Swingfire

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Swingfire
Тип протитанкова керована ракета
Походження  Об'єднане Королівство
Історія використання
На озброєнні 1966 до н.ч.
Оператори див «Оператори»
Історія виробництва
Розробник Fairey Engineering Ltd
British Aircraft Corporation
Вартість одиниці 7 500 фунтів
Виготовлення 1966—1993
Виготовлена
кількість		 46 650
Характеристики
Вага 27 кг
Довжина 1,07 м
Діаметр 170 мм
Боєголовка кумулятивна
Вага боєголовки 7 кг
Механізм
детонації
 при влучанні
Двигун твердопаливний ракетний двигун
Розмах крил 0,39 м
Операційна
дальність
 150 — 4 000 м
Швидкість 185 м/с
Система
наведення
 по дротах, MCLOS/SACLOS
Система
керування
 керування вектором тяги
Пускова
платформа
 бронетранспортери
Swingfire у Вікісховищі

Swingfire — була британською керованою по дротах протитанковою ракетою розробленою у 1960-х, яка вироблялася з 1966 до 1993.[1]

Розробка[ред. | ред. код]

Swingfire було розроблено компаніями Fairey Engineering Ltd та British Aircraft Corporation. Вона замінила ракети Vickers Vigilant. У дизайні було поєднано елементи з ракет Vigilant та експериментальної Orange William.

Назва ракети походить з її можливості миттєво обернутися на 90 градусів після пострілу для виходу на лінію наведення. Це означає, що пускова установка може бути прихована, а оператор з портативним прицілом може розташовуватися на дистанції від неї у більш зручній позиції для наведення.

Крім того вона встановлена на бронетранспортерах FV438 Swingfire та Striker, Swingfire також розроблено для запуску з інших платформ:

  • FV712, Mk 5 Ferret з 4 ракетами на озброєнні британської армії
  • Beeswing — на Land Rover
  • Hawkswing — на гелікоптері Lynx [1]
  • Golfswing — на невеликій платформі або автомобілі Argocat .

Бойовий досвід[ред. | ред. код]

Swingfire було використано у війні у Затоці [2] та в іракській війні.

Заміна у британській армії[ред. | ред. код]

Після тривалих обговорень, Swingfire було замінено ракетами Джавелін  у середині 2005 для задоволення нових вимог. Британська армія вклала великі кошти у Джавелін і тепер це основна важка протитанкова система британської армії.[3][4]

Специфікація[ред. | ред. код]

  • Діаметр: 170 мм
  • Розмах крил: 0.39 м
  • Довжина: 1.07 м
  • Вага: 27 кг
  • Боеголовка: кумулятивна 7 кг
  • Дальність: від 150 м до 4000 м
  • Швидкість: 185 м/с [1]
  • Наведення: По дротах, спочатку MCLOS, пізніше оновлено до SACLOS, у цій формі система відома як SWIG (Swingfire With Improved Guidance — Swingfire з покращеним наведенням).[1]
  • Керування: Управління вектором тяги (TVC)
  • Проникнення: 800 мм катаної гомогенної броні[5]
  • Вартість одиниці: £7,500[6]

Оператори[ред. | ред. код]

Мапа операторів Swingfire. Поточні — синім кольором, колишні — червоним

Поточні оператори[ред. | ред. код]

[7] Ракети Swingfire вироблялися у Єгипті по ліцензіїArab-British Dynamics.[8]

[9]

[1]

[10]:

[1]

Ferret Mk 5 у танковому музеї, Бовінгтон

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Використовувалися на бронетранспортерах Chaimite.
FV102 Striker — 5 у готових до стрільби контейнерах.
FV438 Swingfire — дві пускові установки
Ferret Mk 5 — 4 пускових установки.
[12]

Проблеми виведення з експлуатації[ред. | ред. код]

Swingfire ненавмисно стали предметов розгляду у палатах Парламенту у березні 2002 коли 20 боєголовок, які були зняті з експлуатації, було загублено у Бристольській затоці разом з 8 протитанковими мінами.[13] Боєголовки, з загальною вагою еквівалентною 64,2 кг TNT,[14] не було знайдено.[15]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и [1] [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.][dead link]
  2. ↑ Britain's Small Wars. Facebook. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 19 серпня 2015.
  3. ↑ [2] [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.][dead link]
  4. ↑ Javelin Portable Anti-Tank Missile - Army Technology. Army-technology.com. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  5. ↑ Stephen Bull, Encyclopedia of military technology and innovation, 2004, Westport: Greenwood Press, p. 257.
  6. ↑ Swingfire. Everything2.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  7. ↑ John Pike. Army. Globalsecurity.org. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 19 серпня 2015.
  8. ↑ John Pike. Arab British Dynamics Co. ABD (AOI). Globalsecurity.org. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 19 серпня 2015.
  9. ↑ а б [3] [Архівовано 25 січня 2007 у Wayback Machine.]Wayback Machine
  10. ↑ Nigeria Armee nigeriane forces terrestres equipements vehicules blindes militaires information descr - Nigeria - Africa - world army military military land forces. Armyrecognition.com. Архів оригіналу за 10 серпня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  11. ↑ Sudan, Civil War since 1955. Acig.org. Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 19 серпня 2015.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Hansard. Publications.parliament.uk. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 19 серпня 2015.
  14. ↑ Hansard. =Publications.parliament.uk. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 19 серпня 2015.
  15. ↑ David Hencke. MoD gives up on lost warheads. the Guardian. Архів оригіналу за 20 листопада 2004. Процитовано 19 серпня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Swingfire&oldid=41203217