨˦ uan˩˧ uɔŋ˦˥
Людина *njin rén ȵin˨˨ jɐn˨˩ ŋip˥ lin˨˦ ȥ ən˩˧ lɨn˧˥
Середина *k-ljung zhōng tsoŋ˥˧ tsoŋ˥˥ tuŋ˥˧ tiɔŋ˦˦ tʂɔŋ˧ tsuŋ˧˨
Ім'я *mrjang míng min˨˨ meŋ˨˩ mia˨˦ min˧˥
Вухо *njɨʔ ěr ȵei˨˨ ji:˨˧ ŋi˧˩ hi˨˨ ə˧˩ e˨˩˧
Дощ *w(r)jaʔ ɦy˨˨ jy:˨˧ i˧˩ u˥˧ y˧˩ y˨˩˧
Син *tsjɨʔ tsɿ˧˧ tsi:˧˥ tsɿ˧˩ tsu˥˧ tsɿ˧˩ tsɿ˨˩˧
Сонце, день *njit ȵiɪʔ˥˥ jɐt˨ ŋit˩ lit˦ ȥʅ˨˦ lɨt˥
Південь *nɨm nán no˨˨ nɐm˨˩ nam˩ lam˨˦ lan˩˧ lan˧˥
Брама, ворота 門/门 *mɨn mén m ən˨˨ mu: n˨˩ mŋ˨˦ m ən˩˧ mɨn˧˥
Народ *mjin mín min˨˨ mɐn˨˩ min˩ bin˨˦

Зв'язок з іншими мовами[ред.ред. код]

Тибетсько-бірманські мови[ред.ред. код]

Сьогодні загальновизнаним фактом є приналежність китайської мови до сино-тибетської мовної сім'ї, до якої входить близько 350 мов з 1 300 млн мовців у Китаї, районі Гімалаїв та в Південно-Східній Азії. У більшості класифікацій китайська мова протиставляється решті тибето-бірманських мов, лише окремі мовознавці розглядаюють китайську, як підгрупу тибето-бірманських мов.

У китайській мові є багато найуживаніших лексем, споріднених з рештою сино-тибетських мов:[3]

Значення Китайська мова Тибетська мова Бірманська мова Мова Лаху
Ієрогліф Літературна китайська Давньокитайська[4]
«я»/«ми» кит.: *ngajʔ nga nga ngà
«три» кит.: sān *sum gsum sûm
«п'ять» кит.: *ngaʔ lnga ngâ ngâ
«шість» кит.: liù *Crjuk[5] drug khrok hɔ̀ʔ
«дев'ять» кит.: jiǔ *kuʔ dgu kûi qɔ̂
«Сонце/день» кит.: *njit nyima ne
«Ім'я» кит.: míng *mjeng ming mañ
«прошу» кит.: *khaʔ kha khâ qhâ
«прохолодний» кит.: liáng *grjang grang krak gɔ̀
«помирати» кит.: *sjijʔ shiba se ʃɨ
«отруїти» кит.: *duk dug tauk tɔ̀ʔ

Окрім спільного словника базових понять, китайська та тибето-бірманські первинно мали подібну структуру складу. Така структура збереглася в класичній тибетській мові. Спільною також є дериваційна морфологія, тобто спільні консонантні суфікси і префікси, що мають функцію зміни значення.

Інші мови[ред.ред. код]

Генетична спорідненість китайської мови з мовами поза сино-тибетською мовною сім'єю загалом не визнається в сучасній лінгвістиці. Проте було зроблено деякі спроби пошуку паралелей за межами цих мов. Так, наприклад, деякі мовознавці висувають гіпотезу спорідненості китайської з австронезійськими мовами, з єнісейськими мовами чи навіть з кавказькими або індоєвропейськими мовами. На підтвердження таких гіпотез наводяться такі приклади, як гіпотетична паралель 谁 shuí < *kwjəl «хто» = латинському quis «хто»[6]. Проте жодна з подібних гіпотез не знайшла підтримки більшості мовознавців.

Запозичення[ред.ред. код]

Тисячолітнє співіснування китайської та інших, генетично неспоріднених мов призвело до відчутних взаємовпливів. Вплив китайської був особливо значним на мови і культури Кореї, В'єтнаму і Японії. У цих країнах протягом століть послуговувалися виключно китайським письмом.

Водночас багато як лексичних, так і структурних запозичень є і в китайській мові. Впливом інших мов пояснюють мовознавці характерні для сучасної китайської мови систему тонів або обов'язкове вживання числівників.

Наприклад, слово «тигр» є одним з ранніх запозичень кит.: піньїнь: (давньокитайська *xlaʔ[7]) з австразійських мов, пор. Mon klaʔ, Mundari kula. Слово «собака» кит.: піньїнь: gǒu, яке під час Династії Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) витіснило давніше кит.: піньїнь: quǎn, було запозичене у часи Династії Чжоу (бл. 1100–249 р. до н. е.) з мов мяо-яо. З алтайських мов було запозичено слово «теля» кит. традиц.: піньїнь: , пор. монгольське tuɣul, мандаринське tukšan. Особливо багато запозичень датується епохою династії Хань, наприклад: кит.: 葡萄піньїнь: pútao (виноград) з перської, пор. перське باده bāda. Великий вплив буддизму сприяв появі запозичень з індійських мов: кит.: 旃檀піньїнь: zhāntán з санскриту candana, кит. традиц.: 沙門піньїнь: shāmén (буддійський чернець) < санскритське śramaṇa. З епохи монгольського панування (1279–1368) збереглося небагато запозичень: кит.: 蘑菇піньїнь: mógū (гриб) < монгольське moku.

У XVI столітті китайська мова зазнали сильного впливу європейських мов. У цей час було запозичено, наприклад, терміни християнства: кит. традиц.: 彌撒піньїнь: mísa Messe < пізньолатинське лат. missa. З XIX століття з європейських мов запозичувалося багато технічних термінів, проте таких запозичень значно менше, ніж, приміром, у японській: кит. традиц.: 馬達піньїнь: mǎdá < англійське англ. motor, кит.: 幽默піньїнь: yōumò < англійське англ. humour. Часом запозичення потрапляли в літературну мову через китайські діалекти: кит. традиц.: 沙發піньїнь: shāfā < шанхайське safa < англійське англ. sofa.

Особливою групою є запозичення з Японії, в яких запозичено не вимову, а написання. Це стало можливим завдяки тому, що саме запозичене слово записувалося в японській китайським ієрогліфом, що мав у китайській інше значення:

Класична китайська мова[ред.ред. код]

Класична китайська мова — традиційна писемна китайська мова, що базується на граматиці й лексиці стародавньої китайської мови і значно відрізняється від сучасної китайської.

Класична китайська використовувалася в Китаї як писемна мова до початку 20 століття. Це була універсальна мова східноазійського регіону. До середини XIX століття вона відігравала роль, подібну до латини у Західній Європі.

Путунхуа[ред.ред. код]

Докладніше: Путунхуа

Путунхуа 普通话 (кит. «проста, звичайна мова») — сучасна літературна китайська мова. Вона базується на пекінському різновиді китайської мови. Цією мовою ведеться викладання в усіх школах континентального Китаю; вона також є офіційною мовою Тайваню та Сінгапуру. На сьогодні більшість китайців, для яких рідними є непівнічні діалекти китайської мови, достатньо добре володіють путунхуа.

Китайське письмо[ред.ред. код]

Докладніше: Китайське письмо
Кансі цзидянь — класичний словник китайської мови.

Китайське письмо є єдиним сучасним ідеографічним письмом. Кожне слово в китайській мові позначається окремим символом. Загальна кількість знаків в системі китайського письма перевищує 80 тис., але більшість із них є застарілими або дублюються. Освічений китаєць знає близько 7 тис. ієрогліфів. Для читання китайської преси потрібно знати 3-4 тисячі.

Певна кількість ієрогліфів є стилізованими зображеннями понять, які позначаються ними, наприклад 日(ri) «сонце», 月(yue) «місяць», 女(nü) «жінка» та інші. Вони також називаються графемами. Переважна більшість ієрогліфів складається з двох або більше графем. Значення такого ієрогліфа може випливати зі значення графем, з яких він складається, наприклад, 明(ming) «яскравий» складається з графем 日 «сонце» і 月 «місяць»; ієрогліф 休(xiu) «відпочинок» містить 人(ren) «людина» і 木(mu) «дерево». Однак більшість ієрогліфів складається з ключової графеми та фонетичної частини, перша позначає, до якої категорії належить предмет, остання вказує на його приблизну вимову. Наприклад, ієрогліф 杆 (gan) «жердина» містить ключ 木 «дерево» (багато понять, що позначають предмети зроблені з дерева, містять цей ключ) і фонетичну частину 干 (gan); 恨 (hen) «ненависть, ненавидіти» містить ключ 心(xin) «серце» та фонетик 艮 (gen).

Фонологія[ред.ред. код]

Склад в путунхуа має строго визначену структуру: початковий приголосний (ініціаль) — голосний, дифтонг чи трифтонг (фіналь).

Система ініціалей: проривні p-b, t-d, k-g; африкати c-z, q-j, ch-zh; щілинні f, s, sh, r, h, x; носові m, n; боковий l. В путунхуа відсутнє характерне для української мови протиставлення приголосних за ознакою глухий/дзвінкий, пари p-b, t-d тощо розрізняються за іншою ознакою — наявністю/відсутністю придиху. Існують також склади, у яких відсутня ініціаль. Ініціаль складається лише з одного приголосного; збіг кількох приголосних неможливий.

Прості фіналі складаються з одного голосного. Складними фіналями є висхідні і низхідні дифтонги та трифтонги. Кінцевим елементом фіналі можуть бути також приголосні n, ŋ та r.

Кожен склад у китайській мові характеризується наявністю тону. У путунхуа існує 4 тони: високий, висхідний, низхідно-висхідний та низхідний. Ненаголошені склади (наприклад, суфікси) вимовляються нейтральним (редукованим) тоном.

Фонетика китайських діалектів може суттєво відрізнятися від описаної вище фонетичної системи путунхуа. Наприклад, у кантонському діалекті менше початкових приголосних та дифтонгів, більше голосних та кінцевих приголосних (склад може закінчуватися на проривні p, t, k). Кількість тонів сягає шести. Кількість можливих складів майже удвічі перевищує їхню кількість у путунхуа.

Сьогодні найпоширенішою системою транскрибування китайських слів засобами латинської абетки є 汉语拼音 (ханью піньінь). Її використовують у ролі транскрипції у словниках та для передавання китайських власних назв.

Граматика[ред.ред. код]

Словотвір[ред.ред. код]

Морфологічний склад китайських слів дуже прозорий: всі морфеми (лексично чи граматично значущі частини слова) являють собою цілі склади. Єдиним винятком (у путунхуа) є досить поширений (особливо в розмовному варіанті мови) зменшувальний суфікс 儿 (er). У сучасній китайській мові часто вживаються суфікси, наприклад, суфікси іменників 儿 (er), 子 (zi), 头 (tou); дієслівні суфікси 着 (zhao), 到 (dao) тощо. Дуже поширеним є словоскладання. Найчастіше трапляються двоскладові слова, далі йдуть односкладові й багатоскладові слова. Приклад: двоскладові слова 树皮 shupi «кора» (树 shu «дерево», 皮 pi «шкіра»), 动物 dongwu «тварина» (动 dong «рухатися», 物 wu «істота, річ»); 火山 huoshan «вулкан» (火 huo «вогонь», 山 shan "гора), 小道 xiaodao «стежка» (小 xiao «малий», 道 dao «дорога, шлях»), 电脑 diannao «комп'ютер» (电 dian «електрика» (первісне значення — «блискавка»), 脑 nao «мозок»); трискладове слово 动物园 dongwuyuan «зоопарк» (园 yuan «парк, сад»); п'ятискладове слово 笔记本电脑 bijibendiannao — «ноутбук» (букв. зошит-комп'ютер) (笔记本 bijiben «записна книжка»)

Морфологія[ред.ред. код]

Китайська мова належить до кореневих, або ізолюючих мов. Слова не змінюються; велику роль відіграють порядок слів та допоміжні слова (прийменники, частки, класифікатори).

Число в китайській мові зазвичай не отримує граматичного вираження: 他吃苹果 ta chi pingguo «Він їсть яблуко/яблука». Існує показник множини для осіб 们 men: 学生们 xueshengmen «студенти» (学生 xuesheng «студент»).

Специфічною службовою частиною мови є класифікатор. Класифікатори вживаються між числівником або вказівним займенником та іменником. Кожен класифікатор пов'язується з певною групою іменників, які мають спільну рису: слова 词典 cidian «словник», 书 shu «книга», 杂志 zazhi «журнал» вживаються з класифікатором 本 ben: 这本词典 zhe ben cidian «цей словник», 三本书 san ben shu «три книги».

Дієслова не змінюються за особами та числами. До них можуть приєднюватися різноманітні видо-часові показники (суфікси):

-теперішній тривалий час: суфікс 着 zhe: 他看着报 ta kanzhe bao «Він читає газету (у даний момент)»;
-минулий завершений час: суфікс 了 le: 昨天我买了一本书 zuotian wo maile yi ben shu «Учора я купив книгу» — дія протікала та закінчилася в минулому;
-минулий невизначений час: суфікс 过 guo: 我去过这儿 wo quguo zher «Я тут бував» — дія відбувалася у невизначений час у минулому.

У китайській мові існує багато модальних часток, наприклад 了 le, яка вказує, що ситуація змінилася: 我不吸烟了 wo bu xiyanle «Я кинув курити» (порівняйте 我不吸烟 wo bu xiyan «Я не курю»). Такі частки існували вже в стародавньокитайській, наприклад, 矣 yi: 足則吾能徵之矣 «Якщо було б достатньо свідчень, я зміг би підтвердити це» (Лунь Юй, 1.9).

Вивчення в Україні[ред.ред. код]

Список вишів України, що здійснюють підготовку спеціалістів з китайської мови:

Крім того, китайську мову вивчають у спеціалізованій школі «Київська гімназія східних мов № 1».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Summary by language size (англ.) // Lewis, M. Paul (ed.), 2009. Ethnologue: Languages of the World, Sixteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International.
  2. Altchinesisch: Baxter 1992; Kantonesisch: Oi-kan Yue Hashimoto: Phonology of Cantonese. University Press, Cambridge 1972 und Matthews und Yip 1994; Min: Zhou Changji: Minnan Fangyan Da Cidian. 2006; Wu: Xu Baohua u.a.: Shanghaihua Da Cidian. Shanghai Ceshu Chubanshe, Shanghai 2006; інші діалекти: Li 2002
  3. див.: Norman 1987 та James Alan Matisoff: Handbook of Proto-Tibeto-Burman: System and Philosophy of Sino-Tibetan Reconstruction. University of California Press, ISBN 0-520-09843-9
  4. Реконструкція за: William H. Baxter: A Handbook of Old Chinese Phonology. Trends in Linguistics, Studies and monographs No. 64 Mouton de Gruyter, Berlin / New York 1992. ISBN 3-11-012324-X
  5. C заміняє тут невідому приголосну
  6. Wortgleichung und Rekonstruktion *kwjəl nach Edwin G. Pulleyblank: The historical and prehistorical relationships of Chinese. In: W. S.-Y. Wang (Hrsg.): The Ancestry of the Chinese Language. 1995. S. 145–194
  7. реконструкція за Баксером 1992, який проте відкидає існування *-l-

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Загальні огляди[ред.ред. код]

  • John DeFrancis: The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press, Honolulu 1984
  • Bernhard Karlgren: Schrift und Sprache der Chinesen. 2. Aufl., Springer, 2001, ISBN 3-540-42138-6.
  • Jerry Norman: Chinese. Cambridge University Press, 1988, ISBN 0-521-22809-3, ISBN 0-521-29653-6.
  • S. Robert Ramsey: The Languages of China. 2. Auflage. Princeton University Press, Princeton 1987. ISBN 0-691-06694-9, ISBN 0-691-01468-X
  • Graham Thurgood und Randy J. LaPolla: The Sino-Tibetan Languages. Routledge, London 2003. (zum Chinesischen: Seite 57-166)
  • Духовная культура Китая: энциклопедия в 5 т. М., 2006 — . Т. 3. Литература. Язык и письменность. 2008. 727 с. Авторы статей общего раздела «Язык и письменность» — О. И. Завьялова и А. М. Карапетьянц, авторы словарных статей о языке и письменности — О. И. Завьялова, И. Т. Зограф, Л. Р. Концевич, А. В. Немтинова, Ф. Ю. Тавровский, Р. Г. Шапиро. Избранная библиография работ на русском языке подготовлена В. П. Журавлевой

Історія мови[ред.ред. код]

  • William H. Baxter: A Handbook of Old Chinese Phonology. Trends in Linguistics, Studies and monographs No. 64 Mouton de Gruyter, Berlin / New York 1992. ISBN 3-11-012324-X.
  • W. A. C. H. Dobson: Early Archaic Chinese. A Descriptive Grammar. University of Toronto Press, Toronto 1962 (аналіз мови XI–X століття до н. е.)
  • И. С. Гуревич. И. Т. Зограф: Хрестоматия по истории китайского языка III–XV вв., Москва, 1984
  • Alain Peyraube: Recent issues in chinese historical syntax. In: C.-T. James Huang und Y.-H. Audrey Li: New Horizons in Chinese Linguistics, 161–214. Kluwer, Dordrecht 1996
  • Edwin G. Pulleyblank: Outline of a Classical Chinese Grammar (Vancouver, University of British Columbia Press 1995); ISBN 0-7748-0505-6 / ISBN 0-7748-0541-2.
  • Wang Li (王力): 漢語史稿 (Огляд історії китайської мови). Peking 1957.
  • Dan Xu: Typological change in Chinese syntax. Oxford University Press, Oxford 2007, ISBN 0-19-929756-8.
  • Yang Bojun (杨伯峻), He Leshi (何乐士): 古汉语语法及其发展 (Die Grammatik und Entwicklung des antiken Chinesisch). Yuwen Chubanshe, Peking 2001

Сучасна китайська мова[ред.ред. код]

  • Базовий підручник китайської мови. — 4. print. — Beijing : Beijing Language and Culture University Press, 1995. — 212 с. (Шифр бібліотеки Вернадського: ІВ199975)
  • Курдюмов В. А. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика. — М.: Цитадель-трейд, Лада, 2005. — 576 с. — 3000 экз. — ISBN 5-9564-0015-3
  • Войцехович И. В. Практическая фразеология современного китайского языка. М., 2007
  • Chales N. Li und Sandra A. Thompson: Mandarin Chinese. A Functional Reference Grammar. University of California Press, Berkeley 2003
  • Huang Borong (黄伯荣) (Hrsg.): 汉语方言语法类编 (Kompendium der Grammatik der chinesischen Dialekte). Qingdao Chubanshe, Qingdao 1996. ISBN 7-5436-1449-9 (китайські діалекти)
  • Mataro J. Hashimoto: The Hakka Dialect. A linguistic study of Its Phonology, Syntax and Lexicon. University Press, Cambridge 1973. ISBN 0-521-20037-7
  • Nicholas Bodman: Spoken Amoy Hokkien. 2 томи, Charles Grenier, Kuala Lumpur 1955–1958 (йдеться про південну Мінь)
  • Ping Chen: Modern Chinese. History and Sociolinguistics. Cambridge University Press, Cambridge 1999
  • Stephen Matthews und Virginia Yip: Cantonese. A Comprehensive Grammar. Routledge, London/New York 1994
  • Yinji Wu: A synchronic and diachronic study of the grammar of the Chinese Xiang dialects. Mouton de Gruyter, Berlin 2005
  • Yuan Jiahua (袁家骅): 汉语方言概要 (Огляд китайських діалектів). Wenzi gaige chubanshe, Peking 1960
  • Yuen Ren Chao: A grammar of spoken Chinese. University of California Press, Berkeley 1968 (літературна китайська мова)

Словники[ред.ред. код]

  • Українсько-китайський словник / проф. Шуп Чен, Інститут лексикографії Хейлунцзянського університету. — Пекін: Вид. Шан'у Іньшугуань, 1990. — 584 с.
  • Китайсько-український словник / Колодко С. А., кафедра тюркології Інституту філології Київського національного університету . — Київ: Вид. «Консультант». , 2004. — 1176 с.
  • Большой китайско-русский словарь, под ред. И. М. Ошанина, т. 1—4, М., 1983—84;
  • Большой русско-китайский словарь, Пекин, 1985;
  • Instituts Ricci (Hg.): Le Grand Dictionnaire Ricci de la langue chinoise. Desclée de Brouwer, Paris 2001. ISBN 2-220-04667-2.
  • Robert Henry Mathews: Mathews’ Chinese-English dictionary. China Inland Mission, Shanghai 1931; Nachdrucke: Harvard University Press, Cambridge 1943 etc.).
  • Werner Rüdenberg, Hans Otto Heinrich Stange: Chinesisch-deutsches Wörterbuch. Cram, de Gruyter & Co., Hamburg 1963.
  • Li Rong (李荣): 现代汉语方言大词典 (Großes Wörterbuch der modernen chinesischen Dialekte.). Jiangsu jiaoyu chubanshe, Nanjing 2002. ISBN 7-5343-5080-8

Посилання[ред.ред. код]