15-й окремий полк НГ (Україна)
| 18 Слов'янська бригада НГУ | |
|---|---|
 Нарукавний знак бригади | |
| Засновано | 1992 |
| Країна |
 Україна |
| Належність |
 Національна гвардія |
| У складі | Східне ОТО |
| Базування |
 Донецька областьм.Слов'янськ |
| Війни/битви |
Російська збройна агресія проти України:
|
| Нагороди |
 |
| Почесні найменування | «Слов'янська» |
| Командування | |
| Поточний командувач |
полковник Куций Геннадій Григорович |
18-та Слов'янська бригада НГУ (в/ч 3035) — військове формування Національної гвардії України. Місце дислокації — м. Слов'янськ, Донецька область. Перебуває у складі Східного оперативно-територіального об'єднання.
Історія[ред. | ред. код]
Наказом командувача НГУ від 2 січня 1992 року на базі 26-го батальйону Внутрішніх військ МВС СРСР сформовано 13-й полк Національної гвардії (в/ч 4113),[2] що увійшов до складу 4-ї Північної дивізії.
В 1995 році згідно з Указом Президента України від 20 січня та наказу командувача НГУ від 26 січня 13-й полк НГУ підпорядковано Внутрішнім військам де його перейменовано в 15-й спеціальний моторизований полк (з конвоювання засуджених та осіб, взятих під варту) (в/ч 3035).
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
В 2014 році полк увійшов до складу заново створеної Національної гвардії України.
29 травня 2014 року територію військової частини в Луганську було захоплено проросійськими бойовиками[3]. Військовослужбовців частини передислокували спершу в Харків.[2] Реорганізація полку відбувалася у грудні 2014 року із гвардійців військових частин 3004, 3023, 3037, що були розташовані у Донецьку і підлягли розформуванню у зв'язку з захопленням територій частин бойовиками. За розпорядженням Головного управління НГУ у зв'язку з проведенням антитерористичної операції полк був передислокований у м. Слов'янськ.[4]
2016 року у полку створено стрілецький батальйон з охорони взводних опорних пунктів.[5] 9 вересня 2016 року до складу полку було передано 2-й батальйон спецпризначення НГУ «Донбас».[6]
23 серпня 2019 року під час урочистої церемонії підняття Державного прапора України на Софійській площі, Президент України присвоїв ім'я полку «Слов'янський» із врученням відповідної стрічки.[7]
2 вересня 2022 року указом Президента України з метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України полк відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[8].
З 24 лютого 2022 року полк виконував бойові завдання в районі населених пунктів: Попасна та Степне Луганської області, в районі Оскільського водосховища Донецької області, Студенок, Кам'янка, Велика Комишуваха, Довгеньке Харківської області. Під керівництвом СБУ військовослужбовці полку брали участь у проведенні оперативно-профілактичних заходів у Дружківці. Полк брав активну участь в обороні населених пунктів: Коровій Яр, Яцківка, Рубіжне, Новодружеськ, Сиротине, Воєводівка, Метьолкіне, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Соснове, Долина, Богородичне, Олександрівка, Святогірськ, Тетянівка. Під час «Слобожанського контрнаступу» залучався до звільнення н.п. Волохів Яр та Куп’янськ. Брав участь у визволенні Діброви та Озерного, що розташовані поблизу Лимана Донецької області. Вів оборонні дії в районі КПВВ "Майорськ" на північно-західних околицях Горлівки, був залучений у боях за Ямполівку, Терни Донецької області, а також брав участь в оборонних діях на напрямку Кремінна Луганської області, в районі Серебрянського лісництва.
Полк продовжує виконувати бойові задачі на Сході України.
Структура[ред. | ред. код]
- 1-й Стрілецький батальйон;
- 2-й Стрілецький батальйон;
- Батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас»;
- Батарея протитанкових керованих ракет;
- Стрілецька резервна рота;
- Рота охорони;
- Рота бойового та матеріального забезпечення;
- Гаубична артилерійська батарея;
- Взвод розвідки спецпризначення;
- Автомобільна рота;
- Військовий оркестр;
- Медичний пункт;
Командування[ред. | ред. код]
- полковник Григорян Ігор Арамович
- полковник Жук Василь Васильович
- полковник Божко Сергій Сергійович
- полковник Куций Геннадій Григорович
Традиції[ред. | ред. код]
22 серпня 2019 року президент України присвоїв полку почесне найменування: «Слов'янський».[9][10]
2 вересня 2022 року полк відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[11]
Втрати[ред. | ред. код]
- сержант Шелємін Дмитро Михайлович, 30 травня 2014
- Панченко Олег Миколайович, 15 вересня 2015, місце й обставини не уточнено[12].
- старший солдат Курбатов Станіслав Вікторович, 3 листопада 2017, осколкове поранення від вибуху міни[13].
- солдат Таран Богдан Леонідович, 18 серпня 2019[14]
- Старший солдат Іван Підгірний помер у Київській лікарні 28 листопада 2022 року. 16 вересня 2022 року під час звільнення населених пунктів Ізюмського напрямку на Харківщині він отримав важке поранення у голову під час виконання бойового завдання. Понад 2 місяці лікарі боролися за його життя, але захисник так і не вийшов із коми. [1]
- 31 березня 2022 року в районі міста Новодружеськ Луганської області під час артилерійського обстрілу загинув Богдан Іщук[15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Яку зброю від Заходу використали ЗСУ для наступу на Харківщині
- ↑ а б Військова частина 3035 відзначила 50-річний ювілей | НГУ. ngu.gov.ua. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ У Луганську бойовики захопили будівлі Нацгвардії, прикриваючись мирними жителями. Архів оригіналу за 2 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2016.
- ↑ МВС | «Підрозділи НГУ — запорука стабільності у неспокійному Луганському регіоні», — Арсен Аваков (ФОТО, ВІДЕО). mvs.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Біла книга-2016: Національна гвардія України. https://issuu.com. Національна гвардія України. 26 червня 2017. с. 114. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ Добровольці, які стали гвардійцями | НГУ. ngu.gov.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Зеленський присвоїв почесні найменування восьми бойовим військовим частинам. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №623/2022 Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу".
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2019 року № 618/2019 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань»
- ↑ Військовим частинам присвоєні почесні найменування. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 24 серпня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 2 вересня 2022 року № 623/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
- ↑ Панченко Олег Миколайович. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 18 січня 2018.
- ↑ У Маріуполі помер ще один нацгвардієць, що підірвався на міні під Мар'їнкою. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.
- ↑ [На Дніпропетровщині попрощалися із бійцем ЗСУ (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019. На Дніпропетровщині попрощалися із бійцем ЗСУ (рос.)]
- ↑ ІЩУК Богдан Олегович.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
