Ad fontes

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ad fontes — латинський вислів, що перекладається «До джерел»[1] і використовувався як девіз ренесансних гуманістів, що закликав повернутися до античних авторів та давніх списків Біблії.

Цей вислів набув особливого поширення під впливом фрази в одній з праць про освіту Еразма Ротердамського De ratione studii (1511)[2][3] : «Sed in primis ad fontes ipsos properandum, id est graecos et antiquos» (Та насамперед слід повернутися до самих джерел, до джерел грецьких і античних).

Цей вислів був девізом не лише гуманістів, але й протестантів, які не завжди поділяли ідеали гуманізму. Так, Мартін Лютер спирався у своєму перекладі Біблії на давньоєврейські та давньогрецькі списки.

До цього вислову зверталися українські неокласики, виступаючи за розвиток в нових умовах класичної форми та вивчення класичної спадщини. Одна з програмних статей Миколи Зерова і називалася «До джерел».

Примітки[ред.ред. код]

  1. від латинського fons, fontis, що означає «джерело» чи «фонтан». Син Януса Фонс був римським богом джерел і фонтанів.
  2. Erasmus von Rotterdam: De ratione studii ac legendi interpretandique auctores, Paris 1511, in: Desiderii Erasmi Roterodami Opera omnia, Hrsg. v. J. H. Waszink u. a., Amsterdam 1971, Vol. I 2, 79-151.
  3. Латинський оригінал онлайн, 120/76).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Stefan Kipf, " Ad fontes ? Überlegungen zur Begründung der Originallektüre im altsprachlichen Unterricht ", in revue Pegasus, n°2-3, 2005, p. 58-71 (Онлайн).

Посилання[ред.ред. код]