Карась Євген Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Карась

Євген Валерійович Карась (* 11 червня 1964(19640611), Київ) — колекціонер, галерист, куратор, арт-експерт, арт-менеджер, засновник та куратор «Карась Галерея», Президент Ассоціації діячів сучасного мистецтва України. З 1998 по 2002 рік — Голова Правління «Центру сучасного мистецтва Дж. Сороса» при НаУКМА. Один з співзасновників кінофестивалю «Відкрита ніч».

З 2014 року Член Громадської Ради при Комітеті з питань культури та духовності Верховної Ради України.

З 2017 року Голова Експертної ради Міністерства культури України з питань сучасного мистецтва.

Біографія[ред.ред. код]

 Євген Карась на відкритті першої виставки в «Карась Галереї» (на той момент «Арт Синтез»), Київ, 1995
Євген Карась на відкритті першої виставки в «Карась Галереї» (на той момент «Арт-Синтез»), Київ, 1995

Євген Карась народився в родині художників — монументаліста Валерія Юрієвича Карася та керамістки Маріетти Євгеніївни Левханян. Дідусь Євгена Карася (батько Маіетти Левханан) — Євген Аршакович Левханян (20 липня 1907 року, Кизляр, Дагестанська АРСР, — 26 березня 1964, Львів), похований на Личаківському цвинтарі у Львові — український і вірменський живописець, художник кіно. У 1988 році Євген Карась закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (Львівська національна академія мистецтв). З 1995 співзасновник (разом з батьками) та керівник Карась Галереї. З 1983 року по 1985 рік був покликаний до лав збройних сил СРСР.

У 1995 році разом із батьком Валерієм Карасем та мати Маріеттою Левханян заснували на базі творчої майстерні публічний арт-простір «Карась Галерея» — одну з перших галерей сучасного мистецтва в Україні, яка згодом стала однією з досить впливових арт-інституцій України.

 Євген та Карась та Михайло Іллєнко на засіданні журі кінофестивалю «Відкрита ніч» в «Карась Галереї», Київ, 2006
Євген Карась та Михайло Іллєнко на засіданні журі кінофестивалю «Відкрита ніч» в «Карась Галереї», Київ, 2006

З 1989 року по 2000 рік працював художником у Київському творчо-виробничому об'єднанні «Художник».

У 1998 році Євгена Карася обрано Головою Правління Центру Сучасного мистецтва Джорджа Сороса в НаУКМА, директором якої був Єжи Онух, на цій посаді Євген Карась пробув до 2002 року. В цей час в ЦСМ вперше в Україні були показані виставки творів таких художників як Енді Ворхол, Йозеф Бойс, Ілля Кабаков, Йозефа Кошута.

З 1998 по 2006 рік Євген Карась був співзасновником фестивалю українського кіно «Відкрита ніч» (Президент фестивалю — режисер Михайло Іллєнко), також брав участь як член та голова журі. В «Карась Галереї» проходили до 2006 року засідання журі, паралельно з публічним переглядом програми фестивалю.

З травня 2000 року по травень 2001 року — радник Міністра культури та мистецтв України Богдана Ступки.

У 2000 році Урядом був призначений[1] першим комісаром української участі у Венеційській бієнналє Незалежної України.

У 2001 році став співзасновником Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Культурний герой», а також засновником та беззмінним керівником Ассоціації діячів сучасного мистецтва України.

 Євген Карась на відкритті виставки дитячих малюнків в штаб-квартирі ООН, Нью-Йорк, 2015
Євген Карась на відкритті виставки дитячих малюнків «Віра. Надія. Любов.» в штаб-квартирі ООН, Нью-Йорк, 2015

З 2007 року в період рейдерських атак на інституції культури по всій Україні, створив та очолив Громадський комітет порятунку культурного простору столиці України «Культура проти вандалізму», зініціював та провів із однодумцями Всеукраїнське надзвичайне зібрання «Україна — зона культурного лиха» [1]. Активіст громадського руху проти знищення історичної забудови й архітектурного обличчя столиці.

У 2009 році на День Незалежності України як куратор та дизайнер (разом із Наталею Заболотною) відкрили «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»» масштабним міжмузейним проектом «De Profundis», в якому було показано віхи історії української пластики — трипілля, скіфські баби, українське барокко, народну, сакральну та сучасну дерев'яну скульптуру, скульптуру Олександра Архипенко (з колекції Ігоря Воронова), аудіо-відео концерт-інсталляція «Анталогія української хорової музики».

З 2010 року член правління Благодійного фонду «Мистецький Арсенал».

У 2014 році обраний в бюро секції критики та мистецтвознавства Київського осередку Національна спілка художників України.

З 2015 року куратор та голова журі всеукраїнського дитячого конкурсу «Віра. Надія. Любов.»[2] Благодійного фонду Ігоря Янковського

«Ініціатива заради майбутнього».

Карась Галерея[ред.ред. код]

 Євген Карась на відкритті проекту «Український пейзаж», Мистецький Арсенал, Київ, 2014
Євген Карась на відкритті проекту «Український пейзаж», Мистецький Арсенал, Київ, 2014

У 1995 році Євген Карась, разом із своїми батьками, членами НСХУ, художником-монументалістом Валерієм Карасем та художником-керамістом Маріетою Левханян, в Києві в приміщенні їх творчої майстерні на Андріївському узвозі 22-а, відкрив виставочний простір «Арт-Сінтез»,[3] яке у 1996 році переіменували у «Ательє Карась»[4], а у 2008 році отримав назву «Карась Галерея».

Галерея відіграла досить суттєву роль у формуванні художнього середовища в Україні. З самого початку свого існування галерея починає політику по збиранню під своєю егідою представників різноманітних авангардних художніх течій та арт-угрупувань.

У 1997, протягом одного року відбулися персональні виставки лідерів тогочасного художнього процесу Олега Голосія (перша персональна виставка в Україні, посмертно), Олександра Животкова, Олександра Ройтбурдта, Павла Макова, Олега Тістола, Василя Бажая, Олександра Гнилицького, Олександра Бабака, Тіберія Сільваши, Ігоря Подольчака, Матвія Вайсберга та інших художників, які раніше не виставлялися в одному художньому просторі через різні творчі ідеологічні погляди. В 1998 році в виставковий план «Ретроспектива» увійшла 51 виставка (по три персональні проекти художників в трьох залах галереї одночасно, що змінюються кожні 2 тижні), що були об'єднані єдиною формальною чи ідейною позицією. Ці виставки продемонстрували весь спектр художніх ідей тогочасної України. У 2000 році галерея реалізовує фундаментальний художній проект «ХХ художників України (кінець століття)» та видає масштабний художній каталог. В 2001-му році галерея проводить виставкову програму-дослідження «Діалог з цитатою». Цикл тематичних виствок, що поєднує представників сучасного українського мистецтва (митців та теоретиків) в рамках проблематики, що лежить в основі ідеології художніх процесів: «Ідентифікация» (увертюра) (Гюстав Флобер), «Реальність „між“» (Олексій Савін, друга танка), «Світ як текст, в якому все вже сказано» (Ролан Барт, Акілле Боніто Оліва), "Пояснення «іншому» (Умберто Еко, Ілля Іллін), «Сучасність мистецтва» (Акілле Боніто Оліва), «Проникненні в потаємне» (Пьотр Успенський), «Повернення автора» (С. Бек).

Історія галереї тісно перетинається з історією становлення українського мистецтва та політики. Галерея стала площадкою для організації та проведення таких проектів як «Український пейзаж», «Вид на Крим», «Ребята, давайте жить дружно!», «Акти громадянського стану», «Перед стратою», «Queer Time», «Фігури на білому», «Залежні», «Еволюція поцілунку», «Великий брат».

Громадська діяльність[ред.ред. код]

З 2010 року Євген Карась активно бере участь в полеміці щодо припустимості цензури в Україні реалізувавши арт проекти «Вчимо поганому», «УПОРНО», також став партнером конкурсу «Стоп цензурі» та одним з членів журі цього конкурсу у 2009 році. Також активно підтримує киян у боротьбі із незаконною забудовою в історичному центрі Києва. Особливо варто відмітити створення Громадського комітету порятунку культурного простору столиці України «Культура проти вандалізму» та активну участь у проведенні Всеукраїнського надзвичайного зібрання «Україна — зона культурного лиха».

Кураторська діяльність[ред.ред. код]

За 20 років кураторської діяльності Євген Карась реалізував понад 300 мистецьких проектів, як в приміщенні Карась Галереї, так і в інших мистецьких просторах. Тільки в рамках Карась Галереї, як культурної інституції, в період з 1995 по 2015 рік було проведено 322 художніх проекти, нажаль, щодо більшості проектів що було організовано та проведено в інших інституціях поки не знайдено документації.

А4, Кулькова ручка[ред.ред. код]

 Євген Карась на відкритті 10-ї ювілейної виставки проекту «А4, Кулькова ручка» в «Карась Галереї», Київ, 2015
Євген Карась на відкритті 10-ї ювілейної виставки проекту «А4, Кулькова ручка» в «Карась Галереї», Київ, 2015

Євген Карась у 2006-му році заснував та проводить до сих пір щорічний художній проект «А4, Кулькова ручка», результатом чого стало зібрання однієї з найбільших колекцій малюнків кульковою ручкою, яка налічує близько 3,5 тисяч творів формату А4, що створили близько 400 авторів, і може вважатися найбільшою колекцією робіт кульковою ручкою у Світі. Кожна виставка супроводжується випуском каталогу.

У 2016 році бренд «A4, Ballpoint» та «А4, Кулькова ручка» було зареєстровано Євгеном Карасем як ексклюзивна міжнародна торгова марка International Registration 1290428,  WIPO reference  943501401,  966353201

Український пейзаж[ред.ред. код]

У 2014 році з метою узагальнити актуальну українську пейзажистику, в одному проекті Євген Карась створює проект «Український пейзаж», в який, разом з мистецтвознавцем Олександром Соловйовим було відібрано близько 500 робіт понад 100 українських сучасних художників. Експонування проекту відбувалося в Мистецькому Арсеналі разом з декількома виставками під об'єднавчою назвою «Український ландшафт. По ту сторону відчаю» з 21 серпня по 7 вересня 2014 року. Загальна площа виставкових приміщень, що була зайнята проектом «Український пейзаж» сягала 8000 квадратних метрів. В проекті були представлені практично всі стилі та напрямки від реалізму до абстракціонізму і всі техніки, починаючи від грифельного малюнку і закінчуючи інсталяцією та діджитал-артом, від 6-метрових полотен живопису до рисунків на офісному папері кульковою ручкою.

Київський пейзаж[ред.ред. код]

У 2016 році Євген Карась створює колективний художній проект «Київський пейзаж», який є логічним продовженням проекту «Український пейзаж». Метою проекту стало проект, зібрати найбільшу виставку київського пейзажу за всю історію України з метою - показати всю красу Києва, відчути його унікальність, простежити як місто трансформується через історичну оптику митців різних поколінь. Перша виставка відбулася влітку 2016 року в приміщенні Карась Галереї і представляла роботи тільки сучасних художників. У травні 2017 року проект було перезапущено та відкрито в приміщенні Музея Історії Києва, експозиція налічувала понад 150 робіт, перший поверх музею було віддано під експозицію сучасних митців, 3 поверх представив експозицію з музейних фондів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов. БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов. Процитовано 2016-03-17. 
  2. У "Карась Галереї" дали старт наймасштабнішому в Україні конкурсу дитячих малюнків. ТСН.ua. Процитовано 2016-03-17. 
  3. Столкновение времён в галерее Арт-Синтез (Русский). Київ: "Фуникулёр" №16, 1995. 1995. 
  4. Яковлева, Наташа (1996). "От "Арт-Синтеза" до "Ателье Карася" один шаг" (Російська). Київ: "Досье Досуга (the Kiev Guide)" №14 (vol.2) 5/04/1996. 

Посилання[ред.ред. код]

  • 2015 Архітектурна цінність кінотеатру «Жовтень» — яким він має бути після ремонту?, Громадський простір
  • 2015 У «Карась Галереї» дали старт наймасштабнішому в Україні конкурсу дитячих малюнків, ТСН
  • 2015 Євген Карась [8] Ми хочемо досліджувати сучасне життя найпростішими інструментами], День
  • 2014 Євген Карась запрошує в соціальний проект «Український пейзаж» [9]
  • 2013 «6 лучших продавцов культуры рейтинг», Forbes [10]
  • 2012 Евгений Карась о проекте «Юность на Андреевском» [11]
  • 2011 Давиденко Н., Рибачук Ю., Современное искусство в Украине может исчезнуть, Укррудпром [12]
  • 2010 Вчимось поганому?, Фотофакт [13]
  • 2010 «Та ми всі пришиблені», або як геніталіями рятували свободу слова?!, МЕДИАНЯНЯ [14]
  • 2010 Евгений Карась, Эссе-интервью о культурном феномене жлобства [15]
  • 2009 Карась Галерея та Українська Гельсінська спілка з прав людини розпочали акцію-протест «Упорно» [16]
  • 2006 «Підсумки», Євген Карась з Миколою Вереснем, Еспресо.TV [17]
  • 2006 Катриченко Н., Галерист Евгений Карась: «Украина — культурная колония», «Главред» [18]
  • 2006 Десятирик Д., За свое дело галерист отвечает собственным именем, День, № 7 [19]
  • 2005 Галерист Євген Карась: Люблю все зайве, Україна Молода [20]
  • 1999 Бурлака В., Ми конструюємо стиль, Дзеркало тижня, № 14 [21]