Шліндман Семен Михайлович
| Шліндман Семен Михайлович | |
|---|---|
| Народився |
1905 Харків, Російська імперія |
| Помер |
1967 Москва, СРСР |
| Діяльність | victim of Stalinism |
Семен Михайлович Шліндман (справжнє прізвище Шлієнгер[1]; 1905, Харків — 1967, Москва) — інженер-будівельник. Жертва Великого терору. Один з «повторників»[a], який пережив як довоєнні, так і повоєнні сталінські репресії. Був двічі засуджений за одним і тим самим звинуваченням — причетність до контрреволюційної троцькістської терористичної організації. Загалом провів у неволі понад 18 років.
Батько відомого радянського режисера Марка Розовського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в 1905 році в Харкові, в єврейській сім'ї. Закінчив гімназію (5 класів) і два курси Інституту народного господарства.
У 1930-х разом з дружиною (Лідією Котопуло[2]) переїхав на Далекий Схід: спочатку працював економістом у судоремонтному заводі на Камчатці[3], а згодом начальником планового відділу Тресту «Камчатстрой» у Петропавловську-Камчатському.
Перша справа[ред. | ред. код]
Через декілька місяців після народження сина (3 грудня 1937 року) разом з іншими робітниками судоремонтного заводу був заарештований спочатку за нібито «проведення шкідництва, спрямованого на штучне створення голоду серед населення Камчатки і Охотсько-Камчатського узбережжя»[3]. А вже у 1938 році визнавався як «ворог народу»[2]. Слідство тривало майже два з половиною роки і 23 липня 1940 року Особлива нарада НКВС винесла присуд: 8 років позбавлення волі за статтею «належність до антирадянської право-троцькістської організації». Відправлений відбувати покарання до виправно-трудового табору у Красноярськ (так званий Краслаг). Відсидів 8 років 8 місяців і 9 днів. Після виходу на свободу вимушено розлучився з дружиною, а оскільки у Москві жити не мав право (було заборонено), оселився під Тулою.[1].
Друга справа[ред. | ред. код]
У грудні 1948 році, через кілька тижнів після звільнення, був повторно заарештований. Слідство, яке імітувало дотримання процедури[1], формально тривало два місяці і рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 16 лютого 1949 року знову за «належність до троцькістської організації» засудили довічно і відправили відбувати строк у поселення Красноярського краю. Однак, через рік після смерті Сталіна (30 червня 1954 року) був звільнений, а за два роки остаточно реабілітований: були зняті усі звинувачення.[1]
Про терор стосовно себе, писав наступне:
|
«Ми всі - [хлібні] крихти, що застрягли у вусах вождя. Нас потрібно було прибрати, ми заважали... процесу поглинання основної їжі»[1] | 
|
.
Помер у Москві у 1967 році. Похований на Востряковському кладовищі[4].
Пам'ять[ред. | ред. код]
У 2011 році син Семена Шліндмана режисер і драматург Марк Розовський (ім'я при народженні Шліндман Марк Семенович) видав документальну книгу «Папа, мама, я и Сталин», у центрі якої історія про арешт, несправедливе засудження і тривале відсиджування свого батька[5].
У 2017 році Московський державний театр «У Нікітських воріт»[ru] поставив виставу за однойменною книгою Марка Розовського. Режисером виступив сам Марк Розовський, а роль батька (Семена Шліндмана) виконав народний артист Росії Валерій Шейман[ru][6].
У 2019 році в рамках проєкту державного Музею історії ГУЛАГу Марк Розовський також дав детальне інтерв'ю щодо долі батька «до» і «після» репресій, яке увійшло до циклу фільмів під назвою «Мій ГУЛАГ».
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Повторники належали до категорії засланих на спецпоселення довічно з обмеженням прав і відповідними заборонами
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Вронська, Тамара (2019). Повторники: приречені бранці ГУЛАГу (1948-1953 рр.) (Українською) . Темпора. с. 54, 107, 262, 284, 298. ISBN 978-617-569-400-8.
- ↑ а б Котопулло Лидия Михайловна[недоступне посилання] // Пустовит В. П. Камчатские персоналии (1917—1991): Общественно-политический справочник / Вопросы истории Камчатки. Вып. 8. — С. 494
- ↑ а б В. А. Ильина. Репрессии в системе Акционерного Камчатского общества в 1937 г. // Вопросы истории рыбной промышленности Камчатки: историко-краеведческий сборник. — 2007. — Вип. 10. — С. 212. Архівовано з джерела 19 лютого 2020. Процитовано 18 травня 2020.
- ↑ Шлиндман Семен Михайлович. Толдот Йешурун. Процитовано 18 травня 2020.
- ↑ Баранов Юрий (2012). Семья в контексте эпохи. Литературная газета. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 18 травня 2020.(рос.)
- ↑ Спектакль «Папа, мама, я и Сталин». Культура.РФ. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 18 травня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- З. Зарецкая. Код Мастера [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.] // Журнал «Семь искусств», № 9-10 (46), сентябрь-октябрь 2013 (рос.)
- Музей истории ГУЛАГа. Проект «Мой ГУЛАГ» Розовский М. Г.: «Люди жили в страхе». Режиссёр: Валерий Туголуков. Оператор: Анатолий Марфель, Сергей Новиков. Дата интверью: 26 ноября 2017 года (рос.)
- Марк Розовский. Папа, мама, я и Сталин: Документальное повествование. — М.: Изд. Зебра Е, 2011. — 768 с.: ил. — 2000 экз. (рос.)
- Шлиндман Семен Михайлович // Из тьмы забвенья. Книга Памяти жертв политических репрессий Камчатской области / Шарипова В. А. — Прага, 2010. — С. 337 (рос.) ISBN 9-785-88942-0996
- Большой террор. Марк Розовский: Даже под пытками отец не признал вину // Собеседник[ru], № 24 (1661), 28 июня — 4 июля 2017, С. 19 (рос.)
- Д. Михалина. Гори, гори, звезда любви! [Архівовано 10 січня 2020 у Wayback Machine.] // Хэсэд Шалом, № 59 (88), 2017 — С. 10