Cryptoheros sajica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cryptoheros sajica
Archocentrus sajica 3 (Piotr Kuczynski).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Губаневидні (Labroidei)
Родина: Цихлові (Cichlidae)
Рід: Cryptoheros
Вид: C. sajica
Біноміальна назва
Cryptoheros sajica
(Bussing, 1974)
Синоніми
* Cichlasoma sajica
  • Archocentrus sajica
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cryptoheros sajica
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 63160

Cryptoheros sajica — вид риб родини цихлід (Cichlidae), поширений в прісноводних водоймах Центральної Америки, особливо тихоокеанського узбережжя Коста-Ріки. Утримується також в акваріумах.

Цей вид раніше був відомий як Archocentrus sajica, але таксономічна приналежність була переглянута в результаті дослідження Хуан Шміттер-Сото (Juan Schmitter-Soto) [1]

Серед акваріумістів цей вид більше відомий як «Цихліда Седжика».

Опис[ред.ред. код]

На сіро-коричневому кольоровому фоні тіла є сім неясних смуг. Третя смуга, як правило, добре видна і в поєднання з темною бічною смугою, що проходить через зяброві кришки, утворює фігуру схожу на літеру «Т». Тому цей вид часто називають «Т-смуговою цихлідою».

Природне середовище[ред.ред. код]

Цихліда Седжика живе в річках з помірною до сильної течією в Коста-Риці на висоті до 600 метрів вище рівня моря, але їх не знайшли за порогами. Риба надає перевагу дрібним камінню і гравію. Їдять усе, харчуються нитковими водоростями, водяними комахами, насінням та донним детритом.

Розмноження[ред.ред. код]

Самці C. sajica досягають 12 см (в акваріумах дещо менші 8—9 см).

Зрілі самки, що готові до нересту, мають гарний золотаво-жовтий колір на спинному і анальному плавцях.

Ці риби представники цихлід з поведінкою нересту в печері.

Вони здійснюють парний танок, в якому самець плаває паралельно з самкою.

Самець може бути дуже агресивним з самкою, яка не готова до метання ікри, настільки, що може вбити її.

Самка знаходить відокремлений притулок, щоб відкласти багато ікри у великій розщелині між скелями або в гнізді, виритому в гравії.

Самець потім запліднює ікру, а потім жорстоко захищає її від будь-якої іншої риби, що наблизиться.

Через 3 дні з ікри вилуплюються личинки, які будуть намагатися плавати, не зважаючи на жовтковий міхур.

Зрештою, мальки будуть подібними на малюсінькі варіанти своїх батьків. Самки й самці іноді переміщують мальків до гнізда, якщо вони блукають занадто далеко від нього.

Утримання[ред.ред. код]

Акваріум для цих риб має бути доволі довгим, як мінімум 80 см довжини, 200 л об'єм, з численними гротами, камінням. Бажано повторити характерний для річки потік води.

Оптимальна температура — 26—29 °C. Тверда вода з pH 7—8.

Риби досить спокійна, агресію проявляє лише в період розмноження.

Акваріум повинен бути сильно засаджений рослинами.

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Convict and Jack Dempsey placed in new genera». Процитовано 2008-06-27. 


Abborre, Iduns kokbok.jpg Це незавершена стаття про Окунеподібних.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.