Еразм Ротердамський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет 1523 року

Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon, *27 жовтня, 1466 — †12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.

Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.

Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Еразм народився у 1466 році в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про маму відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.

Посвячення й чернечі роки[ред.ред. код]

У віці 25 років, у 1488, Еразм висвятився на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського призвання, а інститут чернецтва став одним із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього запрошення на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.

Навчання й творчий період[ред.ред. код]

В 1495 році за згодою єпископа Еразм поїхав на навчання до Паризького університету. Університети були на той час центром схоластичної науки, хоча вже почали попадати під вплив гуманізму. Еразм навчався в Парижі, Льовені, Англії й Базелі, хоча не належав твердо до жодного із цих місць. В Англії він заприятелював із провідними мислителями епохи короля Генрі VIII: Джоном Колетом, Томасом Мором, Джоном Фішером, Томасом Лінакром і Вільямом Ґросином. Певний час він викладав в Кембриджі.

Повернувшись із Англії, Еразм вирішив вдосконалити свої знання грецької мови, що дозволило б йому на глибшому рівні вивчати теологію й підготувати нове видання Біблії в перекладі Жерома. Незважаючи на хронічну нестачу грошей, Еразм зумів, наполегливо працюючи день і ніч й благаючи друзів допомогти йому книгами й грошима на вчителів, вивчити мову за три роки.

Еразм віддавав перевагу життю незалежного вченого, й свідомо намагався уникати зв'язків, які могли б обмежити його свободу думки й літературного самовираження. При житті йому нерідко пропонували почесні й вигідні посади в академічному світі, але він відмолявся, віддаючи перевагу непевним, але цілком достатнім гонорарам незалежного діяча літератури. Період з 1506 по 1509 рік він провів в Італії, частково у видавництві Альдуса Манутиса у Венеції, але його зв'язки з італійським ученим світом були все ж не такими широкими, як можна було б сподіватися.

Перебування Еразма в Льовені зробило його мішенню для критики з боку кіл, ворожих до принципів літературних реформ, яким він присвятив своє життя. Відчуваючи утиски, він знайшов притулок в Базелі, де завдяки швейцарській гостинності отримав змогу вільно висловлюватися, й де його оточували вірні друзі. Протягом довгих років він плідно співпрацював із визначним видавцем Фробеном (разом з іншим відомим вченим Сигізмундом Геленієм). У Базель, до Еразма, стікалися прихильники із усіх кутків Європи.

Писати Еразм почав пізно, спочатку досконало опанувавши латину, але потім багато друкувався, висловлюючи свої міркування з приводу найактуальніших питань тогочасної філософської й релігійної проблематики. Його критика церковних установ була зумовлена не сумнівом у релігійній доктрині, чи неприязню до церковних інституцій, як таких, а радше боротьбою проти середньовікового формалізму й за лібералізацію мислення. Ця боротьба стала стрижнем Еразмового життя й надала йому цілісності. Шукаючи свободи й незаангажованості мислитель опинився в центрі європейської думки. Серед тих, із ким Еразм листувався, понад 500 найвидатніших політичних і наукових діячів епохи.

Еразм помер в 1536 році в Базелі. Традиційно вважається, що його останніми словами були «Боже милостивий» (нід. Lieve God).

Біблія[ред.ред. код]

Початок 16-го століття ознаменувався публікаціями Святого письма на багатьох європейських мовах. Минуло лише півстоліття з часу винаходу книгодрукування в Європі. Цей період ознаменувався збором численних рукописів і встановленням канонічних текстів. Одним із таких проектів була роботою над багатомовною Біблією в Іспанії. Підготовка Нового Заповіту завершилася в 1514 році, але публікація затримувалася доти, доки не буде готовий Старий Заповіт. Папа Лев Х надав Еразму виключні права на публікацію грецького тексту Біблії. Довідавшись в 1515 році про існування іспанського багатомовного проекту, Еразм, який на той час перебував у Англії, розпочав власні пошуки рукописів, щоб встигнути опублікувати свій варіант до видання іспанського. В результаті напруженої роботи в умовах браку часу в 1516 році побачив світ Новий Заповіт грецькою мовою із латинським перекладом і коментарями — «Novum Instrumentum omne, diligenter ab Erasmo Rot. Recognitum et Emendatum». Для цього видання Еразм використав кілька різних рукописів, оскільки не мав єдиного повного.

Друге видання (1519) року використовувало в назві слово Testamentum (заповіт) замість Instrumentum. Воно стало основою для німецького перекладу Мартіна Лютера. Було продано 3300 примірників Нового Заповіту, враховуючи обидва видання. Третє видання з'явилося в 1522 році. В 1527 році вийшов 4-й варіант із грецьким текстом, текстом Вульґати й Еразмовим перекладом на класичну латину. З видання 1535 року текст Вульґати викинули.

Таким чином, протягом багатьох років Еразм працював над встановленням прийнятого тексту (Textus Receptus) найважливішої книги християнства. Він присвятив цю роботу папі Леву Х — покровителю знань. Закінчивши працю, Еразм одразу ж почав друкувати «Парафрази Нового Заповіту» — популярний виклад змісту окремих витягів. 6 таких книг були написані латиною, але швидко перекладалися іншими мовами.

Еразм, Лютер і зародження протестантства[ред.ред. код]

Спроба нейтральності в дискусії[ред.ред. код]

Рух Мартіна Лютера почався одразу ж після публікації Нового Заповіту, й став важким випробовуванням для Еразма. Конфлікт між європейською спільнотою й римо-католицькою церквою став настільки гострим, що уникнути закликів приєднатися до дискусії стало неможливим. Еразм перебував тоді на вершині слави й обидві сторони неминуче зверталися до нього, вимагаючи підтримки. Проте за своїм характером і звичками, мислитель противився думці ставати на той чи інший бік. Критикуючи надмірності й глупоту в церковних рядах, він завжди підкреслював, що не відчуває ворожості до церковників і не нападає на церковні установи, як такі. Світ сміявся над Еразмовою сатирою, проте ніхто не ставив під сумнів той плідний внесок, яким він зарекомендував себе в очах найвизначніших представників церковного світу.

Незгода з Лютером[ред.ред. код]

Еразм із симпатією ставився до основних положень лютеранської критики церкви. Він поважав Лютера, а Лютер завжди підкреслював своє захоплення знаннями Еразма. Лютер сподівався Еразмової підтримки своєї діяльності, яка, на його думку, була не чим іншим, як природним продовженням Еразмової справи. Раннє листування засвідчує Лютерові захоплення усім тим, що Еразм зробив для встановлення розумних засад християнства. В своїх листах великий протестант закликає мислителя приєднатися до лютеранської партії. Еразм відмовився, зазначивши, що, вчинивши так, він підірвав би свій авторитет, як лідера руху за чисте знання, який він вважав своїм життєвим призванням. За його словами, він може впливати на релігійні реформи тільки з позиції незалежного вченого. Прямий у своїх вчинках Лютер розцінив Еразмові вагання, як ухиляння від відповідальності, продиктовані або боягузтвом або ж браком відданості. Проте Еразм відчував страх перед зміною доктрини й притримувався думки, що в її рамках знайдеться досить місця для найдорожчих для нього змін.

Питання свободи волі[ред.ред. код]

Під час тривалої суперечки Еразм двічі дозволив собі висловитися щодо суперечливих питань доктрини, хоча така поведінка була невластивою його характеру й репутації. Одною із гострих тем стало питання свободи волі. У De libero arbitrio diatribe sive collatio, опублікованому в 1524 році, Еразм висвітлює погляди лютеран щодо цього питання, одночасно тверезо викладаючи думки іншої сторони. «Діатриб» не робить висновків і не закликає до дій, що стало недоліком в очах послідовників Лютера. Лютер відповідає в 1525 році нападками на «Діатриб» і на самого Еразма в De servo arbitrio, навіть звинувачуючи його в тому, що той не християнин.

Тим чамсом почалися громадські безпорядки, яких Еразм боявся, а Лютер вважав неминучими. Еразм був радий, що тримався осторонь реформ, якщо вони призвели до таких наслідків, проте йому гірко докоряли, що саме він розпочав «трагедію» (якою називали протестантизм римо-католики).

Коли в 1529 році місто Базель стало офіційно «рефомованим», Еразм покинув своє тамтешнє помешкання й перебрався до імперського міста Фрайбург.

Питання євхаристії[ред.ред. код]

Доктрина причастя була одним із ключових питань реформації. В 1530 році Еразм опублікував нове видання ортодоксального трактату Алегруса проти єретика Баренгара з Туру, що датувався 11 століттям. У передмові Еразм твердо висловив свою віру в істинності Христового тіла під час посвячення при євхаристії. Цим він відцурався від тверджень базельського лідера антисакрименталістів Йогана Околампадіуса про те, що Еразм притримується однакових із ним поглядів, які розпосюджувалися з метою переконати громадськість в участі мислителя в розкольницькому русі.

Літературна творчість[ред.ред. код]

Окрім роботи над Біблією, Еразм надрукував чимало книг світського характеру, ставлячись до них радше, як до приємної розваги.

Прислів'я[ред.ред. код]

Еразм любив збирати прислів'я усіх часів і народів. Йому самому приписується фраза: «В країні сліпців людина з одним оком — зряча».

В 1500 році побачило світ перше видання «Collecteana Adagiorum» — збірки латинських і грецьких приказок. Надалі збірка багато разів перевидавалася з доповненнями й Еразмовими коментарями, що самі зосереджувалися на актуальних питаннях тодішнього життя.

Серед висловів, які запровадив у живу мову Еразм, знаходимо

  • Квапитися повільно
  • Водити за ніс
  • Це ясно навіть дитині
  • Вилупитися з одного яйця
  • Зробленого не переробиш
  • Живий труп
  • Час покаже
  • Крокодилові сльози

та багато інших

Еразму належить також вираз «скринька Пандори», що з'явився в результаті помилки -перекладаючи «Пандору» Гесіода, він переплутав «pithos» (дзбан) з «pyxis» (скринька).

Похвала Глупоті[ред.ред. код]

Докладніше: Похвала глупоті
Сторінка з першого видання «Похвали Глупоті»

В 1511 році Еразм видав написану ним двома роками раніше книгу «Похвала Глупоті» (грец. Μωρίας Εγκώμιον, лат. Stultitiae Laus), яка стала найвідомішим твором автора. Книга починається з посвяти Томасу Мору, другу автора, прізвище якого асоціюється з грецьким словом «моріяс», що значить «глупота».

Мова ведеться від імені богині Глупоти, яка на всі лади вихваляється тим впливом і шаною, які вона здобула в суспільстві.

Еразмова сатира висміює усі сфери та явища тодішнього життя, включно із самим Еразмом Ротердамським, але найбільше мислитель глумиться над неправедністю та забобонністю ченців, запліснявілими доктринами.

Закінчується книга полум'яним закликом до праведності й християнських чеснот.

«Похвала глупоті» вважається однією із найвпливовіших книг західної цивілізації й каталізатором Реформації. Вона одразу ж стала популярною, сподобалася Папі, ще за життя автора була перекладена німецькою й французькою. В новітню еру ще довго вивчалася, як зразок риторики.

Sileni Alcibiadis[ред.ред. код]

Видана в 1515 році й перевидана в 1517 «Sileni Alcibiadis» є книгою, в якій найяскравіше сформульована Еразмова віра в необхідність змін. Латинське слово «sileni» означає річ, внутрішня сутність якої краща й вища за зовнішність. На думку Еразма до Sileni належали Христос і апостоли й сама церква. Люди називають церквою священників, єпископів, пап, але ці люди лише служники церкви. Автор критикує тих, хто марнує багатство церкви, жиріють за рахунок народу. Багатство не повинно ставитися вище за все інше. Справжня місія церкви — допомогти людям жити християнським життям. Священники повинні бути чистими, а вони збиваються з праведного шляху й усім наче байдуже. Еразм критикує папську розкіш, стведжуючи, перед усім треба ставити вірність Святому письму.

Інші твори[ред.ред. код]

Перу Еразма належать також

  • «Enchiridion militis Christiani» — «Книга християнського лицаря» (1503), в якій Еразм висловлює свої погляди на щоденне життя християнина, й засуджує головне зло того часу — формалізм.
  • «Institutio principis Christiani» — «Виховання християнського принца». Книга вийшла за 16 років до «Принца» Макіавелі. Акценти в ній розставлені цілком інакше. Для Еразма важливіше, щоб володаря любили, а не боялися.
  • «Ecclesiastes» — «Проповідник» (1536), де Еразм ділиться своїми поглядами на принципи християнської проповіді.

Історичне значення[ред.ред. код]

Еразм Ротердамський був одним із найвизначніших мислителів епохи, що передувала реформації церкви, людиною великої вченості й знань, останньою в історії «людиною, яка знала все». Його праця над Біблією й критичні твори підготували перехід до нових часів і сприяла затвердженню принципів гуманізму.

Пам'ятник Еразму в Ротердамі

Виважена позиція Еразма щодо протестантизму здобула йому ворогів у обох таборах. В 1543 році його книги були публічно спалені в Мюнстері.

Українська бібліографія[ред.ред. код]

  • Еразм Ротердамський (1981). Похвала Глупоті. Київ: Дніпро. 
  • Еразм Ротердамський (1993). Похвала Глупоті, вид. 2-е. Київ: Основи. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]