Юст Гусаковський
| о. Юст Гусаковський ЧСВВ | |
|---|---|
| Протоархимандрит Василіянського Чину (1802—1804) | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1746 |
| Смерть |
14 вересня 1806 Почаїв |
| Підданство | Річ Посполита → Російська імперія |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | Руська унійна церква |
| Постриг | 1770 |
Юст Гусаковський ЧСВВ (пол. Justus Husakowski; 1746 — 14 вересня 1806, Почаїв[1]) — руський церковний діяч, священник-василіянин, останній протоархимандрит Василіянського Чину (1802–1804) перед його скасуванням в Російській імперії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1746 року[2]. У 1769 році вступив до Василіянського Чину в Руській провінції. Богослов'я вивчав у монастирі Святого Юра Львові (у 1776 році був на 4 році богослов'я)[3]. Після священничих свячень був провінційним нотарем[4].
На капітулі Руської провінції 1784 року в Загорові був вибраний провінційним секретарем і з цього уряду брав участь у генеральній капітулі в Жидичині 1788 року, на якій його вибрали протоконсультором (вікарієм) провінції. Делегати провінційної капітули в Почаєві 1792 року вибрали о. Юста Гусаковського протоігуменом Руської провінції[5]. У 1793 році склав присягу на вірність Російській імперії, але це не врятувало його від імператорського указу 1795 року, який скасовував централізоване урядування у Василіянському Чині, а монастирі підпорядковував владі Полоцького архієпископа Іраклія Лісовського[6].
11 грудня 1800 року декретом імператора Павла І василіяни були звільнені з-під влади архієпископа Лісовського і Юст Гусаковський поновився на уряді протоігумена. 8 вересня 1802 року на останній генеральній капітулі Василіянського Чину в Тороканах був обраний останнім його протоархимандритом. Але на цьому уряді пробув лише два роки так і не отримавши затвердження від імператора, а навпаки 1 березня 1804 року Олександр I скасував уряд протоархимандрита ЧСВВ в Російській імперії[6].
Помер 14 вересня 1806 року[7] в Почаєві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Валентина Лось, Наталія Сінкевич. Catalogus patrumet fratrum defunctorum Чину Святого Василія Великого у фондах Інституту рукописів НБУВ (середина XVIII — початок XIX століття) // Генеалогічні записки. — Львів 2014. — Вип. 12 (нової серії 6). — С. 90.
- ↑ Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 450.
- ↑ Catalogus monasteriorum Ordinis S. Basilii Magni Provinciae Protectionis Beatissime Virginis Mariae… ex anno 1776 in annum 1777 // Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. Записки ЧСВВ. — Серія ІІ. — Т. XL. — Рим: PP Basiliani, 1979. — С. 163.
- ↑ Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 89.
- ↑ Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 295.
- ↑ а б Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 296.
- ↑ bazylianie.pl. Витяг з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого – вересень. www.bazylianie.pl (uk-ua) . Процитовано 29 червня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
- Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743—1780. — Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2014. — 559 s. (пол.) ISBN 978-83-7996-090-3
- Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.
| ||||||||||||||||
