Nickelodeon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nickelodeon
Nickelodeon logo new.svg
Країна США США
Місто реєстрації Нью-Йорк
Зона мовлення глобальне
Власник(и) MTV Networks
Заснована 1 грудня 1977 (як Pinwheel)
1 квітня 1979 (як Nickelodeon)
Інтернет http://nick.com

«Nickelodeon» (укр. Нікелодеон) — дитячий телевізійний канал. Створений 1977 року в США під назвою «Pinwheel». З 1 квітня 1979 почав мовлення по всій території США як «Nickelodeon». Зараз транслюється майже на всіх мовах світу та майже по всьому світу.

Історія[ред.ред. код]

Нікельодеон (англ. Nickelodeon від Nickel — монета в п'ять центів + грец. Odeon — театр) — назва кінотеатрів, що з'явилися в Америці на по­чатку XX століття. Перші десять років (1895–1905), кінематограф провадив бродячий спосіб. Тобто егзибітор («exhibitor», людина, що демонструє фільми) їздив з набором картин по різних ра­йонах і показував свої фільми. Іноді це були спільні поїздки з «театром-водевілем», і тоді демонстрація фільмів поєдну­валася з різними естрадними номерами. Ремісничу систему підірвали два найважливіші нововведення. По-перше, енергійні брати Майлз винайшли прокат. Вони зміркували, що егзибіторів можна спокусити брати біль­ше фільмів і частіше змінювати програму, якщо запропонувати не купувати фільми, а брати на якийсь час, усього за 20% їх ціни. Перший «exchange» — обмін­ний або прокатний пункт братів Майлз відкрився в 1903 році у Сан-Франциско. Через чоти­ри роки таких пунктів було вже 150 по всій країні. Так було за­кладено ту могутню посередницько-прокатну система, яка зараз є одним з наріжних каменів американської кіноіндустрії.

І, по-друге, в 1905 році в Пітсбурзі екзибітори, підбадьорені можливостями, які пропонувало їм введення прокату, зважилися на нову форму показу. Розрахувавши, що тепер на демонстрації одержуваних порівняно дешево фільмів зна­чно менше шансів прогоріти, а можна і заробити, Джон Гарріс та його зять Гарі Девіс ризикнули зняти порожній магазин і пристосувати його виключно для показу кінострічок. Щоб підкреслити дешевизну квит­ків і водночас респектабель­ність свого закладу, прикраше­ного театральними аксесуара­ ми і забезпеченого піаніно для музичного супроводу сеансів, власники назвали його «Нікельодеоном». З цієї миті почався «нікельодеоновий» бум. Кіне­матограф вирвався з театру-водевілю на власні підприєм­ницькі простори.

Про цей період історії дуже цікаво розповів чудовий американський режисер і критик Пітер Богданович у фільмі «Нікельодеон» (1970).

Джерела[ред.ред. код]

Телебачення Це незавершена стаття про телебачення.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.