Аратинга червоноголовий
| Аратинга червоноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psittacara erythrogenys Lesson, 1844 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Aratinga erythrogenys | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Арати́нга червоноголовий[2] (Psittacara erythrogenys) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae)[3]. Мешкає в Еквадорі і Перу.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 33 см, врахвовуючи довгий хвіст. Забарвлення переважно зелене, голова переважно червона, потилиця зелена. Живіт жовтувато-зелений, нижня сторона крил і хвоста оливково-жовта. Другорядні і третьорядні нижні покривні пера крил червоні, на шиї, стегнах і плечах червоні плями. Навколо очей плями голої білої шкіри. Молоді птахи мають переважно зелене забарвлення, червоні плями в оперенні у них з'являються у віці 4 місяців.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Червоноголові аратинги мешкають на заході Еквадору (на південь від Манабі) та на північному заході Перу (від П'юри до Ламбаєке і Кахамарки). Також вони були інтродуковані на півдні Флориди, в Каліфорнії, на Пуерто-Рико, в Колумбії, південному Перу, Чилі і Іспанії[4]. Червоноголові аратинги живуть в сухих і вологих тропічних лісах, рідколіссях, в сухих акацієвих, чагарникових і кактусових заростях, в напівпустелях, парках і садах. Віддають перевагу посушливим районам. Зустрічаються зграйками по 6-10 птахів, на висоті до 2500 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1500 м над рівнем моря. Гніздяться в дуплах дерев. В кладці 3-4 яйця, інкубаційний період триває 23-24 дні.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Червоноголовим аратингам загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Psittacara erythrogenys: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ HCPB-California's Plants and animals. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 28 листопада 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6
- David Sibley (2000). The Sibley Guide to Birds. Knopf. ISBN 0-679-45122-6.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |