Інтродуковані види
|
|
Було запропоновано, щоб цю статтю або розділ було об'єднано з Чужорідні види, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з березня 2013. |
Інтродуковані, також чужорідні, алохтонні види (англ. Introduced species, Alien species, Non-indigenous species, Non-native species) — види живих організмів, що перебувають у складі неродинних їм угруповань, види за межами своїх природних ареалів. Частіше за все термін вживається для видів, що навмисно або випадково завезені на нове місце в результаті людської діяльності. Процес освоєння інтродукованого виду на новому місці називається інтродукцією. Часто інтродуковані види здатні істотно змінити екосистему регіону і стати причиною значного скорочення або навіть вимирання окремих видів місцевої флори і фауни.
Зміст |
Зміст поняття [ред.]
Комплекс чужорідних видів у кожному регіоні або конкретному місцезнаходженні складають кілька груп організмів, відмінних за способами проникнення у нові для себе ареали. Розділяється кілька різновидів інтродукцій:
- Цілеспрямована інтродукція — види, спрямовано штучно вселені людиною.
- Випадкова інтродукція — випадкове розселення, штучне (людиною, або тваринами), або в наслідок нециклічних міграцій (також втечі з культури), іноді природних явищ.
Окремим поняттям виділяються біологічні інвазії — інтродукція видів, поява яких ставлять під загрозу біорізноманіття нативної екосистеми[1]. Поява інвазивних видів призводить до відновлювально-самозбережувальних процесів у екосистемі.
При спрямованій інтродукції (дослівно «введення») для виду вибирають придатні райони і місця вселення. Бажаним кінцевим результатом інтродукції є формування нових життєздатних популяцій з необхідним рівнем продуктивності або участі у функціонуванні місцевих екосистем. Комплекс адаптацій (пристосувань, вкл. можливі морфологічні, генетичні й екологічні зміни) має назву акліматизація, тобто формування нової раси, пристосованої до місцевих умов.
При інвазії звичайно процеси розвиваються стихійно, найчастіше внаслідок руйнування існуючих природних барьєрів, які стримували розселення виду. Інвазія супроводжується швидким розселенням, при якому нова популяція не встигає набути будь-яких значимих відмінностей від своєї материнської популяції.
інтродукця та реінтродукція [ред.]
Ці два поняття мають відмінності:
- інтродукція — це вселення видів у нові для них ареали
- реінтродукція — повернення видів у колись заселені ними райони.
Інтродукція може завершуватися (а може й не завершуватися) акліматизацією, тобто пристосуванням тварин до нових для них умов існування. Якщо інтродукція не успішна, вона завершується згасанням популяцій і вимиранням.
Види тварин, інтродуковані в Україні [ред.]
В середині ХХ ст. в Україні проводили масштабні проекти з інтродукції чужорідних видів хребетних тварин, зокрема за програмами, відомими як «покращення мисливських угідь». Те саме стосувалося і рибних господарств.
Серед відомих об'єктів успішних інтродукцій — представники усіх класів:
Променепері (риби) [ред.]
плазуни і птахи [ред.]
- червоновуха черепаха — Trachemys scripta (стихійна інтродукція у водоймах біля великих міст)
- ящірка вірменська (каньон р. Тетерів; відомий також як «скельна ящірка»)
- фазан звичайний — Phasianus colchicus (степова зона і надалі всі області)
ссавці [ред.]
- ондатра (відомий також як «мускусний пацюк»)
- вивірка телеутка (сибірський підвид вивірки лісової)
- візон річковий (відомий також як «американська норка»)
- єнот уссурійський (відомий також як «єнотовидий пес»)
- баран муфлон (відомий також як «дикий баран»)
- лань європейська — Dama dama
- олень японський — Cervus nippon (відомий також як «плямистий олень»)
- та багато інших видів…..
Рекомендація 77[2] [ред.]
Постійний комітет Бернської конвенції, до якої приєдналася й Україна, своїм спеціальним документом рекомендує викорінювати адвентивні види, оскільки в усіх докладно проаналізованих випадках вони наносять шкоду аборигенам. У прийнятій 1999 року Рекомендації № 77 прямо мовиться:
«Рекомендація № 77 (1999) про викорінення немісцевих наземних хребетних є дуже предметною і рекомендує викорінення: Mustela vison (американська норка), Ondatra zibethicus (ондатра), Myocastor coypus (нутрія), Sciurus carolinensis (вивірка сіра), Oxyura jamaicensis (савка рудувата), Cervus nippon (олень японський), Procyon lotor (ракун звичайний, або єнот-полоскун), Nyctereutes procyonoides (єнот уссурійський), Castor canadensis (бобер канадський), Trachemys scripta (червоновуха черепаха), Rana catesbeiana (жаба-віл).»
Приховані інтродукції [ред.]
Поняття інтродукцій поширюється на все біологічне різноманіття — від вірусів і бактерій до мегафауни. Переважна більшість відомих і бажаних (принаймні при їхньому планування) інтродукцій пов'язана з видами, що мають промислове значення, виконують середовищетвірну роль або іншим чином сприяють господарській діяльності людини. Аналіз інтродукцій різноманітних груп безхребетних тварин, окремих груп рослин і тим паче бактерій часто залишається поза поза увагою науковців і громадскості. До таких інтродукцій (їхня невипадкова природа залишається невідомою) відносяться:
- поява в Європі колорадського жука
- поява на Балканах кукурудзяного жука
- поява в Чорному морі молюска рапани
- сотні інших менш відомих загалу прикладів.
Див. також [ред.]
- Біологічні інвазії
- Чужорідні види
- Акліматизація
- Штучна акліматизація
- Біологічне забруднення
- Акліматизація водних живих ресурсів
- Адвентивні види рослин
Посилання [ред.]
- ↑ «Communication From The Commission To The Council, The European Parliament, The European Economic And Social Committee And The Committee Of The Regions Towards An EU Strategy On InvasFpollive Species» (PDF). Процитовано 2011-05-17.
- ↑ текст наводиться за сайтом Українського теріологічного товариства
Джерела [ред.]
- Загороднюк І. Адвентивна теріофауна України і значення інвазій в історичних змінах фауни та угруповань // Фауна в антропогенному ландшафті. — Луганськ, 2006. — С. 18-47. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 8).
- Чужеродные виды на территории Росии
- Полевая геоботаника. Методическое руководство / под общей редакцией Лавренко Е. М. и Корчагина А. А. — Том 1. — М.: Издательство Академии Наук СССР, 1959. — 444 с.
| Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

