Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович
| Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович | |
|---|---|
 Підполковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
невідомо Бахмут |
| Смерть | невідомо |
| Громадянство |
 Російська імперія → .svg){kind=small} УНР |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918–1921 |
| Приналежність |
Російська імперія → УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
| Рід військ |
/  Сухопутні війська |
| Формування |
1-й Синій полк 1-а Запорізька дивізія Бессарабська повстанська група |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна (Другий зимовий похід) |
Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович (нар. Бахмут — пом. невідомо) — український військовий діяч, підполковник, начальник штабу 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. Влітку-восени 1921 року — начальник штабу та розвідувального відділу Бессарабської повстанської групи Армії УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Порфірій Черненко-Чорний народився у Бахмуті — нині місто Донецької області. Служив у Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. З січня 1919 року — помічник командира 1-го Синього полку з господарчої частини Дієвої армії УНР. У 1920 році — начальник штабу 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.
Влітку-восени 1921 року Черненко-Чорний тимчасово перебував на посаді начальника штабу[1] та начальника розвідувального відділу Бессарабської повстанської групи Армії УНР. У період служби в Повстанській армії УНР конфліктував з командувачем групою Гулим-Гуленко та начальником цивільного управління групи Поплавським з приводу використання державних коштів УНР, виділених на організацію повстання. Натомість Поплавський звинувачував Черненка у крадіжці приватних речей.[2]
Після ліквідації румунською владою штабу Бессарабської повстанської групи, попри заборону, Черненко-Чорний переїхав до Бухаресту, де співпрацював із дипломатичною місією УНР в Румунії.
У 1922 році Черненко-Чорний нелегально їздив у радянську Україну.[2]
Подальша доля станом на 7 вересня 2020 року невідома.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 138. ISBN 978-617-569-302-5
- ↑ а б В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін / Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — с.129 ISBN 978-966-378-207-2
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — Черненко-Чорний (Чернов-Чорний) Порфірій Костянтинович [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Біографічні довідки на бійців Армії УНР: уродженців Донбасу та загиблих на території Донбасу [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]; Героїка. Процитовано 7 вересня 2020.
- Я. Файзулін // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2011. — Вип. 6. — с.371,384. [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |