С14

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
С14 (органiзацiя)
Дата заснування 2009
Тип громадська організація
Адреса Київ, вул. Васильківська, 3

С14 (Січ) — українська праворадикальна громадська організація, що декларує прихильність до українського націоналізму. На думку Андреаса Умланда та деяких інших дослідників, має ознаки неонацистської[⇨].

C14 проводила низку акцій та ініціатив: «Кубок молодого футболу», «Волонтерський центр С14», «Український мобілізаційний центр», люстраційний комітет «Ніколи знову», освітню платформу «Освітня асамблея», правозахисну організацію «Національний центр правозахисту», «Бойкот російського бізнесу», також акції прямої дії проти українофобів, комуністів, соціалістів, лівих активістів та ромів[1][2].

Зміст

Історія[ред. | ред. код]

Початок діяльності[ред. | ред. код]

Організація почала діяльність 2009 року з участі в антизабудовних протестах. Першою акцією організації «Січ» став протест і сутички проти забудови в Києві на вул. Ахматової, 43-А[3][неавторитетне джерело].

«Кастетна справа»[ред. | ред. код]

Через активну діяльність С14 на неї було скоєно низку замахів. У травні 2013-го в Києві спецгрупою МВС в співпраці з «тітушками» скоєно близько двадцяти п'яти нападів на різних громадських активістів. У тому числі переплутали з Євгеном Карасем і зламали щелепу, пошкодили череп його брату — Володимиру Карасю. Так само помилковий напад стався на сусіда активіста Сергія Бондара у Василькові поблизу Києва. Напади припинилися лише після того, як під час стеження і підготовки нападу на Андрія Медведька активісти затримали і зняли на відео спецгрупу МВС[4].

С14 на Майдані 2013—2014 років[ред. | ред. код]

С14 сформували сотню самооборони імені Святослава Хороброго, що в час революції базувалася в КМДА.

11 грудня 2013 року члени сотні утримували КМДА під час нападу «Беркуту».

Сотня брала участь у багаторазових партизанських вилазках проти тітушок та міліції. С14 прославилися своєю протидією тітушкам та затриманням декількох «ескадронів смерті» — спецгруп комбінованих з представників УБОП та управління оперативної служби («7-й відділ») МВС.[5]

16 лютого 2014 року члени організації С14, очолювані Євгеном Карасем, біля КМДА здійснили напад на асистентів швейцарської журналістки та художниці Марі Басташевскі[en]. За словами постраждалого Іллі Власюка, після побиття йому також погрожували пістолетом.[6]

18 лютого 2014 року сотня самооборони Січі, на прохання медиків, захопила Центральний будинок офіцерів. Брали участь у боях біля Маріїнського парку та на Кріпосному провулку[джерело?].

Під час подій 18-21 лютого 2014 року, коли розпочалася стрільба з вогнепальної зброї, С14 відійшли з Майдану й переховувалися в посольстві Канади. Згодом Євген Карась пояснював це тим, що члени організації вважали тоді, що Майдан приречений[7].

Активісти С14 у війні на сході України[ред. | ред. код]

З початком бойових дій на Сході С14 розіслало декілька розвідувально-аналітичних груп у гарячі міста Сходу та Півдня України з метою оцінки стану справ[джерело?].

Активісти С14 перебували у складі підрозділів[джерело?]:

  1. «ОУН»
  2. «Київ-2»
  3. «Гарпун»
  4. «Азов»
  5. ДУК
  6. 54-й розвідувальний батальйон
  7. «Миротворець»

Станом на 2015 рік, двоє активістів загинули у боях. Орест Квач загинув у боях під Луганськом в «Айдарі». Владислав Дюсов загинув поблизу Широкиного, служачи в «Азові».

Справа Бузини[ред. | ред. код]

По поверненні в тил взимку 2015-го активісти поновили розслідування злочинів спецгруп МВС під час та до Майдану. Викрили схеми убивств заради квартир, які виконувалися організованими групами працівників міліції. Коли зібрані матеріали Андрій Медведько збирався передати депутату Ігорю Луценку, то був затриманий міліцією як «убивця Олеся Бузини».

Конфлікт із «Автономним опором» у Львові[ред. | ред. код]

Восени 2016 року С14 брали участь у конфліктній ситуації в спортивному комплексі, де тренуються представники «Автономного Опору» у Львові[8].

Незаконна каплиця УПЦ МП біля Десятинної церкви[ред. | ред. код]

25 січня 2018 року близько десятка представників радикальних організацій прийшли до Десятинної церкви УПЦ МП в Києві і почали зрізати «болгаркою» конструкції каплиці на її території. Про це написали представники С14 на своїй сторінці в Facebook[9][неавторитетне джерело]. В акції також брали участь представники організацій «Традиції і порядок» та «Сокіл»[10]. Тоді ж члени С14 заблокували офіс проросійської організації «Спілки православних журналістів» (СПЖ)[11], де виявили склад сепаратистської літератури[12]. Працівники СПЖ заявили, що після того, як дехто з активістів прорвався в офіс, зник жорсткий диск[13].

Ліквідація табору ромів[ред. | ред. код]

У квітні 2018 року члени С14 разом із представниками Голосіївської РДА висунули ромам вимогу покинути табір на Лисій горі у Києві. 20 квітня 2018 року члени С14 прогнали з табору тих ромів, що там лишалися, після чого спалили його[14][15]. За словами ромів, учасники С14 були з ножами та пістолетами, а в поліції на їхній дзвінок відповіли, що їм краще поїхати з Києва[16][17]. Голова київської поліції Андрій Крищенко в інтерв'ю назвав дії С14 «суботником» та заявив, що вони лише спалили сміття[18].

Українська Гельсінська спілка, інші правозахисні організації та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини засудили дії С14 і звернулися до поліції з вимогою розслідувати інцидент та до Голосіївської РДА з вимогою перевірити участь її працівників у подіях[19][20][21][22]. 25 квітня з'явилося відео, як роми під час погрому тікають від членів С14[23], після чого поліція почала розслідувати інцидент[24].

Напрями діяльності[ред. | ред. код]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Боротьба з незаконними забудовами[ред. | ред. код]

У 2009 році активісти організації брали участь у боротьбі з незаконними забудовами у Києві на вул. Ахматової, 43-А[3]. С14 склали найрадикальніше (в плані тактики) крило київської ініціативи «Збережи старий Київ». Їхня діяльність призвела до посилення протиріч серед активістів ЗСК[25].

Серед протистоянь та боїв, у яких брали участь активісти організації: протистояння за Гостинний двір[26][неавторитетне джерело] (у рамках якого був проведений навіть архітектурний конкурс[27]), за сквер на вул. Ревуцького[28][неавторитетне джерело], проти забудови на вул. Бальзака 54-А[29], біля станції метро «Театральна»[30][неавторитетне джерело] та метро «Святошино»[31], Пейзажній алеї, Андріївському узвозі та інших.

Проводилися також акції проти вирубки лісів, зокрема проти вирубки Біличанського лісу[32][неавторитетне джерело].

Боротьба за здоровий спосіб життя[ред. | ред. код]

С14 займається боротьбою з так званими «ригайлівками» або «наливайками», тобто точками незаконного продажу алкоголю. Окрім показових штрафів для продавців, що збувають алкогольну продукцію неповнолітнім, активісти користуються і методами «прямої дії»[33][неавторитетне джерело].

С14 регулярно проводить марші здорової молоді з гаслами «Спорт! Здоров'я! Націоналізм!»[34][неавторитетне джерело][35] та спортивні змагання з футболу, волейболу, армреслінгу, бігу тощо[36][неавторитетне джерело][37][неавторитетне джерело].

Активісти організовують турніри з жиму штанги, як-от «Український прорив» та «Благодійна качалка», метою яких є збір коштів для української армії[38][неавторитетне джерело].

Особливого розвитку набув всеукраїнський проект «Кубок Молодого футболу»[39][неавторитетне джерело].

Кубок молодого футболу[ред. | ред. код]

«Кубок молодого футболу» — всеукраїнській чемпіонат серед школярів, організований формацією С14 у 2013 році. У кожному турнірі беруть участь 16 місцевих команд, по 7 гравців у кожній (не старше 18 років).[40][неавторитетне джерело]

Відбіркові тури відбувалися у Черкасах, Львові, Харкові, Севастополі, Ужгороді, Одесі, Чернігові та Києві. Кожен регіональний турнір присвячено історичному герою, що уславив рідний край.

Страйки[ред. | ред. код]

С14 організувало профспілкові страйки на захист трудових прав колективів Броварського алюмінієвого заводу[41][неавторитетне джерело], активісти брали участь у страйку на Полтавському ГЗК, захопили в 2012-му році офіс ДТЕК Ріната Ахметова[42][Відсутнє в джерелі] для підтримки страйку шахтарів у Луганській області[43][неавторитетне джерело].

У 2017 році С14 підтримало працівників Куренівського ДЕПО[44][Відсутнє в джерелі], телеканалу «ПравдаТУТ» та Національної опери[45][Відсутнє в джерелі].

Кампанія проти підвищення тарифів у громадському транспорті[ред. | ред. код]

У грудні 2013 року КП «Київський метрополітен» анонсувало підвищення ціни на проїзд у метрополітені. Активісти С14 після проведеної аналітичної роботи завітали до офісу на зустріч з керівництвом і навели їм численні факти тіньових схем у підприємстві. Вартість проїзду тоді не підвищили[джерело?].

«Освітня асамблея»[ред. | ред. код]

Важливий пріоритетний напрямок, який започаткували С14 — створення «Освітньої асамблеї». Вони впроваджують моду на передові технології, знання та самоосвіту як серед активістів, так і в широких масах громадян в цілому.

Акції прямої дії[ред. | ред. код]

  • 11 червня 2017 року групою осіб із С14 було побито організатора нападу на керівника УІНП (Володимира В'ятровича), Дмитра Петрука.[46]
  • 16 червня 2017 року членами С14, Правого Сектору, Цивільного Корпусу «Азов» було зірвано акцію «Соціалістичного конгресу молоді» проти перейменування проспекту Ватутіна у проспект Шухевича.[47]
  • 2 липня 2017 року, члени С14 здійснили напад на журналіста Руслана Коцабу за антиукраїнські висловлювання. Напад стався біля метро Позняки, коли журналіст прямував додому.[48]
  • 4 вересня 2017 року у центрі Києва на вулиці Грушевського, 4, учасниками С14 було розгромлено магазин люкс-меблів «Емпоріум», з якого змили графіті часів Майдану.[49]
  • 14 вересня 2017 року, група радикалів здійснила напад на весільний салон, який належить Вікторові Марченку, керівнику організації «Союз радянських офіцерів», учасники якої кликали «Русскую весну»[50]. Радикали розтрощили вітрини весільного салону та розписали його написами «сєпар».[51]
  • 25 жовтня 2017 року, члени С14 разом із «Союзом ветеранів війни з Росією» здійснили акцію проти водія маршрутного автобуса № 732, який відмовив матері військового у пільговому проїзді.[52]
  • 31 жовтня 2017 року невідомі активісти С14 провели акцію проти пам'ятника радянської космонавтки Валентини Терешкової, депутата Держдуми від «Единой России», яка в березні 2014 проголосувала за анексію Кримського півострову, а також входить до числа постатей, що підлягають декомунізації.
  • 19 січня 2018 року члени C14 завадили проведенню щорічної акції пам'яті правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, вбитих російськими неонацистами[53]. Бездіяльність поліції щодо забезпечення свободи мирних зібрань у цьому випадку критикувалася українськими правозахисниками[54][55][56].
  • 4 травня 2018 року активісти С14 брали участь у громадському затриманні бразильця Рафаеля Лусваргі, що раніше воював на боці ЛНР[57], та передали його СБУ. Після цього Шевченківський суд Києва зобов'язав СБУ відкрити кримінальне провадження проти одного з лідерів С14 Євгена Карася[58].

Правозахисна діяльність[ред. | ред. код]

Рух за звільнення політв'язнів[ред. | ред. код]

Активісти С14 долучалися до акцій за звільнення політичних в'язнів України.

Серед відомих акцій: участь у кампанії «Свободу Павліченкам», акції на підтримку «васильківських терористів», Віталія Запорожця[59] та інших.

У 2016 році С14 провели успішну кампанію «Свободу патріотам»[60][неавторитетне джерело] зі звільнення підозрюваних у вбивстві Олеся Бузини Андрія Медведька та Дениса Поліщука[61]. Суд через відсутність доказів слідства відпустили хлопців на волю. У результаті кампанії було проведено понад сотню акцій по всьому світу та марші у 26 містах України. Хода у Києві налічувала близько трьох тисяч осіб[62].

С14 займається підтримкою й інших багатьох політв'язнів та бійців АТО. Завдяки діям С14 було звільнено грузинського добровольця Георгія Багішвілі[63], шведського добровольця Андреаса Карлсона[64][неавторитетне джерело], бійця полку «Миротворець» Дмитра Іващенка та багатьох інших.

«Національний центр правозахисту»[ред. | ред. код]

Активістами С14 створено «Національний центр правозхисту», який займається розслідуваннями злочинів КДБ[65].

Акції у зв'язку з Євромайданом[ред. | ред. код]

Протидія Василю Паскалу[ред. | ред. код]

Після затримання Медведька С14 удалося домогтися люстрації Василя Паскала[джерело?], який під час Майдану очолював зведену групу «УБОП-карний розшук-оперативна служба», які власне і організовували викрадення активістів.

У листопаді 2016 року з'явилась звістка про повернення Василя Паскала на одну з найвищих посад МВС. На знак протесту активісти С14 провели масштабну акцію на Майдані «Реформі настав повний паскал»[66]. Вочевидь через піднятий резонанс Паскала так і не відновили на посаді в лавах поліції.

«Ніколи знову»[ред. | ред. код]

Ініціатива «Ніколи знову».[67][неавторитетне джерело]

Акції у зв'язку з російською агресією[ред. | ред. код]

Бойкот російського бізнесу[ред. | ред. код]

С14 організувало рух «Бойкот російських АЗС» після початку бойових дій на сході України.[68] Кампанія стартувала влітку 2014 року та тривала до вересня того ж року, оскільки зазнала репресій з боку правоохоронних органів. Активісти пропагували активний бойкот російського бізнесу в Україні[69]. Російським АЗС були завдані значні збитки[джерело?], російська компанія «Лукойл» навіть провела ребрендинг і тепер називається «AMIC Energy». Акції цієї ініціативи відбувалися у багатьох містах України, зокрема Луцьку, Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові, Борисполі та інших.

Пізніше С14 відновило рух[70] та після кількох акцій у Києві ініціювало Всеукраїнську акцію бойкоту російських фінансових установ, підтриману багатьма містами, народними депутатами та громадськими організаціями.[71]

У рамках кампанії бойкоту російського бізнесу активісти долучалися до блокади російських фур 2016 року.

С14 продовжує регулярно проводити акції по всім містам України. Активісти приділяють більше уваги об'єктам, які маловідомі населенню як російські. Це торгівельні центри, магазини одягу, заклади харчування тощо.[72]

Волонтерський центр С14[ред. | ред. код]

Активісти формації організували «Волонтерський центр С14»,[73] що кілька разів ставав об'єктом нападів кримінальних та рейдерських угрупувань.

Спілка ветеранів війни з Росією[ред. | ред. код]

С14 бере участь у діяльності об'єднання бійців АТО «Спілка ветеранів війни з Росією»[74][неавторитетне джерело]

Фронтова газета «Доброволець»[ред. | ред. код]

Організація бере участь у видавництві фронтової газети «Доброволець»[75]

Співпраця з Товариством сприяння обороні України[ред. | ред. код]

Активно почали кампанію, яка об'єднала низку рухів та організацій з метою повернути у використання для оборонних цілей сотні об'єктів Товариства сприяння обороні України[джерело?].

Участь у політиці[ред. | ред. код]

Ще з часів протестів за міський простір у Києві в активістів С14 склалися товариські стосунки з Ігорем Луценком[джерело?]. Також іде співпраця з низкою інших депутатів — від «Свободи», Партія «Об'єднання „Самопоміч“», «Укропу», Володимиром Парасюком[джерело?].

С14 долучилася до «Національного маніфесту» про об'єднання зусиль, підписаного 16 березня 2017 року лідерами «Національного корпусу», «Свободи» та «Правого сектору»[76].

На виборах 2014-го року в Київраду активіст C14 Андрій Медведько зайняв 3-тє місце місце як мажоритарник у Печерському районі[джерело?]. Маючи невеликий штаб і обсяг фінансування кампанії, Андрій обійшов багатьох серйозних конкурентів.

С14 та партія «Свобода»[ред. | ред. код]

З метою політичного прикриття С14 тривалий час взаємодіяли з політичною партією «Свобода». На виборах 2014-го року в Київраду лідер формації С14 Євген Карась зайняв шосте місце у списку до Київради, але «Свобода» набрала голоси лише для 5-ти депутатів.

Завдяки співпраці з ВО «Свобода» активісти зуміли вистояти перед репресіями влади Януковича[джерело?]. Декілька людей були затримані по різних справах (протест проти забудови парку в Києві, знесення пам'ятника Леніну в Полтавській області, закидання сніжками депутатів від КПУ під Верховною Радою)[77].

З літа 2014-го року С14 розірвала стосунки з ВО «Свобода»[джерело?].

Оцінки та критика[ред. | ред. код]

Думку про те, що C14 є неонацистською організацією висловлювали відомі дослідники пострадянських ультраправих рухів Андреас Умланд[78][79], Антон Шеховцов[80][81] та В'ячеслав Ліхачов[82], керівник міжнародної «Групи моніторингу прав національних меншин». Також В'ячеслав Ліхачов вказував на те, що під час Майдану члени C14 оздобили захоплену будівлю КМДА прапорами і графіті, які він вважає неонацистськими[83] і продовжують їх активно використовувати:

Активісти організації використовують кельтський хрест, міжнародний символ неонацистського руху. У написанні назви організації на банерах та ілюстраціях у соціальних мережах використовується графічний символ руни «Тайваз» («Тюр»), стрілочка, спрямована вгору — символ, який використовував «Гітлерюгенд», популярний серед неонацистських молодіжних груп[84].

Громадська активістка й дослідниця правих рухів[85] Ганна Гриценко стверджувала, що С14 використовували антисемітські плакати під час студентських протестів 2010 року та співпрацювали з російською проімперською неонацистською організацією «Сопротивление» (що представники С14 заперечують)[84], а також, що напад на ромський табір 20 квітня 2018 року був присвячений дню народження Адольфа Гітлера[86]. Окрім того, організацію неодноразово називали неонацистською в пресі, зокрема у Вашингтон пост вважають, що назва пішла саме від 14/88[87], однак організація це відкидає[88].

Члени організації стверджують, що цифра 14 у назві походить із того, що 14 жовтня 2011 року відбулося формування публічної колони на марші УПА на день Покрови. Тоді ж було обрано назву «С14»[89], що пишеться як Січ, а 14 жовтня як день Святої Покрови, що має оберігати воїнів, дня українського козацтва, вояків УПА та захисника України, тим самим заперечуючи зв'язок між назвою «C14» та праворадикальним символом 14/88[88], що їм закидають опоненти[90].

Харківська правозахисна група також називала C14 неонацистами[91][92].

30 жовтня 2017 року голова фракції Лейбористської партії у парламенті Великої Британії Джон Краєр[en] вніс на розгляд Палати громад резолюцію, що висловлювала глибоку стурбованість некритичною публікацією в BBC про С14[88]. Стаття називалася такою, що суперечить редакційним цінностям BBC, а С14 — «крайньо-правою організацією з неонацистськими коренями»[93]. Резолюцію підписали ще дев'ять депутатів від Лейбористської, Зеленої та Шотландської національної партій.

В листопаді 2017 року колишній активіст С14 Дмитро Різниченко (тепер — націонал-ліберал[94]), звинуватив одного з лідерів організації Євгена Карася в роботі на СБУ. За словами Різниченка, 18 лютого 2014 року, коли Карась дав наказ іти з Майдану, щоб сховатися у посольстві Канади, йому подзвонили працівники СБУ[95]. Євген Карась заперечує це і стверджує, що взаємодія з СБУ в них відбувається лише під час полювань на сепаратистів[96]. Згодом Різниченко також назвав С14 неонацистською організацією[97].

Представники самої організації відкидають свій зв'язок із нео-нацистською ідеологією та причетність до тероризму[84]. 2 липня 2018 року С14 подала позов до суду на Громадське телебачення за публікацію, в якій їх назвали неонацистами[98].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цензор.НЕТ. Націоналісти побили учасників акції проти перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича в Києві. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-11-17. 
  2. Справа Коцаби: активісти почнуть стріляти?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-11-17. 
  3. а б Vortex C14 (11 грудня 2011). Сутичка та бурхливий протест на Ахматової 43-А. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  4. Sich Ukraine (16 травня 2013). Націоналісти зловили нападників. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  5. Євген Карась: "Оголошення в розшук - помста за те, що ми зловили міліцейську спецгрупу, елітний “ескадрон смерті”. Lb.ua. 8 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  6. Активисты «Свободы» напали на журналистов. kievvlast.com.ua (ru). Процитовано 2017-11-16. 
  7. ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ — на YouTube.
  8. «Автономний опір» розповів подробиці нападу праворадикалів на спорткомплекс «Цитадель»
  9. C14 news. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-01-25. 
  10. С14 блокувала «Союз православних журналістів» і зрізала щит біля каплиці УПЦ МП. ФОТО, ВІДЕО. Новинарня (uk-UA). 2018-01-25. Процитовано 2018-05-04. 
  11. Журналісти СПЖ зібрали прес-конференцію, на якій розповіли про візит «С14» та висловилися щодо можливих замовників акції
  12. Zaxid.net. В офісі «Союзу православних журналістів» в Києві виявили склад сепаратистської літератури. ZAXID.NET. Процитовано 2018-05-04. 
  13. Активісти С14 заблокували офіс СПЖ в Києві
  14. У Києві на Лисій горі націоналісти розібрали та спалили ромський табір (ФОТО). Громадське радіо (uk). 2018-04-21. Процитовано 2018-04-22. 
  15. Спалений націоналістами ромський табір: тікаючи, люди залишили дитячий одяг та їжу (ФОТО). Громадське радіо (uk). 2018-04-22. Процитовано 2018-04-22. 
  16. «Це розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Націоналістична організація спалила табір ромів на Лисій Горі  | Хмарочос. Хмарочос (uk). 2018-04-23. Процитовано 2018-04-23. 
  17. «Вони прийшли з ножами, битами і пістолетами». Ромська версія підпалу поселення на Лисій горі. Громадське радіо (uk). 2018-04-23. Процитовано 2018-04-23. 
  18. Крищенко: На Лисій горі під час суботника спалили сміття, а не табір ромів. 112.ua (uk-UA). Процитовано 2018-04-26. 
  19. Українська Гельсінська спілка засудила спалення табору ромів у Києві (uk). Процитовано 2018-04-23. 
  20. Уповноважений звернулася до керівництва Національної поліції щодо проявів нетерпимості до ромської національної меншини - Ombudsman. www.ombudsman.gov.ua. Процитовано 2018-04-26. 
  21. Amnesty International вимагає розслідувати погром табору ромів на Лисій горі у Києві.  | Amnesty International в Україні. Amnesty International в Україні (en-US). 2018-04-24. Процитовано 2018-04-26. 
  22. Заява правозахисних організацій з приводу неприпустимості ксенофобного насильства – Центр Громадянських Свобод. ccl.org.ua (uk). Процитовано 2018-04-28. 
  23. З'явилося відео розгону ромського табору на Лисій горі
  24. (www.dw.com), Deutsche Welle. Поліція розслідує напад на ромів на Лисій горі в Києві | DW | 25.04.2018. DW.COM (uk). Процитовано 2018-04-26. 
  25. Дутчак О., Іщенко В. «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ» // Спільне. — 25 квітня 2011.
  26. Sich Ukraine (11 грудня 2011). Штурм Гостиного двора. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  27. jeka karas (3 березня 2013). Вручення призів молодим архітекторам. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  28. jeka karas (6 травня 2014). Бій за сквер на Ревуцького. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  29. jeka karas (7 березня 2013). Кияни погнали рейдерів з будівництва!. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  30. Vortex C14 (27 грудня 2010). Протест на "Театральній". YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  31. Korrespondent.net. Драка на стройке в Святошино: задержаны 30 человек (ru). Процитовано 2017-09-13. 
  32. Streetmob14 (21 березня 2012). Націоналісти протестують проти вирубки лісу. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  33. rightyouth (17 листопада 2011). Націоналісти погромили ригалівку. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  34. jeka karas (30 вересня 2012). Марш здорової молоді на Лісовому масиві в Києві. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  35. ТВАРА, Дарина. У Дніпрі з фаєрами та димовими шашками пройшов марш здорової молоді. Суспільство ДНІПРОГРАД. Процитовано 2017-09-11. 
  36. C14 Вінниця. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  37. C14 Вінниця. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  38. Sich Ukraine (9 жовтня 2014). "Український прорив" у Києві. Підрахунок зібраних коштів. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  39. Кубок Молодого Футболу. Київ. Процитовано 2017-09-11. 
  40. Кубок Молодого Футболу. Всеукраїнський чемпіонат. Процитовано 2017-09-11. 
  41. jeka karas (31 січня 2013). Страйкарі пішли до Броварської міської адміністрації. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  42. Сергей Тышковец (12 січня 2013). Штурм офиса компании ДТЭК Рината Ахметова в Киеве. РИА Новости–Украина. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  43. jeka karas (16 січня 2013). Прес-конференція з приводу шахтарського бунту. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  44. Київські водії тролейбусів оголосили голодування і погрожують масштабним страйком (ВІДЕО) // Наша Версия, 07.02.2017
    ТСН (2017-02-06). Київські водії тролейбусів оголосили голодування. Процитовано 2017-09-13. 
  45. Gazeta.ua (2017-03-02). Під похоронний марш попрощалися з українською культурою. Gazeta.ua (uk-UA). Процитовано 2017-09-13. 
  46. Zaxid.net. Праворадикали з С14 побили організатора нападу на Володимира В’ятровича. ZAXID.NET. Процитовано 2017-11-16. 
  47. Цензор.НЕТ. Націоналісти побили учасників акції проти перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича в Києві. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-11-17. 
  48. Справа Коцаби: активісти почнуть стріляти?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-11-17. 
  49. У Києві розгромили магазин, з якого змили графіті часів Майдану (ФОТО) (uk). Процитовано 2017-11-17. 
  50. У Дніпрі суд заборонив "радянських офіцерів", які кликали "Русскую весну". dnipro.depo.ua. Процитовано 2017-11-17. 
  51. У Дніпрі розтрощили весільний салон "радянського офіцера". dnipro.depo.ua. Процитовано 2017-11-16. 
  52. Водію маршрутки у Києві, який образив матір загиблого бійця АТО, влаштували самосуд (відео). Народна Правда (uk-UA). 2017-10-27. Процитовано 2017-11-16. 
  53. Члени С14 намагалися зірвати акцію пам'яті правозахисників Маркелова і Бабурової. 2018-01-21. Архів оригіналу за 2018-01-21. 
  54. Ukrainian police disturbingly passive during far-right attack on Kyiv gathering in memory of Markelov & Baburova. 2018-01-20. Архів оригіналу за 2018-01-20. 
  55. Звернення Центру громадянських свобод щодо акції вшанування пам’яті А. Бабурової та С. Маркелова 19 січня 2018 (Київ). 2018-01-23. Архів оригіналу за 2018-01-23. 
  56. Як учасників акції пам’яті незаконно затримала поліція, а потім "впольовували" ультраправі — свідчення. 2018-01-23. Архів оригіналу за 2018-01-23. .
  57. Праворадикали заявляють про затримання бразильського бойовика Лусваргі. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-05-28. 
  58. Суд: СБУ має відкрити справу проти лідера С14 через “позбавлення волі” Лусваргі. Українська правда (uk). Процитовано 2018-05-28. 
  59. Віталій Запорожець, який на Київщині застрелив міліціонера, вийшов на волю. ТСН. 26 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  60. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  61. Одного з підозрюваних у вбивстві Бузини звільнили під домашній арешт (відео). Процитовано 2017-09-11. 
  62. У Києві мітингують на підтримку Медведька і Поліщука, підозрюваних у вбивстві Бузини. Радіо Свобода. Процитовано 2017-09-11. 
  63. Георгій Багішвілі “Жорік” | Національний Центр Правозахисту. ncp-ua.com (ru). Процитовано 2017-09-11. 
  64. C14 news. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  65. відкрила провадження проти чекіста, який убив художника УПА. ДОКУМЕНТ
  66. Цензор.НЕТ. "Реформе пришел полный Паскал", - активисты протестуют на Майдане в Киеве против возвращения на службу одного из руководителей МВД времен Януковича. ВИДЕО+ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-09-11. 
  67. Ініціатива "Ніколи знову". Facebook. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  68. (uk) https://ukranews.com/ua/news/487442-aktyvisty-s14-vyrishyly-boykotuvaty-rosiyskyy-biznes. Процитовано 2017-09-11.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  69. Sich Ukraine (7 серпня 2014). Активний бойкот російських АЗС від С14. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  70. Громадське телебачення (6 лютого 2016). Балаклави, гільзи й кров у Києві: бойкот російського бізнесу. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  71. У Києві активісти закликали бойкотувати російський бізнес. Процитовано 2017-09-13. 
  72. Цензор.НЕТ. Націоналісти пікетують столичний ТРЦ, звинувачуючи у сприянні агресору. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-09-13. 
  73. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  74. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  75. Газета "Доброволець". www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  76. «Правий сектор», «Свобода» і «Національний корпус» підписали маніфест про об’єднання зусиль. Радіо Свобода. Процитовано 2017-09-11. 
  77. Регіоналки скаржаться, що протестувальники закидали їх льодом та землею. tyzhden.ua. Процитовано 2017-12-08. 
  78. Хто такі неонацисти та чи є вони в Україні (uk). Процитовано 2018-05-06. 
  79. Андреас Умланд: «Если бы не бандеровцы, Кремль изобрел бы что-то еще»
  80. Anton Shekhovtsov. Provoking the Euromaidan // OpenDemocracy. — 3.12.2013
  81. Anton Shekhovtsov. From electoral success to revolutionary failure // Eurozine. — 5.03.2014
  82. Вячеслав Лихачев. «Правый сектор» и другие: национал-радикалы и украинский политический кризис конца 2013 — начала 2014 года // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. — 2014, Т. 11. № 2(22). — С. 93.
  83. Мовчан С. Нестандарт BBC, або сором'язливі терористи // Політична критика. — 19.07.2017
  84. а б в Штогрін І. «С14». Націоналісти-радикали чи неонацисти? // Радіо Свобода. — 19.03.2018
  85. Суспільство вже готове сприймати жінок як героїнь, як суб’єктів, – соціологиня Ганна Гриценко | Громадський простір. www.prostir.ua (uk). Процитовано 2018-06-29. 
  86. Праворадикали на метро «Лісова» діяли так, як потрібно Росії, - дослідниця праворадикальних рухів. Громадське радіо (uk). 2018-05-28. Процитовано 2018-05-28. 
  87. Ukraine's ultra-right militias are challenging the government to a showdown
  88. а б в Шрамович, В'ячеслав (2017-07-04). Група С14: хулігани, які ловлять сепаратистів. BBC Україна (uk-UA). Процитовано 2018-02-04. 
  89. «Може, в нашій країні так допустимо – без ляпаса по пиці хтось може не зрозуміти» - Карась. Громадське радіо (uk). 2017-10-26. Процитовано 2017-11-23. 
  90. В Киеве избили активиста Ризниченко, он обвиняет С14. BBC Україна (en-GB). 2017-11-17. Процитовано 2018-02-04. 
  91. Ukrainian ‘C14’ Neo-Nazis openly offer to act as thugs for money - Human Rights in Ukraine. Human Rights in Ukraine (en-US). Процитовано 2018-03-12. 
  92. Ukrainian neo-Nazi C14 vigilantes drive out Roma families, burn their camp - Human Rights in Ukraine. Human Rights in Ukraine (en-US). Процитовано 2018-04-23. 
  93. Early day motion 462 - REPORTING OF UKRAINE BY THE BBC. UK Parliament (en). Процитовано 2018-03-21. 
  94. Історія кохання анархістки та націоналіста. Чи справді почуття змінили їхні погляди?. Громадське радіо (uk). 2018-02-06. Процитовано 2018-06-30. 
  95. Лидера радикальных националистов из С14 обвинили в сотрудничестве с СБУ. Капитал (ru). Процитовано 2018-05-28. 
  96. «С14» заперечує виконання «замовлень» СБУ. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-05-28. 
  97. Телеканал 1+1 (2018-05-14). Хто такі радикали С14. Процитовано 2018-06-22. 
  98. Праворадикальна організація С14 позивається до суду проти Громадського (uk). Процитовано 2018-07-05. 

Матеріали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]