Тула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Тула
Coat of Arms of Tula.png Flag of Tula.png
Герб міста Прапор міста
Tulsky kreml.jpg
Розташування міста Тула
Розташування міста Тула
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Тульська область
Основні дані
Час заснування: 1146
Населення 493 813 чол. (2013)
Площа 145 км²
Телефонний код +7-4872
Географічні координати: 54°12′ пн. ш. 37°37′ сх. д. / 54.200° пн. ш. 37.617° сх. д. / 54.200; 37.617Координати: 54°12′ пн. ш. 37°37′ сх. д. / 54.200° пн. ш. 37.617° сх. д. / 54.200; 37.617{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс +3; Влітку +4
Влада
Веб-сторінка www.tula.ru

Ту́ла (рос. Ту́ла) — місто в Росії, обласний центр Тульської області.

Площа

Назва міста[ред.ред. код]

Микола Карамзін стверджував, що місто Тула було назване ім'ям цариці Тайдули, жінки хана Золотої Орди Чанібека[1].

Володимир Даль, у своєму словнику, тлумачить слово «Тула» як: «Тула - скритне, недоступне місце, рос. затулье, рос. притулье для захисту, приюта, чи для заключення. З цим може бути повязана назва міста».

Назву міста також повязують з річкою Тулицею, що протікає містом. Хоча її назва, ймовірніше, походить від назви міста.

Існує також версія, менш вивчена, що грунтується на значенні слова «тула» у старотюркських мовах, з яких воно перекладається як "силою брати, віднімати".

Історія[ред.ред. код]

Тула — одне з найстаріших міст Росії, вперше згадується в Никонівському літописі XVI століття. Никон, описуючи військові події 1146 року, в своєму літописі пише:

« Святослав Ольгович, йде в Рязань, та був во Мценску і в Тулі, і в Дубку, на Дону, та в Ельці, і в Пронську, та прийшов в Рязань на Оку.  »

З літопису видно, что поселення Тула вже існувало в цей час, а дійсна дата заснування залишається невідомою.

До середини XVII століття, коли кордон Російської держави перемістився південніше, Тула з міста-фортеці поступово перетворюється на промисловий центр. Розвиток традиційного для міста ковальського ремесла підтримувався московськими князями, що потребували своєї залізовиробничої та збройної промисловості.

Початком збройної справи можна вважати 1595 рік, коли цар Федір I Іванович, звільнив тульських "самопальних" ковалів від податку та земських повинностей, зобовязав їх виготовляти казенну зброю. Перші залізовиробничі підприємства були побудовані голландцем А. Д. Вініусом в 15 верстах від Тули, в селі Торхово на річці Тулиця. Потім його компаньйонами відкривались нові підприємства, що виробляли не тільки військові, але й господарські металеві вироби. З кінця XVII століття, залізовиробнича промисловість Тули переходить до Микити Демидова.

На початку XVIII століття ремісницьке виробництво зброї змінюється заводським. За наказом Петра I в 1712 році в Тулі відбудовують перший в державі збройний завод. Тула стає визнаним центром виробництва зброї та металевих виробів, що збувалися по всій Російській імперії.

У 17771796 роках Тула була центром Тульського намісництва Російської імперії. З 1796 року Тула — центр губернії.

У війну 1812 року Тула зробила значний внесок у розгром наполеонівських військ. Місто відзначилося не тільки поставками зброї (в 181214 роках у місті виготовлено та забезпечено діючу армію 600 тисячами рушниць), але і активною участю в бойових діях у складі регулярної армії та народного ополчення. Тульські ополченці пройшли з боями всю Європу і в складі російської армії вступили в Париж в березні 1814 року.

Період Другої Світової війни[ред.ред. код]

Восени 1941 року, коли гітлерівські війська наблизились до Москви на південних підступах, знову, як і століття тому неприступною фортецею на шляху ворога стала Тула. 45 днів і ночей воїни та ополченці відбивали натиск такнової армади генерала Гудеріана. За свою оборону Тула була удостоєна звання місто-герой.

Демографія[ред.ред. код]

Населення Тули за даними на 2007 рік становить 504 тис. чоловік.

Рік 1990 1999 2001 2003 2005
Число новонароджених, на 1000 населення 10 5,9 7 7,8 7,6
Число померлих, на 1000 населення 12,9 18 19,2 20,2 19,3
Приріст (зменшення), на 1000 населення -2,9 -12,2 -12,2 -12,4 -11,7

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карамзин Н.М. Предания веков / Сост., вступ. ст. Г.П. Макогоненко; комм. Г.П. Макогоненко и М.В. Иванова;— Ил. В.В. Лукашова.— М.: Правда, 1988.— С. 361

Посилання[ред.ред. код]