Цихлові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цихлові
Скалярія (Pterophyllum scalare)
Скалярія (Pterophyllum scalare)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Губаневидні (Labroidei)
Родина: Цихлові (Cichlidae)
Підродини
Для списку родів див. текст.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cichlidae
EOL: 5344
ITIS logo.jpg ITIS: 169770
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8113
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cichlidae

Цихлові, або Цихлі́ди (Cichlidae) — родина риб ряду окунеподібних (Perciformes).

Опис[ред.ред. код]

Цихліди мают широкий діапазон розмірів тіла, — від видів меньше ніж 2,5 см завдовжки (наприклад, самка Neolamprologus multifasciatus) до набагато більших, що наближаються до 1 м завдовжки (наприклад Boulengerochromis і Cichla).

Група цихлід являє настільки ж широке різноманіття форм тіла, починаючи з досить приплюснутих з боків видів (таких як Altolamprologus, Pterophyllum, та Symphysodon) й до видів, тіло яких циліндричне і дуже подовжене (таких, як Julidochromis, Teleogramma, Teleocichla, Crenicichla, та Gobiocichla). В цілому, однак, цихліди, як правило, середнього розміру, мають тіло овальної форми й незначно приплюснуте з боків.

Багато цихлід, особливо тиляпії є промисловими рибами, в той час, як інші види цінуються через свої ігри (наприклад, вид Cichla). Багато видів, включаючи скалярії, оскари й дискуси також високо цінуются в торгівлі акваріумними рибами.

Цихліди є також родом хребетних з найбільшою кількістю видів, що знаходяться під загрозою зникнення, більшість таких видів знаходится в групі haplochromine.

Утака є загальною назвою великої групи африканських цихлід (озеро Малаві). Цим терміном позначаються цихліди, що живуть у відкритій воді, на відміну від групи Мбуна, які живуть на дні і серед грудок каміння.

Ареал[ред.ред. код]

Цихліди  — найколоритніші представники родини не-Ostariophysan серед прісноводних риб у всьому світі. Вони переважно поширені в Африці і Південній Америці. Передбачається, що в одній тільки Африці налічується мінімум 1600 різновидів. Вражаюча кількість є в Центральній Америці -- від Панами до Мексиканської частини Північної Америки (120). Для Азії не властиві цихліди, за виключенням чотирьох видів в Йорданській долині, одного -- в Ірані та трьох в Індії та Шрі-Ланці, три види на Кубі. Європа, Австралія, Антарктика та Північна Америка не мають природних цихлід, навіть якби умови навколишнього середовища були придатними, як наприклад, у Флориді, Мексиці, Японії та Північній Австралії, де рідкісні види цихлід стали екзотичними. Цихліди  — переважно прісноводні риби, у солоній та морській воді практично не представлені, хоча чимало видів тривало перенесуть солону воду Cichlasoma urophthalmus, наприклад, почувається, як вдома в прісних болотах, а також живе та розвивається в солоних водних середовищах. Кілька видів тіляпій (види Tilapia, Sarotherodon і Oreochromis) є витривалими щодо солоності. Є тільки кілька видів цихлід, які постійно мешкають в солоній, чи морській воді, найбільш відомі Etroplus maculatus, Etroplus suratensis і Sarotherodon melanotheron.

Живлення[ред.ред. код]

Цихліда джміль, Pseudotropheus crabro, спеціалізується на живленні паразитами від сома Bagrus meridionalis[1]

Серед цихлід є травоїдні, які живляться водоростями (напр. Petrochromis) та рослинами (напр. Etroplus suratensis) і маленькими тваринами, зокрема безхребетними. Деякі цихліди є сапротрофами і вживають у їжу усі типи органічної речовини. До цього виду належать тиляпії з родів Oreochromis, Sarotherodon і Tilapia.

Інші цихліди є хижаками і живляться великою кількістю малих тварин, зокрема іншими рибами та комахами (напр. Pterophyllum). Trematocranus поїдає змій, в той час як Pungu maclareni живиться губками. Певні цихліди повністю чи частково живляться іншими рибами. Crenicichla є типовим хижаком, який атакує маленьких риб, що пропливають біля їх схованок. Rhamphochromis - відкритий хижак, який наздоганяє свою жертву. Paedophagous, як і всі види Caprichromis поїдає ікру або мальків інших риб. Серед найбільш незвичайних способів живлення виділяються Corematodus, Docimodus evelynae, Plecodus, Perissodus і Genyochromis, які споживають луску інших риб, а також Nimbochromis і Parachromis, які нерухомо лежать, заманючи малу рибу до себе в пастку.

Вчені вважають, що таке різноманіття живлення допомагає цихлідам займати широкий ряд ареалів. Цьому сприяє фарингіальний зуб, що розташований в горлі, який допомагає цихлідам в живленні, наприклад щелепи використовуються для піднімання, чи утримування їжі, а фарингіальний зуб для її подрібнення.

Види[ред.ред. код]

Родина цихлові має велику кількість різноманітних видів риб. Уже описано близько 1300 видів, а разом з видами ще не описаними загальні кількість видів сягає 1900, що робить його одним з трьох самих великих рядів хребетних.

Цихліди Північної Америки[ред.ред. код]

Цихліди Центральної Америки[ред.ред. код]

Цихліди Південної Америки[ред.ред. код]

Цихліди о. Мадагаскар[ред.ред. код]

Цихліди Азії[ред.ред. код]

Цихліди Африки[ред.ред. код]

Цихліди оз. Малаві[ред.ред. код]

Цихліди оз. Танганьїка[ред.ред. код]


Цихліди оз. Вікторія[ред.ред. код]

інші цихліди[ред.ред. код]

Цихліди — жива модель незалежної паралельної еволюції[ред.ред. код]

На прикладі цихлід виявилося виключно зручно вивчати механізми еволюції: по-перше, це прісноводна група, а значить, вони розвиваються у відносно замкнутих (в порівнянні з океаном, звичайно) системах, по-друге, вони еволюціонують в озерах з відомою геологічною історією, а це гарна підказка для визначення стартової точки еволюції, по-третє, цихліди непогано виживають в лабораторних умовах і тому з ними можливі всякі експерименти. Крім цього, в кожному з великих африканських озер - Малаві, Танганьїка і Вікторія - зосереджені сотні ендеміків, для яких впевнено реконструйована незалежна генеалогія. Ендемічні види цихлид утворилися і в інших дещо менших озерах, і вони також опиняються у фокусі наукового інтересу. Сучасні еволюціоністи надають величезне значення з'ясуванню механізмів конвергенцій - подібних ознак, сформованих незалежним чином. Паралелізми прояснюють генетичну основу зовнішніх проявів ознак, допомагають скласти чітке уявлення про співвідношення адаптацій і філогенезі. Найбільш яскраві приклади таких паралелізмів дають прісноводні риби цихліди. Вони представлені цілими букетами видів у різних водоймах Африки, Центральної і Південної Америки. У багатьох з цих видів сформувалися незалежно конвергентні ознаки. Їх генетичному аналізу присвячена недавня робота групи фахівців із Швейцарії[2].

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Ribbink, A.J., Lewis, D.S.C. Melanochromis crabro sp. nov.: a cichlid fish from Lake Malawi which feeds on ectoparasites and catfish eggs // Netherlands Journal of Zoology, 32 (1982) С. pp. 72–87. — DOI:10.1163/002829682X00058..
  2. Наймарк О. Цихлиды — живая модель независимой параллельной эволюции [1]