Пінтадо
| Пінтадо | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Пінтадо (підвид D. c. australe, на південний схід від Тасманії)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Daption capense (Linnaeus, 1758)[3][4] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria capensis Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пінта́до[5] (Daption capense) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в Південній півкулі. Це єдиний представник монотипового роду Пінтадо (Daption).
Опис[ред. | ред. код]
,_Kaikoura,_New_Zealand.jpg)
.jpg)
Пінтадо — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 35-40 см, розмах крил 80-90 см, вага 340—528 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і верхня частина спини чорні. Спина і верхня сторона крил чорно-білі, плямисті, на крилах великі білі плями, кінчики крил чорні. Надхвістя і верхня сторона хвоста білі, поцятковані чорними плямами, на кінці хвоста широка чорна смуга. Нижня частина тіла біла, нижня сторона крил біла з чорними краями. Дзьоб і лапи чорні[6].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[7]
- D. c. capense (Linnaeus, 1758) — гніздяться на узбережжі Антарктиди та на островах Субантарктики (від Нової Джорджії до архіпелагу Кергелен, островів Герд і Маккуорі);
- D. c. australe Mathews, 1913 — гніздяться на субантарктичних островах Нової Зеландії (Чатем, Баунті, Баллені, Кемпбелл, острови Антиподів, Оклендські острови і острови Снерс[en]).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Пінтадо гніздяться на багатьох островах Антарктики та Субантарктики, основні місця їх гніздування знаходяться на Антарктичному півострові, на Новій Джорджії, на островах Баллені і Кергелен, а також на островах моря Скоша. Під час сезону розмноження вони зустрічаються у водах антарктичного шельфу, а взимку переміщуються на північ, досягаючи Анголи і Галапагоських островів. В цей період вони часто зустрічаються біля берегів Південної Африки і Південної Америки, де Бенгельські і Перуанські течії підіймають до поверхні холодні глибинні океанічні води, багаті на поживні речовини.
Пінтадо ведуть пелагічний спосіб життя, особливо взимку. Їх раціон на 40 % складається з ракоподібних, зокрема з криля, також ці птахи живляться рибою, кальмарами і падлом. Вони добувають їжу, хапаючи її з поверхні води, пірнаючи або фільтруючи морську воду. Пінтадо часто слідують за траулерами та іншими риболовецькими судами, утворюючи зграї. В морі ці птахи ведуть сере дуже агресивно, як по відношенню до своїх родичів, так і до інших птахів.
Пінтадо є моногамними птахами, гніздяться у листопаді-січні, утворюючи відносно невеликі колонії в тріщинах серед скель, на кам'янистому ґрунті або серед валунів, не далі, ніж за кілометр від моря. Гнізда робляться з гальки і розміщуються під скелею, що нависає над ним. Одне біле яйце розміром 53×38 мм відкладається в середині-наприкінці листопада, інкубаційний період триває 41-50 днів[8]. Насиджують і самиці, і самці, змінюючи один одного через кілька днів. Після вилуплення, пташенята ще приблизно 10 днів зігріваються батьківським теплом, поки вони не стають достатьно великими, щоб самостійно регулювати температуру свого тіла. У березні, через 48-57 днів після вилуплення, пташенята покидають гніздо. Вони набувають статевої зрілості у віці 3 років, однак перше успішне розмноження вони зазвичай здійснюють у 6 років. Тривалість життя пінтадо становить 18 років.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, загальна популяція пінтадо становить понад 2 мільйони птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Daption capense: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Stephens, James Francis (1826). Shaw, George (ред.). General Zoology, or Systematic Natural History: Volume 13, Part 1. London: Kearsley et al. с. 239.
- ↑ Edwards, George (1747). A Natural History of Uncommon Birds. Т. II. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 90, Plate 90.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 132.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Marchant, S.; Higgins, P.G., ред. (1990). Daption capese Cape Petrel (PDF). Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Volume 1: Ratites to ducks; Part A, Ratites to petrels. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. с. 391—402. ISBN 978-0-19-553068-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Hauber, Mark E. (1 серпня 2014). The Book of Eggs: A Life-Size Guide to the Eggs of Six Hundred of the World's Bird Species. Chicago: University of Chicago Press. с. 41. ISBN 978-0-226-05781-1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
Посилання[ред. | ред. код]
- Ehrlich, Paul R.; Dobkin, David, S.; Wheye, Darryl (1988). The Birders Handbook (вид. First). New York, NY: Simon & Schuster. с. 29–31. ISBN 0-671-65989-8.
- Gotch, A. F. (1995). Albatrosses, Fulmars, Shearwaters, and Petrels. Latin Names Explained A Guide to the Scientific Classifications of Reptiles, Birds & Mammals. New York, NY: Facts on File. с. 191—192. ISBN 0-8160-3377-3.
- Harrison, C.; Greensmith, A. (1993). Bunting, E. (ред.). Birds of the World. New York, NY: Dorling Kindersley. с. 50. ISBN 1-56458-295-7.
- ZipCode Zoo (3 липня 2009). Daption capense australe (Snare Cape Pigeon). BayScience Foundation. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 20 липня 2009.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Буревісникові
- Птахи, описані 1758
- Птахи Антарктики
- Птахи Австралії
- Птахи Нової Зеландії
- Птахи Південної Америки
- Птахи Фолклендських Островів
- Птахи Південно-Африканської Республіки
- Птахи Намібії
- Птахи Мозамбіку
- Фауна Островів Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья
- Фауна Французьких Південних і Антарктичних Територій
- Монотипові роди птахів
- Таксони, описані Карлом Ліннеєм