Януш Бугайський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Бугайський
Janusz Bugajski
Януш Бугайський
Януш Бугайський
Нині на посаді
Народився 23 вересня 1954(1954-09-23) (69 років)
Нантвічd, Східний Чешир, Чешир, Англія, Велика Британія
Відомий як політолог
Країна США і Велика Британія
Освіта Кентський університет, Лондонська школа економіки та політичних наук
Alma mater Лондонська школа економіки та політичних наук і Кентський університет
Професія політичний науковець
Януш Бугайський на 6 Форумі Вліьих Народів Пост-Росії у Вашингтоні, США
Януш Бугайський на 6 Форумі Вільних Народів Постросії у Вашингтоні, США

Януш Бугайський (нар. 23 вересня 1954, Нантвіч, Чешир, Англія) — старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду[1] у Вашингтоні, округ Колумбія.

Він також є ведучим телевізійних шоу «Година Бугайського», які транслюються на Балканах. Раніше він обіймав посаду старшого наукового співробітника Центру аналізу європейської політики (CEPA)[2] у Вашингтоні, округ Колумбія і працював директором Програми нової європейської демократії в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS)[3]

З 1981 по 1983 Бугайський працював консультантом з питань Польщі на телебаченні BBC у Лондоні. У 1984—1985 він працював старшим науковим аналітиком на Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL) у Мюнхені, Німеччина. У 1986 році він приєднався до Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, округ Колумбія, де заснував Східноєвропейський відділ. Бугайскі обіймав посаду заступника директора з 1986 по 1993 роки, а в 1993 році став директором Східноєвропейських досліджень у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, округ Колумбія[4]

Бугайський працював консультантом зі справ Східної Європи у організаціях та урядових установах США, включаючи Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерство оборони США, Міжнародний республіканський інститут (IRI), Інститут вільних профспілок (AFL-CIO), Рада з міжнародних досліджень та обмінів (IREX) і телебачення BBC у Лондоні.[5]

Він регулярно дає свідчення в Конгресі США, а також є головою програми вивчення Південної та Центральної Європи в Інституті дипломатичної служби Державного департаменту США.

Аналітик Фонду Джеймстауна

Один із головних спікерів Форуму Вільних Держав Постросії (2022-дотепер)

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Бугайський народився в сім'ї вчителя Пйотра Бугайського та Ядвіги (Кавської) Бугайських і є американцем польського походження. Емігрував до США у 1986, вільно володіє англійською та польською мовами. У 1977 здобув ступінь бакалавра з відзнакою в Кентському університеті в Кентербері у Великобританії, а в 1981 отримав ступінь магістра філософії доктора соціальної антропології Лондонської школи економіки та політичних наук.[4]

Бугайскі також був доцентом в Американському університеті в 1991 році; викладачем Смітсонівського інституту, Інституту дипломатичної служби, Центру Вудро Вільсона ; консультантом Міжнародного республіканського інституту, Ради міжнародних досліджень та обмінів та Інституту демократії у Східній Європі.[6]

Бугайський є одним із спікерів Форуму Вільних Народів Постросії

Нагороди[ред. | ред. код]

Бугайскі нагороджений грантами у 1988 від Фонду Ерхарта, у 1989 від Фонду Лінда та Гаррі Бредлі. У 1991 році отримав нагороду за лідерство Центру стратегічних і міжнародних досліджень. У 1998 він отримав нагороду за видатну державну службу від Державного департаменту США, Агентства США з міжнародного розвитку(USAID), Інформаційного агентства США (USIA) та Агентства з контролю над озброєннями та роззброєння на знак визнання його внеску в міжнародні справи.[6]

У 2010 році був нагороджений Подякою Польської вільної профспілки «Солідарність». Він є членом Американської асоціації сприяння слов'янським дослідженням.

Редакційна робота[ред. | ред. код]

Він є постійним автором різноманітних американських та європейських газет і журналів.[7]

Публікації Бугайського включають «Етнічну політику у Східній Європі: Посібник до національності, політики, організацій і партій» (М. Е. Шарп, 1994) і його книгу «Нації в сум'ятті: конфлікт і співпраця у Східній Європі» (Westview, 1992 і 1995), яка була обрана версією Choice як видатна академічна книга.[8] Він також відображає напругу між Росією та Заходом і російський «неоімперіалізм» у різних регіонах конфлікту, як, наприклад, уроки російсько-грузинської війни в серпні 2008 року[9].

Вибрані видання[ред. | ред. код]

Список публікацій опубліковано на домашній сторінці CSIS[10]

  • Failed State: A Guide to Russia's Rupture (Фонд Джеймстауна, 2022)ISBN 978-1-7352752-2-2 ;[11]
  • Євразійський розкол: вразливі фланги Росії (Фонд Джеймстауна, 2016);ISBN 978-0-9855045-5-7
  • Зони конфлікту: порівняння Північного Кавказу та Західних Балкан (Jamestown Foundation, 2014);ISBN 978-0-9830842-9-7
  • Повернення Балкан: виклики європейській інтеграції та розмежування США (Інститут стратегічних досліджень, Військовий коледж армії США, 2013);ISBN 978-1-5848757-0-3
  • Уроки Грузії: Конфлікт російських і західних інтересів у ширшій Європі (CSIS Press, 2010);ISBN 978-0-8920660-6-3
  • Демонтаж Заходу: Атлантична програма Росії (Potomac Books, 2009);ISBN 978-1-5979721-0-9
  • Нові європейські союзники Америки (Nova, 2009);ISBN 978-1-6069243-3-4
  • Розширення Євразії: європейські амбіції Росії (CSIS, 2008);ISBN 978-0-8920654-5-5
  • Атлантичні мости: нові європейські союзники Америки, з Ілоною Телекі (Роуман і Літлфілд, 2007);ISBN 978-0-7425491-1-1
  • «Холодний мир: новий імперіалізм Росії» (Praeger, 2004);ISBN 978-0-2759836-2-8
  • Політичні партії Східної Європи: Посібник з політики в посткомуністичну еру (МЕ Шарп, 2002);ISBN 978-1-5632467-6-0
  • Етнічна політика у Східній Європі: Посібник з національної політики, організацій і партій (М. Е. Шарп, 1994);ISBN 978-1-5632428-2-3
  • Нації в безладді: конфлікт і співпраця у Східній Європі (Westview, 1993, 1995);ISBN 978-0-8133162-6-0
  • Конфлікти четвертого світу: комунізм і сільські суспільства (Westview, 1991);ISBN 978-0-8133807-2-8
  • Сандиністський комунізм і сільська Нікарагуа (Praeger/CSIS, 1990);ISBN 978-0-2759353-5-1
  • East European Fault Lines: Dissent, Opposition, and Social Activism (Westview Press, 1989);ISBN 978-0-8133771-4-8
  • Чехословаччина: Десятиліття дисидентства Хартії 77 (Praeger/CSIS, 1987);ISBN 978-0-2759276-9-1

Перелік публікацій на сайті CEPA[12]

  • Mind the Gap (10 квітня 2020 р.);[13]
  • Вразлива Європа (4 березня 2020 р.);[14]
  • Чи є Боснія бомбою уповільненої дії? (6 січня 2020 р.).[15]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Janusz Bugajski. Jamestown (амер.). Процитовано 20 грудня 2023.
  2. Home. CEPA (амер.). Процитовано 20 грудня 2023.
  3. CSIS | Center for Strategic and International Studies. www.csis.org (англ.). Процитовано 20 грудня 2023.
  4. а б Janusz Bugajski. poles.org.
  5. Janusz Bugajski. edrc.ro. Centrul de Resurse pentru Diversitate Etnoculturală.
  6. а б Bugajski, Janusz 1954-. encyclopedia.com.
  7. Articles and Papers [Архівовано 2013-02-03 у Wayback Machine.] as well as presentations and interviews of Bugajski on the CSIS website.
  8. In WorldCat are listed until now 204 publlcations of Janusz Bugajski.
  9. Georgian Lessons: Conflicting Russian and Western Interests in the Wider Europe (PDF). CSIS New European Democracies Project and the Lavrentis Lavrentiadis Chair in Southeast European Studies, CSIS. November 2010. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2013. Процитовано 20 грудня 2023.
  10. complete list of Bugajski's books and monographs. csis.org.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. Janusz Bugajski (2022), Failed State: A Guide to Russia's Rupture (PDF), Washington, D.C.: The Jamestown Foundation, ISBN 9781735275222
  12. Center for European Policy Analysis, Center for European Policy
  13. Janusz Bugajski (10 квітня 2020), Mind the Gap, Center for European Policy Analysis
  14. Janusz Bugajski (4 березня 2020), Vulnerable Europe, Center for European Policy Analysis
  15. Janusz Bugajski (6 січня 2020), Is Bosnia a Time Bomb?, Center for European Policy Analysis

Посилання[ред. | ред. код]