Градус Цельсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Градус Цельсія (°C) — одиниця виміру температури, подібна до Кельвіна. Широко використовується в побуті.

Градус Цельсія названий на честь шведського вченого Андерса Цельсія, який запропонував в 1742 нову шкалу для вимірювання температури. За нуль за шкалою Цельсія прийнята точка плавлення льоду (та замерзання води), а за 100 градусів — точка кипіння води (та конденсації пари) при стандартному атмосферному тиску. (Початково Цельсій за 0° взяв температуру танення льоду, а за 100° — температуру кипіння води. І лише згодом його співвітчизник М. Штремер «перевернув» цю шкалу).

Ця шкала є лінійною в інтервалі 0 — 100° і лінійно продовжується в області нижче 0° та вище 100°.

Історія[ред.ред. код]

У 1665 році нідерландський фізик Християн Гюйгенс та англійський фізик Роберт Гук вперше запропонували використовувати в якості точок відліку температурної шкали точки танення льоду та кипіння води. [1] [2]

Портрет Андерса Цельсія. XVIII століття. Автор О. Ареніус (Olof Arenius).

У 1742 році шведський астроном, геолог та метеоролог Андерс Цельсій (1701-1744) на основі цієї ідеї розробив нову температурну шкалу. Початково на ній 0° (нулем) була точка кипіння і конденсації води, а 100° − точка замерзання води та танення (плавлення) льоду. Пізніше, вже після смерті Цельсія, його сучасники та співвітчизники Карл Лінней та Мортен Штремер використовували цю шкалу у перевернутому вигляді (0° - точка замерзання води, 100° − точка кипіння води). У такому вигляді нею користуємося і ми.

За одними даними, Цельсій сам прервернув шкалу за порадою М. Штремера.[3] За іншими даними, шкалу перевернув Карл Лінней у 1745 році. А за третіми - шкалу перевернув наступник Цельсія Мортен Штремер, і у XVIII сторіччі такий термометр був широко росповсюджений під назвою "шведський термометр", а власне у Швеції - під іменем Штремера, але найвідоміший шведський хімик Єнс Якоб Берце́ліус у своєму "Посібнику з хімії" назвав шкалу "Цельсієвою" і з того часу стоградусна шкала стала носити ім'я Андерса Цельсія.

Цельсій у своїй праці «Observations of two persistent degrees on a thermometer» розповів про свої експерименти, які показали, що температура танення льоду (100°) не залежить від тиску. Він також визначив з дивовижною точністю, як температура кипіння води варіювалася (змінювалася) залежно від атмосферного тиску. Він припустив, що позначку 0 (кипіння води) можна відкалібрувати, знаючи, на якому рівні відносно моря знаходиться термометр.

Сучасне визначення[ред.ред. код]

Звичайний вуличний термометр зі шкалою Цельсія.

Початкове визначення градуса Цельсія залежало від значення стандартного атмосферного тиску (температура кипіння води, як і температура плавлення льоду, залежить від тиску). Це не дуже зручно для стандартизації одиниці вимірювання. Тому після прийняття Кельвіна основною одиницею вимірювання температури визначення градуса Цельсія було переглянуте.

За сучасним означенням, величина градуса Цельсія дорівнює одному Кельвіну, а нуль шкали Цельсія встановлений таким чином, що температура потрійної точки води становить 0,01 °C. В результаті шкали Цельсія та Кельвіна зсунуті на 273,15:

°C = K − 273,15

Температуру за шкалою Цельсія заведено позначати малою латинською літерою t, а абсолютну температуру — великою латинською літерою T.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт "МАСТЕР КИТ". Журнал "Радиодело" 2005`04, статья "О Цельсии бедном замолвите слово", автор М. Лебедев.
  2. Заметка. Автор Н. Филипецкий
  3. Википедия - Термометр (13.02.2013) - [1]