Монголія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Монголія
Монгол Улс

Прапор Монголії Герб Монголії
Прапор Герб
Девіз: Даяар Монгол
Гімн: «Монгол Улсин Төрийн Дуулал»
Розташування Монголії
Столиця Улан-Батор
47°55′ пн. ш. 106°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 106.883° сх. д. / 47.917; 106.883
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Монгольська
Державний устрій Парламентська республіка
 - Президент Цахіагійн Елбегдорж
 - Прем'єр-міністр Норовин Алтанхуяг
Становлення  
 - Рік заснування держави 1206 
 - Незалежність від Китаю 11 липня 1921 
Площа
 - Загалом 1,564,116 км² (19-а)
 - Води (%) 0,6
Населення
 - оцінка липень 2005 р. 2.646.000 (139-а)
 - перепис 2012 р. 3.149.970
 - Густота 2/км² (227-а)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $5,56 мільярдів (147-а)
 - На душу населення $2.175 (138-а)
ІРЛП  (2004) 0,691 (середній) (116-а)
Валюта Тугрик (MNT)
Часовий пояс  (UTC+7)
 - Літній час (UTC+8)
Домен інтернету .mn
Телефонний код +976

Монго́лія (монг. Монгол Улс) — країна на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм. У 1911–1924 роках мала назву Зовнішня Монголія, у 1924–1991 — Монгольська Народна Республіка (МНР).

Географія[ред.ред. код]

Монголія розташована на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм, має площу 1565 тис. км². На заході і у середній частині країни — гірські хребти Монгольського Алтаю та Хангая. Між ними знаходяться широкі долини. На півдні і південному сході — головним чином рівнини, частково зайняті пустелею Гобі.

Середня температура січня у північних районах досягає −35 °C, у південнних районах −10 °C.

Основні ріки — Селенга і Керулен, озера — Убсу-Нур, Хубсугул.

Рослинність, головним чином, степова та напівпустельна, в гірських районах лісостеповий терен. Приблизно 9 відсотків Монголії займають ліси.

Корисні копалини: нафта, вугілля, мідь, молібден, вольфрам, фосфати, олово, нікель, цинк, золото, срібло, залізо.

Мапа Монголії

Історія Монголії[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Монголії

1924 року країну проголошено Народною республікою. У 1966 був підписаний договір на 20 років про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу з СРСР, після поступового зниження кількості радянських військ у 1980-х контакти з закордонними країнами розширилися. Кампанія по демократизації почалася в 1990, на багатопартійних виборах перемогла Монгольська народна революційна партія під керівництвом Очирбата. Велика програма приватизації вступила в дію в 1992, тоді ж прийнято нову конституцію.

Економіка Монголії[ред.ред. код]

Монголія — аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: конструкційних матеріалів, гірнича, харчова, переробка продуктів тваринництва. Транспорт г.ч. автомобільний та залізничний, який пов'язаний із залізницями РФ та Китаю. У кінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту. Повітряні траси зв'язують Монголію з Росією, Китаєм, В'єтнамом, Японією. Власна авіація Монголії має регулярний авіазв'язок з усіма містами країни.

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $1 млрд. Темп зростання ВВП — 3,5%. ВВП на душу населення — $408. Прямі іноземні інвестиції — $10,2 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари) — $362 млн (г.ч. Росія — 46,0%; Китай — 17,0%; Японія — 12,5%; Півд. Корея та США — по 6,8%). Експорт (мінерали і металеві руди, продукти тваринництва) — $291,7 млн (г.ч. Китай — 58,0%; США — 13,0%; Росія — 12,1%).

Монголія має великі мінеральні родовища. Добування міді, вугілля, молібдену, олова, вольфраму та золота займає одне з найперших місць в індустріальній промисловості. До розпаду Радянського Союзу Монголія отримувала поміч від Радянського Союзу, яка, в один час, становила третину монгольського ВВП, з 1990 року допомога не поставляється. Після цього Монголія пережила помітний економічний спад, реформи економіки та широко розповсюджена приватизація мали позитивні наслідки.

В 2000, 2001 і 2002 роках, через суворі погодні умови, мало місце значне вимирання худоби, що призвело до негативних економічних наслідків.

Країна купляє нафтову продукцію та електроенергію у Російській Федерації, таким чином монгольська економіка залежить від своїх сусідів. Основним партнером в експорті залишається Китай. Обіг грошей на так званому чорному ринку, за підрахунками міжнародних фінансових організацій, приблизно дорівнює або й перебільшує обіг на офіційних ринках. Справжню грошову суму операцій чорного ринку дізнатися важко, оскільки гроші не проходять через державні або банківські структури.

Монголія увійшла до Світової Торгівельної Організації в 1997 році.

25 березня 2002 року Монголія та Російська Федерація підписали угоду про перетворення $11,5 мільярдного боргу Монголії в акції приватизованих монгольських підприємств. Таким чином, Російська Федерація отримує від Монголії частину її доходів. З 1990 року, понад 1,500 іноземних компаній вклали більш, ніж 300 мільйонів долларів США в монгольську економіку.

За офіційними джерелами відсоток безробіття на 2003 рік — 6.7%. Відсоток інфляції на 2004 рік склав приблизно 11%.

Партнери в імпорті: Російська Федерація 33,3%, Китай 23,6%, Японія 7,4%, Південна Корея 6%, США 4,6% (2004)

Партнери в експорті: Китай 47,8%, США 17,9%, Велика Британія 15,7% (2004)

Культура[ред.ред. код]

Монголія — ​​серце Центральної Азії. Ця країна перебувала на перетині важливих торговельних шляхів, що пов'язують між собою країни Азії: Індію, Китай і Тибет. Мистецтво Монголії розвивалося у взаємодії і під впливом мистецтва і культури цих країн. У той же час в культурі монголів, як і в інших народів Азії, очевидно вплив буддійської культури. У XVI ст. в Монголії широке поширення набуває одна з гілок буддійської релігії — ламаїзм. Це впливає на всі сфери життя монголів, і отже, на монгольську культуру і мистецтво. Однак, ламаїзм не в силах був змінити сутність народного мистецтва Монголії. Художники, створюючи ритуальні посудини або інші культові прикраси та начиння, змушені були творити в рамках ламаїстських канонів. Але навіть предмети релігійного культу відрізняють рис національного. Воно залишається глибоко самобутнім і відображає художні смаки та естетичні погляди народу.

Національна своєрідність монгольського мистецтва простежується в усі його основних видах. Йому властиві певна специфіка і оригінальність. Характерні риси монгольського мистецтва — виразність форми, насиченість орнаментом, підкреслена динаміка візерунків. Багато в чому на формування культури та мистецтва Монголії вплинув кочовий спосіб життя — він, наприклад, сприяв виникненню своєрідною архітектури. Так, на відміну від монастирських будівель тибетського чи китайського стилю форми монгольської архітектури нагадують звичайну житлову юрту, а прикраса монгольського житла нерідко виявлялося часом настільки цікавим, що проста юрта скотаря перетворювалася на витвір мистецтва.

Сьогодні, повсюдно на території Монголії можна зустріти пам'ятники культури та історії майже будь-якої епохи. Основні риси мистецтва монголів, як і інших степових народів, визначалися потребами кочового побуту, який, як уже говорилося, визначав і тип житла, і його оздоблення, і форму одягу, а головне — формував особливі уявлення степовиків про красу, про життя і їх художній смак. Кращі традиції народної творчості багато в чому визначили характер та шляхи розвитку та сучасного мистецтва Монголії. Багатовікові традиції народного мистецтва, лягли, наприклад, в основу національної живопису монголів, відомої під назвою монгол зураг.

З народного мистецтва перейшла в сучасну національну живопис і колірна символіка. Наприклад, монголи особливо люблять синій колір (символ сталості, неба), зелений (символ вічного життя), білий (символ шляхетності думок і почуттів, чистоти), червоний (радість) і жовтий (любов). Часто світлова символіка диктується і буддистськими канонами. Постійна взаємодія різних елементів культури відбиваються у всіх видах мистецтва Монголії. В образотворчому мистецтві, наприклад, найтіснішим чином можуть переплітатися національний орнамент з буддистською символікою. А архітектуру і скульптуру Монголії не сплутаєш ні з якими іншими країнами.

Оригінальними за стилем є також вироби декоративно-прикладного мистецтва Монголії. З давніх часів майстра Монголії досягли великого мистецтва в інкрустації дорогоцінними каменями по металу, різьби по кістки, філіграні, гравірування по металу і карбуванні. Яскраві, надзвичайно інтенсивні по барвистих сполученням орнаменти геометричного характеру покривали одяг монголів. Деякі повстяні юрти і до цього дня прикрашають, як яскравими тканинами, так і візерунком з аплікацій і вишивок, про які захоплено відгукуються іноземці, що відвідували Монголію. Червоні, сині, лілові і зелені кольори відтіняють і пожвавлюють білий повсть юрти, роблячи ці житла надзвичайно ошатними. Як у народному, так і в професійному мистецтві Монголії зберігається унікальність форм і сюжетів, простоти і виразності. Монгольська мистецтво є невід'ємною частиною так званого мистецтва Сходу і гідним внеском у світову скарбницю культури

Релігії країни та етнічний поділ[ред.ред. код]

Див. також: Національні меншини Монголії

Етнічні групи Монголії (за даними на 2000 рік): монголи 92,9%, казахи 7%, китайці, росіяни та інші 0,1%.

Відповідно до перепису 2010 року в Монголії наступний розподіл за релігією

Релігії
(особи з 15 років)[1]
Релігія Чисельність Частка
%
Атеїсти 735,283 38.6
Віруючі 1,170,283 61.4
Буддизм 1,009,357 53.0
Іслам 57,702 3.0
Шаманізм 55,174 2.9
Християнство 41,117 2.1
Інші 6,933 0.4
Всього 1,905,566 100.0

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]