Портал:Біологія океану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Біологія океану
Проєкт  |  Портал



редагувати
  Біологія океану

Біоло́гія океа́ну (морська біологія, біологічна океанологія, біологічна океанографія) — наука, розділ біології і океанології, що вивчає життя морських організмів (біоти) і їх екологічні взаємодії. Біологія океану — частина гідробіології. Біологією океану також називають саму сукупність живих організмів, що мешкають в Світовому океані або пов'язаних з океаном.

Життя знаходиться в океані від поверхні до найбільших глибин. По типах місцепроживань розрізняють пелагічні організми, що населяють товщу води (планктон і нектон), і організми, що населяють дно океану (бентос). У океані мешкають представники майже всіх класів тварин, а багато класів відомо тільки в океані..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрана стаття

Альбатро́си або Альбатро́сові (Diomedeidae) — родина морських птахів ряду буревісникоподібних (Procellariiformes), широко поширених у Південному океані (води навколо Антарктиди) і в північній частині Тихого океану. На півночі Атлантики вони відсутні, проте на підставі викопних залишків можна припустити, що раніше вони зустрічалися і там. Альбатроси вважаються одними з найкрупніших літаючих птахів, а у мандрівного (Diomedea exulans) і південного королівського альбатросів (Diomedea epomophora) розмах крил досягає рекордної величини — до 3,7 м і навіть більше[1]. У забарвленні оперення у більшості альбатросів переважають чорні, білі й бурі кольори. Ніздрі містяться по боках дзьоба, кожна в окремій трубочці. Крила вузькі й довгі..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибране зображення
редагувати
  Біолого-океанологічна термінологія
Океанічні області

Абіса́ль (грец. άβυσσος — безодня) — зона чи простір морського дна, частина бенталі, яка відповідає ложу океану (з глибинами понад 2000 м) з відносно малою рухомістю води, постійною температурою (нижче 2 °C) та характерною відсутністю світла. Абісаль займає ~75 % площі дна океанів і вважається однією з найбільших екологічних одиниць. Життя представлене мікроорганізмами-хемотрофами та тваринами. Нерідко виділяють ультраабісаль — зона на глибинах понад 6000 м.

Характеризується відсутністю сонячного світла, слабкою рухливістю водних мас, постійно низькою температурою, обмеженістю джерел харчування, бідністю тваринного світу..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис океанології. Зоологи та Зоогеографи океану

Сергій Миколайович Скадовський (* 31 серпня (12 вересня) 1886, Білозерка, нині Херсонської області — 2 травня 1962, Москва) — радянський гідробіолог, творець еколого-фізіологічного напряму в гідробіології, доктор біологічних наук, професор (1935).

Походить з Херсонської гілки роду Скадовських. Батько — Скадовський Микола Львович, український художник, ініціатор і співзасновник Товариства періодичних виставок південно-російських художників в Одесі, помер, коли Сергієві не виповнилося ще й шести років. Мати вдруге вийшла заміж за відомого невропатолога і психолога Григорія Россолімо..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис біології океану. Ботаніки та геоботаніки океану

Леонтій Григорович Раменський (4 (16) червня 1884, Петербург, — 27 січня 1953, Москва) — радянський ботанік і географ, лукознавець, доктор біологічних наук (1935). Член КПРС з 1946.

Закінчив університет Петрограду (1916). У 1911—1928 роках працював в наукових установах Воронезької губернії, з 1928 року — в Державному луговому інституті. Вивчав природні кормові угіддя низки районів СРСР і в 1932 очолив їх інвентаризацію в масштабі всієї країни. Розробив уявлення про єдину типологію земель, розвивав екологічний напрям в геоботаніці, вніс багато нового в її теорію (вчення про безперервність рослинного покриву і про екологічну індивідуальність видів). Роботи Раменського з теорії фітоценозів отримали широке визнання. Був піонером вживання кількісних методів при геоботанічних дослідженнях (проєктивне покриття, стандартні екологічні шкали). Один з основоположників вчення про морфологію географічного ландшафту.

У 1908 в складі ботанічного відділу взяв участь в Камчатської експедиції Ф. П. Рябушинського, досліджував болота і озера, вивчав мохи і водорості, збирав колекції матеріалів по цих групах, допомагав вести метеорологічні спостереження, зробив докладний опис озер Ближнього, Далекого, Ничикінського і Халактирського, а також Паратунської тундри.

Спільно з іншими учасниками експедиції обстежив Тар'їнскую бухту, Паратунську долину і Паратунські ключі, Коряцька сопку, Авачинську тундру і околиці Халактирского озера..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис біології океану. Біогеоценологи та екологи океану

Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані водорості Світового океану

Dunaliella salina — вид одноклітинних зелених водоростей, що росповсюджені переважно в солоних морях. Відомі своїми антиоксидантними властивостями, завдяки здатності до вироблення каротину у великих кількостях, який широко використовується у виробництві косметики і БАД. Один з небагатьох організмів, здатних виживати в таких засолених умовах, як солоні ставки, що висихають. Виживати в таких умовах їм дозволяє висока концентрація β-каротину, захищаючи водорості від інтенсивного світлового випромінювання і висока концентрація гліцерину, захищаючи від осмотичного тиску. Ці якості дозволять вирощувати водорості в комерційних цілях.

Вперше культивування Dunaliella для отримання β-каротину було налагоджено в СРСР в 1966 р. Комерційне культивування Dunaliella для виробництва β-каротину у всьому світі — безсумнівний успіх галофітної біотехнології. При цьому використовуються різні технології — від примітивного екстенсивного вирощування водоростей в лагунах до інтенсивного розведення культур високої щільності в ретельно контрольованих умовах. Незважаючи на те, що Dunaliella salina виробляє велику кількість β-каротину в середовищі, яке дуже засолене, за забарвлення солоних озер в рожевий і червоний колір відповідальні археї, такі, наприклад, як Halobacterium, а не Dunaliella[2]. Лише іноді колонії Dunaliella можуть додавати помаранчеві плями.::::::::::::::::читати далі


редагувати
  Обрані квіткові Світового океану
Квітка Вікторії амазонської (Victoria amazonica) в Adelaide Botanic Garden, Південна Австралія

Лата́ття (Nymphaéa) — рід водяних рослин родини Лататтєві (Nymphaeaceae).

Листки з плівчастими ланцетними прилистками. Чашечка чотирилиста. Пелюстки численні, звичайно трохи довші за чашолистки, білі. Поверхня плода вкрита рубцями. Насіння і міцні кореневища цього роду у вареному вигляді їстівні. Насіння у сухому стані містить до 47% крохмалю. Підсушені кореневища містить до 20% крохмалю, 5-6% глюкози, багато дубильних кислот.

В Індії лотос теж вважався священним. Стародавні індуси представляли землю у вигляді квітки лотоса. Бог індусів Брама, як і єгипетський бог Озіріс, зображується лежачим на листі лотоса; храми, присвячені їм, також прикрашаються лотосами. У міфі індусів богиня родючості Лакшмі перепливає океан на квітці лотоса. «Квіти лотоса — корабель, на якому потопаючий серед океану життя може знайти порятунок». Лотос розводять в Індії та Китаї, висіваючи насіння в мул ставків і каналів.

Один з видів (Nelumbo nucifera) священного лотоса Єгипту та Індії зростає не тільки в цих країнах. Листя ціього лотоса, що мають вид перекинутих ковпачків на довгих черешках, що стирчать з води, і його великі рожеві і пурпурні квітки можна побачити в гирлі Волги, у районі Астрахані, в дрібних затонах Каспійського моря, в гирлах річок Кури й Тереку в Закавказзі. Лотос росте і на Далекому Сході. ::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані трави Світового океану
Ряска мала

Гідатофі́ти (Від грец. Hydor, родовий відмінок hydatos — вода і phyton — рослина) — водні рослини, цілком або більшою своєю частиною занурені у воду (на відміну від гідрофітів, занурених у воду тільки нижньою частиною).

Одні з них не прикріплені коренями до ґрунту (наприклад, ряска, елодея), інші — прикріплені (наприклад, латаття). За способом розвитку різняться:

  • Гідатофіти справжні — рослини, занурені у воду, ріст і розвиток яких відбуваються тільки у воді (наприклад, види куширу);
  • аерогідатофіти занурені — рослини, цілком занурені у воду, зростання у яких відбувається у воді, а запилення квіток — над водою (наприклад, у валіснерії спіральної);
  • аерогідатофіти плаваючі — рослини, у яких частина листя і стебел занурена у воду, а частина — плаваюча; запилення квіток відбувається.::::::::::::::::читати далі
редагувати
  Обрані мангрові дерева та чагарники Світового океану

Різофора (Rhizophora) — невеликий рід мангрових дерев і чагарників родини різофорових, що складається з 6 різних видів. Назва походить з двох грецьких слів, що визначають основну характеристику рослин даного роду: ῥιζο, rhizo — «корінь», і φορός, phorós — «основа». Насправді, як і у інших мангрів, у різофори коріння частково повітряне, що дозволяє їм утримувати стійке положення на мілководді в умовах солоної води, частих приливів і хиткого ґрунту.

Дерева і чагарники, що виростають на літоралі (приливно-відливной зоні) узбережжя тропічного і субтропічного поясу Землі..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біолого-океанологічні сайти світу
редагувати
  Одиниці біогеографічного районування Світового океану
Карта Індо-Тихоокеанської області

Індо-Тихоокеанська область — біогеографічна область тропічного регіону, що включає в себе території Індійського і Тихого океанів між 40° пн.ш. і 40° пд.ш., біля західного узбережжя Південної Америки її кордон різко зрушено на північ під впливом холодної Перуанської течії. Термін застосовується в біогеографії, біології океану та іхтіології, адже моря цієї області, від Мадагаскару до Японії, є ареалом для багатьох видів тварин.

Місцеві відмінності у фауні дозволяють виділити дві підобласті: Індійсько-Западнопацифічна підобласть і Східнопацифічна підобласть.

Сприятливі температурні умови, зумовлені великою площею мілководь, і стабільність середовища протягом багатьох геологічних періодів призвели до розвитку тут виключно багатої фауни. Деякі представники фауни:

редагувати
  Категорії
редагувати
  Біолого-океанологічна література
  • Organismi planctonici (parassiti esclusi) - da Barnes & Hughes, Ecologia marina,Piccin, Padova, 1990.
  • Моисеев П. А. Биологические ресурсы Мирового океана. — М., 1969.
  • Ward, Ritchie R. Into the ocean world; the biology of the sea. 1st ed. New York: Knopf; [distributed by Random House], 1974: 161
  • Hyde, K.D.; E.B.J. Jones (1989). "Spore attachment in marine fungi". Botanica Marina
  • Anderson, Genny. "Beginnings: History of Marine Science".
  • Gage, John D., and Paul A. Tyler. Deep-sea biology: a natural history of organisms at the deep-sea floor. Cambridge: Cambridge University Press, 1991
  • Ward, Ritchie R. Into the ocean world; the biology of the sea. 1st ed. New York: Knopf; [distributed by Random House], 1974: 161


редагувати
  Добра стаття
Темний крячок (Onychoprion fuscata) здатний протриматися над океаном 3-10 років, проводячи лише невелику частку часу на поверхні води


Морські птахи — птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізіологією так і поведінкою, вони часто виявляють ознаки конвергентної схожості, що говорить про їх схожу еволюцію в спільних умовах та близьких кормових нішах. Найдавніші морські птахи з'явилися ще в Крейдяний період, а ознак сучасних родин вони набули переважно в епоху Палеогена.

У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація
редагувати
  Обрані риби Світового океану

Собачка щупальцевий[3], або довгощупальцевий (Parablennius tentacularis) — є видом морських собачок. Поширені в усіх частинах Середземного моря (крім Сирії, Лівану, Ізраїлю і Єгипту), в Мармуровому і Чорному морях, і східній Атлантиці.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані ссавці Світового океану
Морська корова

Біологічна класифікація
Посилання
ITIS: 180681
МСОП: 10303
NCBI: 63631

Морська корова або стеллерова корова (Hydrodamalis gigas) — вимерла морська тварина з родини дюгоневих ряду сирен. Була єдиним видом цього ряду який мешкав у холодних водах.

Морська корова була завдовжки 8 — 10 м і вагою до 3,5 тонн. Мешкали поблизу Командорських островів у Тихому океані. Вони майже не пірнали й плавали на мілководді, харчуючись здебільшого морською капустою. Морські корови жили стадами. Зазвичай, самець і самиця трималися поруч, дитинчат вони тримали перед собою. Спина морських корів перебували постійно над водою. Їхнім єдиним заняттям був пошук їжі. Під час живлення морські корови .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані птахи Світового океану

Тайфунник (Pterodroma) — рід морських птахів родини буревісникових (Procellariidae), містить біля 35 видів. Представники — середні і великі буревісники, що живляться рибою і ракоподібними, яких збрають на поверхні океану.

Тайіунники міють короткі кріпкі дзьоби, пристосовані до м'якої здобичі та кишечники із незвичайною структурою. Будова крил і обличчя характерні для кожного вида і використовуються для їх розпізнавання.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані рептилії та амфібії Світового океану

Черепахоголова морська змія (Emydocephalus) — рід отруйних змій родини Аспідові. Має 3 види.

Загальна довжина представників цього роду коливається від 60 см до 1,3 м. Голова помірного розміру. Є 3 верхньогубних щитка, другий довший за інші. Присутній великий вентральний щиток. Загалом голова дещо схожа на голову черепахи. Через тулуб проходить 15—17 рядків луски. Вентральних щитків — 125–146..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані членистоногі Світового океану

Краби (Brachyura) — інфраряд десятиногих ракоподібних, у переважної більшості яких задня частина тіла («хвіст») дуже вкорочена, через що вони отримали наукову назву (від грецького: brachy = короткий, ura = хвіст), це тварини, в яких черевце повністю сховане під головогрудьми. Зазвичай краби мають дуже товстий зовнішній скелет та пару клешень. Розповсюджені в усіх океанах, також існує багато прісноводних та сухопутних крабів, особливо в тропіках. Розміри крабів змінюються у великих межах: так краб-горох сягає лише кількох міліметрів завширшки, тоді як розмах кінцівок японського краба-павука може становити чотири метри.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані Обрані кішечнопорожнинні Світового океану

Stauromedusae — ряд сцифоїдних медуз, що складається приблизно з 36 видів, які розподілені по трьом родинам, 6 підродинам та 15 родам.

Цей ряд об'єднує сидячих медуз, що прикріплюються до субстрату стебловидним виростом на завнішній поверхні купола; завдяки такому способу життя ці медізи є найбільш незвичайними представниками класу Scyphozoa. Деякі дослідники, ґрунтуючись на такій особливості їхнього життєвого циклу, вважають їх неотенічними організмами, що вдаються до статевого розмноження, не не дійшовши до кінця трансформації у дорослу особину. Також для цього ряду характерна наявність помітної кількості примітивних анатомічних деталей, схожих на такі у медузоїдних стадії кишковопорожнинних класу Гідроїдних; це дозволяє припустити, що ряд Stauromedusae еволюційно походить від форм, близьких до класу Hydrozoa, або навіть від спільного з цим класом предка. Найзвичайнішими представниками класу є види з родів Lucernaria та Haliclystus, що мешкають переважно в холодних та помірних водах.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані молюски Світового океану

Гребінець чорноморський (Flexopecten glaber ponticus) — морський двостулковий молюск, підвид середземноморського гребінця. Діти називають їх «королевками».

В створках гребінців міститься 98,2% карбонату кальцію. Рекомендовано вживати в їжу частину, що зветься мускул, зазвичай його варять. Особливо рекомендовано вживати особам, що страждають на судинну недостатність. Чисельність значно скоротилась..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані коралові поліпи Світового океану

Восьмипроменеві корали (Octocorallia) — підклас коралових поліпів.

Колонії різноманітної форми, складаються з дрібних (зазвичай менше 1 см) поліпів. Вапняковий скелет у вигляді спікул розвивається у мезоглеї. Мають 8 одиночних, не зближених попарно мезентерій і 8 перистих щупалець. У зв'язку з наявністю тільки одного сифоногліфа радіальна симетрія у восьмипроменевих коралів змінюється на білатеральну.. ::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Телепрограми та кіно про органічний світ океану

«Океани» (фр. Océans) — документальний фільм про жителів підводного світу Жака Перрена («Птахи» та «Мікрокосмос»). Перелік місць, в яких велися знімальні роботи, нараховує 54 країни: Японія і Аргентина, Індонезія і Мозамбік, США від Аляски до Каліфорнії та Антарктида, Гваделупа і Єгипет, Австралія та Індонезія, Французька Гвіана і Французька Полінезія, Венесуела і Нова Зеландія. Картина не має аналогів. Фільм об'єднав десятки організацій: роботі над фільмом сприяли Європейське космічне агентство, Військово-морський флот Франції, Міноборони Франції, загін консультантів-океанологів, наукові інститути різних країн.

Картина створена за допомогою новітніх розробок і революційних технологій. Спеціально для неї були сконструйовані 12-кілограмові камери-міні-гелікоптери для зйомок птахів.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічні списки Світового океану
редагувати
  Корисні шаблони


редагувати
  Нові статті






редагувати
  Вікіпроєкти
редагувати
  Братні портали
Що таке Портали? | Список порталів | Нові портали
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Weimerskirch, Henri (Oct 2004). Wherever the Wind May Blow. Natural History Magazine. Прочитане 2011-01-07
  2. Oren, Aharon 2005 A hundred years of Dunaliella research: 1905–2005 Saline Systems 1(2). Published online 2005 July 4. DOI:10.1186/1746-1448-1-2.. Reports on Dunaliella Prior to 1905
  3. Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.