Шпаєрська лінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шпаєрська лінія (знизу) як межа між центральнонімецькими та верхньонімецькими діалектами.

Шпаєрська лінія — це ізоглоса в західногерманському діалектному континуумі, яка відокремлює верхньонімецькі діалекти від середньонімецьких.

Шпаєрська лінія, також відома як лінія Appel-Apfel (дві форми слова яблуко), зазвичай розглядається як південна межа центральнонімецької мовної області, яка на півночі обмежена з Бенратською лінією. На південь від лінії Шпайєра знаходиться область верхньонімецьких діалектів. Оскільки лінія Шпаєра кілька разів перетинає Майн у містах Фаульбах, Фройденберґ та Ґросхойбах, її також називають Майнською лінією. У районі гірського масиву Шпесарт вона також відома під регіональною назвою Äppeläquator (яблучний екватор).

Проходження лінії[ред. | ред. код]

Шпаєрська лінія починалася на північ від Пільзена і перетинала німецько-чеський кордон південніше міста Карлові Вари. Після 1945 року ізоглоса втратила своє значення на території Чехії, оскільки німецько-богемські діалекти поступилися місцем чеській мові внаслідок депортації судетських німців. Лінія пролягає гірськими масивами Ерц та Ельстер, далі Тюринзьким лісом до гірського масиву Рьон (це приблизно відповідає містам Плауен — Рудольштадт — Арнштадт — Айзенах).

Поблизу міста Фаха Шпаєрська лінія зустрічається з Ґермерсхаймською лінією, разом з якою вона слідує до Ґемюндена, перш ніж знову відокремитися від Ґермерсхаймської лінії. Тепер лінія проходить західним боком масиву Шпесарт і кілька разів перетинає Майн у районі так званого Майнського чотирикутника.

Поблизу Ебербаха ізоглоса перетинає Некар, а на південь від міст Шпаєр вона перетинає Рейн. Шпаєрська та Ґермерсхаймська лінії знову зустрічаються у Ґермерсхаймі і разом йдуть вздовж Рейна на південь до німецько-французького кордону. На південь від Карлсруе, а саме поблизу міста Етлінґен, Карлсруйська лінія перетинає Рейн, перетинає німецько-французький кордон і зустрічається із Шпаєрською лінією поблизу Вайсенбурґа. Усі три ізоглоси закінчуються разом у Вогезах.

Джерело та література[ред. | ред. код]

  • Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. 9. Aufl. Dtv, München 1978, ISBN 3-423-03025-9