Шаблон:Вибрана стаття/19 серпня, 2006
Малярія (с.в. італ. mala aria — "погане повітря"), раніше відома як болотна лихоманка — інфекційне захворювання, що викликається протозойними паразитами роду Плазмодії (80-90% випадків - Plasmodium falciparum) та передається людині при укусах комарів роду Anopheles («малярійних комарів»). Супроводжується підвищенням температури, лихоманкою, дрижаками, спленомегалією (збільшенням розмірів селезінки), гепатомегалією (збільшенням розмірів печінки) і анемією, характеризується хронічною течією з можливістю рецидивів.
Малярія щорічно викликає близько 350–500 мільйонів інфекцій і приблизно 1,3–3 мільйонів смертей у людей — як мінімум одна смерть кожні 30 секунд. 85–90% цих випадків відбуваються у Африці на південь від Сахари, більшість з них в дітей віком до 5 років. Смертність, як очікується, зросте удвічі протягом наступних 20 років.
Вважається, що батьківщиною малярії є Західна Африка (P. falciparum) та Центральна Африка (P. vivax). Предки паразитів малярії існували як мінімум півмільярда років тому. З появою людини розвилися малярійні паразити здатні до чергування між людиною та комарами роду Anopheles. Найстаріші знайдені скам'янілості комарів із залишками малярійних паразитів мають вік 30 мільйонів років.
З розвитком сільського господарства у Африці приблизно 8 тисяч років тому з’явилися дуже сприятливі умови для пристосування малярії виключно до людини. Велика густота населення та наявність штучних або природних водойм поруч з житлом людини дали малярійним комарам стабільне джерело їжі, завдяки чому їх число значно виросло, вони пристосувалися до людини, слід за чим і плазмодій значно підвищив свою ефективність інфікування людини.