Шелан (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шелан
47°50′28″ пн. ш. 120°02′47″ зх. д. / 47.84111111113877257° пн. ш. 120.04638888891777526° зх. д. / 47.84111111113877257; -120.04638888891777526Координати: 47°50′28″ пн. ш. 120°02′47″ зх. д. / 47.84111111113877257° пн. ш. 120.04638888891777526° зх. д. / 47.84111111113877257; -120.04638888891777526
Розташування
Країна  США
Регіон Челан
Геологічні дані
Природоох. тер-я Lake Chelan National Recreation Aread
Розміри
Площа поверхні 135 км²
Висота 335 м
Глибина макс. 453 м і 144 м
Довжина 81 км
Ширина 1,5 км
Об'єм 19,5 кубічний гектометр
Вода
Басейн
Вливаються Stehekin Riverd
Витікають Chelan Riverd
Країни басейну США
Інше
Geonames 5800174
Шелан (озеро). Карта розташування: США
Шелан (озеро)
Шелан (озеро) (США)
Мапа
CMNS: Шелан у Вікісховищі

Озеро Шелан (МФА: [ʃəˈlæn] shə-LAN) являє собою вузьке, 50,5-mile (81,3 km) довге озеро в окрузі Шелан, північно-центральний штат Вашингтон, США До 1927 року воно було найбільшим природним озером у штаті. Після завершення будівництва ГЕС Лейк-Шелан у 1927 році висота озера була збільшена на 21 feet (6,4 m) до нинішньої максимальної пропускної здатності 1 100 feet (340 m). Дві громади лежать на південному кінці озера, а третя розташована крайньому північному кінці, забезпечуючи доступ до Національного парку Північні Каскади.

Назва[ред. | ред. код]

Назва Шелан є корінним словом корінного племені салі, «Ши—Лаан», що означає «Глибока вода».[1]

Гідрологія[ред. | ред. код]

Щорічно в середньому 2 200 cubic feet per second (62 m3/s) впадають в озеро.[2] Приблизно сімдесят п'ять відсотків води, що впадає в озеро, надходить із двох приток.[3] Тільки річка Стегекін вносить 65 % усієї води в озеро Шелан, у середньому становить 1 401 cu ft/s (39,7 m3/s) щорічно.[4] Інша велика притока, Рейлроад-Крік, у середньому становить 202 cu ft/s (5,7 m3/s) щорічно.[2] Залишок води додається через низку менших приток, а також завдяки дощам та снігопадам.

Із максимальною глибиною 1 486 feet (453 m),[2] озеро Шелан — третє за глибиною озеро Сполучених Штатів і 26-е за глибиною у світі. Дно озера лежить на 388 feet (118 m) нижче рівня моря.[5] Загальний вододіл озера становить скромні 924 кв. миль (2 390 км2).[3][6][7] Більше 90 % вододілу становлять лісові землі. Решту басейну становить саме озеро (5,6 %) та сільське господарство (3,5 %).[8]

Географія[ред. | ред. код]

Басейни[ред. | ред. код]

Озеро Шелан складається з двох басейнів. Нижній басейн, Вапато, є більш мілким і приблизно четверту частину загальної довжини озера. Верхній басейн, Люцерн, набагато глибший і простягається на залишок довжини озера. Два басейни розділені порогом, що здіймається з точністю до 122 ft (37 m) поверхні, в точці, відомої як вузька, в якій озеро має лише на 0,35 miles (0,56 km) ширину.[5] Два басейни були створені двома незалежними льодовиками, які зустрілися, а потім утворили поріг, коли вони відступили.[4] По-перше, льодовик Шелан зійшов із долини Стегекін і очистив її, потенційно аж до річки Колумбія. Пізніше частина Оканогана піднялася в долину Шелан аж до точки Вапато. У міру відступу частини Оканогана вона залишила величезну кількість сміття в долині, спочатку розчищеному льодовиком Шелан.[9]

Басейн Вапато[ред. | ред. код]

Нижній басейн, Вапато, є найменшим із двох, із максимальною глибиною лише 400 feet (120 m). Близько 600 feet (180 m) відкладення льодовикових відкладів та обвалів гірських порід лежать між дном озера та породами.[10] Цей відрізок озера становить 12 miles (19 km) і має середню глибину 190 feet (58 m).[9]

Через відносно скромні розміри цього басейну вода перебуває в цьому басейні лише 0,8 року проти 10 у басейні Люцерна.[11]

Люцернський басейн[ред. | ред. код]

Люцернський басейн, 38 miles (61 km) із середньою глибиною 1 148 feet (350 m), є набагато більшим із двох басейнів.[9] Саме в цій частині озера максимальна глибина 1 486 feet (453 m). Басейн Люцерна містить 92 % води в озері Шелан і 74 % площі поверхні, залишаючи у Вапато лише 8 % загального об'єму води та 26 % площі поверхні.[4][5][10]

Верхня улоговина озера Шелан оточена гірською місцевістю, в результаті чого уздовж берегової лінії залишається небагато пляжів. Приблизно 50 miles (80 km) берегової лінії цього басейну перебувають на території Національних лісових угідь та 12 miles (19 km) на території Національного парку.[4]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат вододілу озера Шелан різноманітний. Від південного кінця озера в дощовій тіні Каскадного хребта до північного краю озера, розташованого у східних каскадах, клімат вододілу озера Шелан настільки ж різноманітний, наскільки довге озеро. У південному кінці погода помітно суха, в середньому Шелані становить лише 11,4 inches (29 cm) опадів на рік разом із 21,8 inches (55 cm) снігу. Стегекін отримує в середньому 35,5 inches (90 cm) опадів на рік і 122,5 inches (311 cm) снігу. Крім тенденцій до опадів, клімат надзвичайно схожий. У середньому обидва місця становлять близько 60 °F (16 °C) для високих і 40 °F (4 °C) протягом мінімуму протягом року.

Місця[ред. | ред. код]

Через ізольовану природу озера Шелан, особливо в його північних течіях, уздовж берега не проживає чимало населення. Шелан, у якому за переписом 2010 року[14], наразі є єдиним об'єднаним містом, розташованим уздовж берега озера. Місто розташоване на південному кінці озера, поруч із греблею озера Шелан та витоком річки Шелан. Місце, визначене переписом населення Менсона, у якому у 2010 році проживало 1418 осіб[15], також розташоване на південному кінці озера. Невключена територія Стегекіна[16] з приблизно 75 мешканцями[17] розташована на північному кінці озера, поруч із притоком річки Стегекін. У гирлі Рейлроад-Крік розташований Люцерн, невелика спільнота приватних кают, які обслуговуються комерційними човнами.[16] Люцерн також є первинними воротами до громади села Голден, лютеранського центру відступу, розташований за 11 миль углиб від озера. Маючи приблизно 50 постійних мешканців, Голден має одну з небагатьох державних двокімнатних шкіл K-12 у сусідніх Сполучених Штатах.[18]

Відпочинок[ред. | ред. код]

Риболовля[ред. | ред. код]

Риболовля — популярний вид відпочинку на озері Шелан. Такі риби або були родом з озера: бичача форель, форель верестчата, великорозмірна присоска, звичайний чукучан, колумбійський чукучан, північний пікеміннов, пімаус, червонолистий шінер, гірський сиг, сиворог.[19][20]

Крім цих корінних видів, в озеро було завезено шість видів, насамперед, для спортивного рибальства: форель єллоустонська, пструг райдужний, нерка, палія американська, чавича, озерна форель.[19][20]

Державні рекорди[ред. | ред. код]

У 2013 році була спіймана озерна форель вагою 35,63-pound (16,16 kg), встановивши державний рекорд.[21]

Заповідні землі[ред. | ред. код]

На північному кінці озера, що оточує місто Стегекін, розташована Національна зона відпочинку озера Шелан. Значну частину озера з обох боків оточує Національний ліс Уенатчі. Два державних парки розташовані на південному краю, неподалік від міста Шелан. Цими державними парками є державний парк Державний парк Твенті Файв Майл-Крік та Державний парк озера Шелан.[22]

На додаток до охоронюваних земель, розташованих безпосередньо на березі озера Шелан, Стегекін слугує не тільки вхідними воротами до НРО на озері Шелан, але й до решти комплексу Національного парку Північні Каскади, Пустищі Стівена Мезера та прилеглої до неї національної території лісової пустищі.[23] Приблизно 87 % вододілу озера Шелан належить федеральним, державним або місцевим структурам, решта — у приватній власності.[8]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Озеро Шелан, вид із південного берега шосе 97
    Озеро Шелан, вид із південного берега шосе 97
  • Вид на сади Менсона з південного берега озера Шелан
    Вид на сади Менсона з південного берега озера Шелан
  • Вид на пляж з південного берега озера Шелан
    Вид на пляж з південного берега озера Шелан
  • Вид на озеро Шелан зі стежки на березі озера, поблизу Стегекіна
    Вид на озеро Шелан зі стежки на березі озера, поблизу Стегекіна
  • Водоспад Домке - найвідоміший водоспад, який впадає в озеро
    Водоспад Домке - найвідоміший водоспад, який впадає в озеро

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Native American Legends (PDF). USDA Forest Service - Pacific Northwest Region. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2006. Процитовано 26 червня 2007.
  2. ↑ а б в Chelan Watershed Initial Assessment (PDF). Washington Department of Ecology. May 1985. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
  3. ↑ а б Hillman, T.W.; Giorgi, A.E. (February 2000). Historical Occurrences of Anadromous Salmonids in Lake Chelan, Washington (PDF). Chelan Public Utilities District. BioAnalysts, Inc. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2010. Процитовано 17 січня 2015.
  4. ↑ а б в г Coots, Randy (June 2006). Lake Chelan Watershed DDT and PCB Total Maximum Daily Load: Water Quality Improvement Report (PDF). Washington State Department of Ecology. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  5. ↑ а б в Lake Chelan Wapato Basin Total Phosphorus Total Maximum Daily Load (PDF). State of Washington Department of Ecology. November 2011. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2015. Процитовано 18 січня 2015.
  6. ↑ Chelan Watershed Initial Assessment (PDF). Washington Department of Ecology. May 1985. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
  7. ↑ Water Quality Improvement Project: Lake Chelan Area: Multi-Parameter. Department of Ecology - State of Washington. March 2013. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 17 січня 2015.
  8. ↑ а б Draft In-Leau Fee Program Prospectus and Compensation Planning Framework for Lower Lake Chelan (PDF). The Watershed Company. June 2010. Архів оригіналу (PDF) за 9 вересня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  9. ↑ а б в Chamberlain, William; Singleton, Lynn; Jay, Joe (20 лютого 1985). Lake Chelan Project Proposal (PDF). Washington State Department of Ecology. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  10. ↑ а б Discover Lake Chelan (PDF). National Park Service. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2021. Процитовано 14 січня 2015.
  11. ↑ Pelletier, Greg; Owes, Harper (January 1989). Lake Chelan Water Quality Assessment (PDF). Washington State Department of Ecology. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  12. ↑ NowData – NOAA Online Weather Data. NOAA. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 31 грудня 2016.
  13. ↑ NowData – NOAA Online Weather Data. NOAA. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 17 січня 2015.
  14. ↑ U.S. Census Bureau. Chelan City, Washington. Процитовано 13 січня 2015.
  15. ↑ U.S. Census Bureau. Manson CDP, Washington. Процитовано 13 січня 2015.
  16. ↑ а б Shoreline Inventory (PDF). Chelan County. 23 квітня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2017. Процитовано 19 січня 2015.
  17. ↑ Visit Stehekin. Visit Stehekin, Washington. Архів оригіналу за 1 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 21 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. ↑ а б Nelson, Mark C. (20 січня 2012). What Happened to Bull Trout in Lake Chelan? An Examination of the Historical Evidence (PDF). U.S. Fish and Wildlife Service. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  20. ↑ а б Hillman, T.W.; Giorgi, A.E. (February 2000). Historical Occurrences of Anadromous Salmonids in Lake Chelan, Washington (PDF). Chelan Public Utilities District. BioAnalysts, Inc. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2010. Процитовано 17 січня 2015.
  21. ↑ Freshwater and Saltwater Records. Washington Department of Fish & Wildlife. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  22. ↑ Lake Chelan Area State Parks Management Plan. Washington State Parks and Recreation Committee. January 2009. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  23. ↑ Stehekin. National Park Service. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 17 січня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шелан_(озеро)&oldid=41725522