Озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барілоче озеро.
Найбільше озеро Землі — Каспійське море.
Солоне озеро. Крим.

Озеро — природна водойма повільного водообміну, розташована в заглибинах суходолу і не пов'язана протоками з морями та океанами.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Озера — природні водоймища у заглибинах суші (котловинах), заповнені в межах озерної чаші (озерного ложа) різнорідними водними масами. Котловини за походженням поділяються на тектонічні, льодовикові, річкові (стариці), приморські (лагуни та лимани), провальні (карстові, термокарстові), вулканічні (в кратерах згаслих вулканів), завально-загатні (запрудні), штучні (водосховища, ставки). В залежності від умов утворення озерного ложа виділяють такі основні типи : дамбові (річкові, долинні та прибережні, а також штучні — водосховища), котловинні (моренні, карові, карстові, термокарстові, дефляційні, вулканічні та тектонічні), змішаного походження. За водним балансом поділяються на стічні, безстічні та зі змінним стоком. За хім. складом води — на прісні та мінеральні (солонуваті та солоні). Мінеральні озера складають особливу групу. Загальна площа озер земної кулі становить близько 2,1 млн км² (бл. 1,4% площі суші). Найбільше за площею світу — Каспійське море, найглибше — о. Байкал. В Україні нараховується понад 7 тисяч озер площею кожне від 0,1 км² і більше. На території озер видобувають різноманітні корисні копалини — нафту, солі, руди тощо.

В озерах Землі міститься вчетверо більше води, ніж у річках, проте їх життя менш тривале. Якщо озеро не поповнюється водами, воно висихає, міліє або перетворюється на болото.

Типи озер[ред.ред. код]

Озера поділяють за способом їх утворення, способом живлення, за термічним режимом, вмістом солей (хімічним складом) та наявністю в них життя.

Лише в найсолоніших озерах немає життя. Більшість з них сформувалось внаслідок рухів земної кори чи вивержень вулканів. Деякі були залишені льодовиками, що відступили, а деякі утворились внаслідок відділення від моря. Багато озер також створені людьми та називаються водосховищами, оскільки містять резерв води для гідроелектростанцій та інших господарських потреб.

За типом утворення[ред.ред. код]

Докладніше: Утворення озер
  • Дамбові: Озера утворені шляхом перегороження річної долини, яру, балки природною (обвал, льодовик, річкові наноси і т. д.) або штучною дамбою.
    • річні:
      • озеро, що утворилося в результаті ерозійної або акумулятивної діяльності річки — стариця;
      • тимчасове водоймище в плесі пересихаючої річки.
    • долинні.
    • лиманні: водоймище з солоною або солонуватою водою, відокремлений від моря низькими наносними піщаними косами — лагуна, або що утворився в результаті занесення гирлової частини естуарію наносами — лиман.
    • придельтові.
    • штучні озера.
  • Улоговинні: Утворені внаслідок відходу льодовиків. Потоки льодовиків, що тануть, залишають на своєму шляху пісок та гравій. Відклади просідають, формуючи западину, в якій поступово збирається вода.
  • Загатне озеро — озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів і тектоничніх процесів.
    • моренні: розташовуються в районах розповсюдження морен, в областях стародавнього обмерзання і сучасних гірських льодовиків. Моренні озера можуть утворитися в результаті підпруження річок моренними відкладеннями.
    • карові: утворюються в горах на дні кару. Зазвичай круглої форми. Чітко вираженого притоку та стоку вод, як правило не існує.
    • карстові: виникають в результаті заповнення водою від'ємних форм карстового рельєфу (карстових ям, улоговин, печер і ін.). Звичайні в районах розповсюдження карсту.
    • термока́рстові: озера, що виникли при усадці ґрунту в областях розвитку багаторічної мерзлоти в наслідок таяння підземних пластів або лінз льоду. Найпоширеніші в Якутії.
    • дефляційні.
    • вулканічні.
    • тектонічні: Сформовані внаслідок руху земної кори. До них належать:
  • Змішаного походження.

За способом живлення[ред.ред. код]

За водним балансом озера діляться на:

  • стічні (стічно-припливні), такі, що живляться притокою вод з водозбору і що віддають стік в річку,
  • безстічні (випарно-припливні), такі, що втрачають воду шляхом випаровування.

За термічним режимом[ред.ред. код]

За термічним режимом виділяють:

За хімічним складом[ред.ред. код]

За хімічним складом виділяють:

  • Прісні озера:
    озеро, що має воду з кількістю розчинних мінеральних речовин менш 1 г/л. Більшість прісних озер стічні, в їх водному балансі переважає притока з водозборів і стік в річки.
  • Мінеральні озера:
    Мінеральне озеро — озеро, вода якого містить велику кількість мінеральних солей (звичайно понад 1 промілле).
    Мінеральні озера — характерний компонент аридних ландшафтів. Накопичення солей звичайно відбувається за рахунок внесення в безстічні улоговини розчинених мінеральних і біогенних елементів, солей і газів річками, підземними водами і атмосферними опадами і інтенсивного випаровування з водної поверхні озер.
    Поділяються на:
    • солонуваті озера: озеро, вода якого має помітний смак солі (мінерралізація від 1 до 24,7 г/л, за іншою класифікацією від 1 до 35 промілле).
    • солоні озера (понад 35 промілле).

За хімічним складом виділяють три основні типи мінеральних озер:

  • карбонатові (содові). З них добувають соду.
  • сульфатні (гірко-солоні). Джерело гіркої солі (мірабіліту).
  • хлоридні (солоні). Джерело куховарської солі.

За наявністю життя[ред.ред. код]

оліготрофні 
бідні фітопланктоном та поживними речовинами для нього. Характеризується великою прозорістю, кольором води від синього до зеленого, неоднорідністю розподілу температури по вертикалі, поступовим зниженням вмісту кисню до дна і рівномірним розподілом його протягом року.
евтрофні 
озера з великим вмістом в воді поживних речовин, зазвичай не глибокі (10—15 м), добре прогріваються. Колір води від зеленого до бурого, вміст кисню різко знижується до дна, взимку інколи буває замороженим. Дно торфянисте або покрите органічним мулом. Влітку спостерігається «цвітіння» води за рахунок сильно розвинутого фітопланктону. Мають сприятливі умови для розвитку рослинності та тваринного світу.
дистрофні (від гр. dys — порушення, втрата і trophé — їжа, живлення) 
зазвичай неглибока водойма, бідна на кисень та поживні речовини для організмів. Вода слабомінералізована, відрізняється повищеною кислотністю, малою прозорістю, жовтим або бурим кольором унаслідок великої кількості в ній гумінових речовин. Часто майже відсутній фітопланктон та донні тварини на покритому торфом мулистому дні. Дистрофні озера розповсюджені в сильно заболочених районах.

Найбільші озера Землі[ред.ред. код]

Великими озерами вважаються озера, що мають площу понад 10 000 км². Таких озер нараховується 22.

Найбільше озеро — Каспійське море (371 тис. км²), за ним за площею водного дзеркала слідують Верхнє озеро в Америці (82,4 тис. км².), Вікторія, Ньяса, Мічиган, Гурон і Аральське — кожне близько 60 тис. км²., Танганьїка, Байкал — по 35 тис. км²., Ладозьке (18 тис. км².).

Найглибше озеро — Байкал (1642 м). Максимальна глибина його була виявлена в 1983 році, нанесена на карту — в 1992 році.

Вивчення озер[ред.ред. код]

Вивченням озер займається лімнологія.

Озеро як символ[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]