Prunus andersonii
| Prunus andersonii | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Вид: | P. andersonii
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus andersonii A.Gray, 1868
| |
Prunus andersonii — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це кущ, дуже гіллястий, 10–20(30) дм, колючий. Гілочки зазвичай голі, рідше запушені. Листки опадні, ± сидячі; пластинки вузькоеліптичні, оберненояйцюваті, оберненоланцетні чи лопатчаті, 1–3 × 0.2–0.6 см, краї зазвичай зубчасті, іноді нечіткі, зубці тупі, малопомітно залозисті, верхівка зазвичай гостра, іноді тупа, поверхні зазвичай голі, іноді дещо запушені. Суцвіття поодинокі або 2-квіткові пучки. Квіти розпускаються після появи листя; гіпантій дзвінчастий, 3–4 мм, зазвичай голий, рідко зовні запушений; чашолистки розпростерті, трикутні, 1.5–2.5 мм, по краях розріджено-залізисто-зубчасті, ˂війчасті˃, поверхні голі; пелюстки зазвичай темно-рожеві, іноді майже білі, еліптичні, оберненояйцеподібні або майже округлі, (5)8–11 мм. Кістянки від зеленувато-жовтого до червоно-помаранчевого забарвлення, кулясті чи асиметрично оберненояйцеподібні, 10–18 мм, густо запушені[1].
Поширення, екологія[ред. | ред. код]
Ареал: США (Невада, Каліфорнія). Діапазон висот: від 900 до 2600 метрів над рівнем моря. Цей вид зустрічається на сухих скелястих схилах, у каньйонах і пов'язаний із чагарниками полину, піньйонськими або ялівцевими відкритими лісами[2].
Використання[ред. | ред. код]
Пустельний персик є третинним генетичним родичем японської сливи (P. salicina), абрикоса (P. armeniaca) і сливи P. cerasifera[2].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Основні загрози для біорізноманіття в Каліфорнії включають як втрату середовища проживання через розвиток людини, так і інтродукцію немісцевих видів. Однак прямі загрози цьому виду залишаються невідомими. Передбачається пасивне збереження цього виду in situ через його присутність у таких національних парках Каліфорнії: Національний парк Секвоя, Національний парк Кінгз-Каньйон, Національний парк Долина Смерті та Національний парк Йосеміті. Однак у цих національних парках немає спеціального активного захисту цього виду, і немає федерального законодавства, яке б захищало його[2].
Галерея[ред. | ред. код]
-
гілка з листками, „колючками“ й квітками -
квітки -
плоди
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Prunus americana. Flora of North America. efloras.org<. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
- ↑ а б в Pollard, R.P., Rhodes, L. & Maxted, N. (2016). Prunus americana. The IUCN. Процитовано 21.10.2022. (англ.)
|