Prunus sibirica
| Prunus sibirica | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Слива (Prunus subg. Prunus) |
| Секція: | Prunus sect. Armeniaca |
| Вид: | P. sibirica
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus sibirica L., 1753
| |
Prunus sibirica — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це листопадний кущ чи невелике дерево; може вирости 2–5 метрів у висоту[1]. Кора дерева темно-сіра, а кора гілок від червонуватого до темно-коричневого кольору, спочатку рідко запушена, але незабаром стає голою. Червонувато-коричневі зимові бруньки від яйцюватої до конічної форми, довжиною 2–4 мм, а краї лусочок бруньок запушені[2][3][4]. Прості листки мають прилистки[2][3][4]. Цвіте поодинокими квітками ранньою весною. Квіткова ніжка має довжину приблизно від 1 до 2 мм, а чашечка квітки у формі дзвоника пурпурова ззовні та запушена біля основи, гола або злегка запушена. Квітки двостатеві, діаметром від 1.5 до 3.5 см. П'ять вільних пелюсток від майже круглої до яйцюватої форми білі з рожевими жилками. Довжина багатьох вільних тичинок майже дорівнює пелюсткам[2][3][4].
Поширення, екологія[ред. | ред. код]
Ареал: східний Сибір, Монголія, північний Китай, Корея[5]. Населяє сухі сонячні схили серед чагарників, ліси, хащі, пагорби, річкові долини та сухі сонячні схили; на висотах від 400 до 2500 метрів[1].
Використання[ред. | ред. код]
Рослина збирається з дикої природи для місцевого використання як їжа та ліки. Придатний для використання в якості підщепи для мигдалю. Плоди вживають сирими чи приготовленими. Тонкий шар м'якоті твердий, кислий або гіркий, більш-менш неїстівний. Насіння вживають сирим чи приготовленим; багате олією; смак мигдалевий, більш-менш гіркий. З насіння отримують харчову олію, використовується як ароматизатор мигдалю. Насіння має болезаспокійливий, протиастматичний, антисептичний, протикашльовий і пом'якшувальний засіб. Застосовується при лікуванні кашлю, астми, гострого або хронічного бронхіту та запорів. Насіння містить амігдалін і пруназин, речовини, які розкладаються у воді з утворенням синильної кислоти (ціаніду або синильної кислоти). У невеликих кількостях ця надзвичайно отруйна сполука стимулює дихання, покращує травлення та дає відчуття гарного самопочуття. Різні частини дерева використовуються в Китаї в народній медицині. Вважається, що цей вид витривалий до -50 °C і як такий потенційно може бути використаний для надання більшої холодостійкості в програмах селекції з близькоспорідненим абрикосом Prunus armeniaca. Цей вид є потенційною підщепою для абрикосів. Чудові морозостійкі саджанці використовують як карликові підщепи для сливи та абрикоса. З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого. Олія, отримана з насіння, придатна для використання в легкій промисловості. Деревина високої якості, але, як правило, замала для більшості цілей[1].
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Prunus sibirica. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 28.10.2022. (англ.)
- ↑ а б в Pyrus sibirica L. Plants for a Future. Процитовано 2014.
- ↑ а б в Lingdi, Lu; Bartholomew, Bruce (2003). Armeniaca. Flora of China (PDF). Т. 9. с. 396—401.
- ↑ а б в Bailey, L. H. (1895). Russian Apricot. American Gardening. Т. 11. New York: Rural Publishing Company. с. 645—646.
- ↑ Prunus sibirica. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 28.10.2022. (англ.)
|