Штанга (струмоприймач)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Штанги тролейбуса
Штанга трамвая
Вид на «черевики» струмоприймачів
Роликовий струмоприймач

Штанга — тип струмоприймача, що являє собою підпружинений вгору металевий стрижень, що з'єднує трамвай або тролейбус з контактною мережею. На кінці штанги кріпиться «черевик» зі вставкою з композиційних матеріалів (графіт + мідь), яка входить в безпосередній контакт з проводом контактної мережі. Черевик, як і сама штанга, закріплений шарнірно. У ранніх конструкціях замість черевика використовувався ролик, проте пізніше від нього відмовилися (за винятком декількох міст в США) через його швидкого зносу і поганої якості струмознімання.

Тролейбуси має дві штанги — по одній на кожен дріт контактної мережі (ліва штанга — позитивний полюс, права — негативний), а трамваї — одну штангу (позитивний полюс).

На відміну від пантографа та бугеля, штанга направляється контактним проводом, тому при проході розгалуження проводів штанга повинна спрямовуватися розташованою на ньому стрілкою, дистанційно перемикаємою водієм.

Переваги[ред.ред. код]

  • Штанга легше, ніж бугель або пантограф, і простіше за конструкцією;
  • Обладнаний штангами транспортний засіб має можливість відхилятися від осьової лінії контактної мережі на певну відстань, пропорційне довжині штанги (зазвичай — до 5 м в кожну сторону), що, зокрема, дозволяє тролейбусам здійснювати маневр обгону;
  • Простота підключення до двох- і багатопровідної мережі (існуючі конструкції багатопровідному струмознімання з використанням пантографа вимагають значного рознесення контактних проводів і займають багато місця, тому застосовуються в основному в електропоїздах і кар'єрних вантажівках).

Недоліки[ред.ред. код]

  • Штанга може зірватися з контактного проводу при неправильних маневрах транспорту або несправності в контактній мережі, або при перевищенні швидкості на поворотах;
  • Штанга встановлюється на контактний дріт вручну, водієм, зазвичай за допомогою надітого на неї ковзаючого кільця з діелектричною мотузкою. Проте останнім часом набувають поширення пристрої для автоматизації цієї операції — зокрема, на дуобусах;
  • Рух заднім ходом можливе тільки на низькій швидкості, при цьому зростає ризик сходу штанги або її «задирання» вгору;
  • Потрібний контроль за зусиллям підпружинення штанги, оскільки при слабкому натягу пружин підвищується ймовірність її зриву, а надмірне натягнення може привести до пошкодження контактної мережі.

Штанговловлювач[ред.ред. код]

Для запобігання пошкодження контактної мережі при сході штанги тролейбуси і трамваї обладнуються штанговловлювачі.

Механічний штанговловлювач являє собою котушку з пружиною, на яку намотаний канат, з'єднаний з кінцем штанги. Пружина підтримує натяг канатів, запобігаючи їх провисанню; при різкому натягу каната, який сигналізує про схід штанги, спрацьовує спусковий механізм, і потужніша пружина намотує канат на котушку, опускаючи штангу на дах.

У електричному штанговловлювачі функції намотувальної пружини виконує електродвигун, що дозволяє виключити помилкові спрацьовування через ривки, викликані нерівностями дороги — змотування канатів запускається в разі зникнення напруги з контактної мережі. Крім того, з'являється можливість опускати штанги дистанційно по команді водія, що підвищує безпеку: у разі виявлення витоку струму на корпус можна повністю відключити тролейбус від контактної мережі, не виходячи з кабіни і не піддаючись ризику потрапити під напругу.

Пневматичні і гідравлічні штанговловлювачі встановлюються на даху біля основи штанги. Вони, як і електричні, дозволяють виключити помилкові спрацьовування і забезпечують дистанційне опускання штанги; крім того, вони виконують функцію демпфера, запобігаючи розгойдування контактного проводу і, відповідно, підвищуючи надійність струмознімання і зменшуючи ймовірність сходу штанг.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітка[ред.ред. код]