С14

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
С14
Дата заснування 2009
Тип громадська організація
Адреса Київ, вул. Васильківська, 3

С14 (Січ) — громадська організація, що сповідує український націоналізм. Проводила низку акцій та ініціатив: «Кубок молодого футболу»[1], «Волонтерський центр С14»[2], «Український мобілізаційний центр», люстраційний комітет «Ніколи знову»[3], освітню платформу «Освітня асамблея», правозахисну організацію «Національний центр правозахисту»[4], об'єднання бійців АТО «Спілка ветеранів війни з Росією»[5], фронтову газету «Доброволець»[6], «Еко-патруль»[7], «Бойкот російського бізнесу»[8], також акції проти українофобів, ліворадикалів та комуністів[9][10][11].

На думку відомого дослідника пострадянських ультраправих рухів Андреаса Умланда, C14 є неонацистською організацією[12]. Із листопада 2017 року, Консорціум із дослідження та аналізу тероризму[en] (TRAC) вніс С14 до переліку терористичних організацій[13], поруч з Азовом і Правим сектором.

Назва[ред.ред. код]

14 жовтня 2011-го відбулося формування публічної колони на марші УПА на день Покрови. Тоді ж було обрано назву «С14»[14], що пишеться як Січ, а 14 жовтня як день Святої Покрови, що має оберігати воїнів, дня українського козацтва, вояків УПА та захисника України.

Історія[ред.ред. код]

Боротьба з незаконними забудовами[ред.ред. код]

Організація почала діяльність 2009 року. «Бойовий шлях за міський простір» розпочався у Києві на вул. Ахматової, 43-А[15]. С14 склали творче і бойове крило київської ініціативи «Збережи старий Київ», проводячи акції як на околицях, так і в центрі столиці. Діяли як методами силових протестів, так і спробою внесення поправок у закон про містобудування.

Серед протистоянь та боїв, у яких брали участь активісти організації: протистояння за Гостинний двір[16] (у рамках якого був проведений навіть архітектурний конкурс[17]), за сквер на вул. Ревуцького[18], проти забудови на вул. Бальзака 54-А[19], біля станції метро «Театральна»[20] та метро «Святошино»[21], Пейзажній алеї, Андріївському узвозі та інших.

Проводилися також акції проти вирубки лісів, зокрема проти вирубки Біличанського лісу[22].

Боротьба за здоровий спосіб життя[ред.ред. код]

С14 займається боротьбою з так званими «ригайлівками» або «наливайками», тобто точками незаконного продажу алкоголю. Окрім показових штрафів для продавців, що збувають алкогольну продукцію неповнолітнім, активісти користуються і методами «прямої дії»[23].

Важливою є організація аналітичного дослідження та методів інформаційного тиску для демонтажу десятків незаконних точок збуту алкоголю.

С14 регулярно проводить марші здорової молоді з гаслами «Спорт! Здоров'я! Націоналізм!»[24][25] та спортивні змагання з футболу, волейболу, армреслінгу, бігу тощо[26][27].

Активісти організовують турніри з жиму штанги, як-от «Український прорив» та «Благодійна качалка», метою яких є збір коштів для української армії[28].

Особливого розвитку набув всеукраїнський проект «Кубок Молодого футболу»[29].

Кубок молодого футболу[ред.ред. код]

«Кубок молодого футболу» — всеукраїнській чемпіонат серед школярів, організований формацією С14 у 2013 році. У кожному турнірі беруть участь 16 місцевих команд, по 7 гравців у кожній (не старше 18 років).

Відбіркові тури відбувалися у Черкасах, Львові, Харкові, Севастополі, Ужгороді, Одесі, Чернігові та Києві. Кожен регіональний турнір присвячено історичному герою, що уславив рідний край.

Страйки[ред.ред. код]

С14 організувало профспілкові страйки на захист трудових прав колективів Броварського алюмінієвого заводу[30], активісти брали участь у страйку на Полтавському ГЗК, захопили в 2012-му році офіс ДТЕК Ріната Ахметова[31] для підтримки страйку шахтарів у Луганській області[32].

У 2017 році С14 підтримало працівників Куренівського ДЕПО[33], телеканалу «ПравдаТУТ» та Національної опери[34].

Рух за звільнення політв'язнів[ред.ред. код]

Активісти С14 долучалися до акцій за звільнення політичних в'язнів України.

Серед відомих акцій: участь у кампанії «Свободу Павліченкам», акції на підтримку «васильківських терористів», Віталія Запорожця[35] та інших.

У 2016 році С14 провели успішну кампанію «Свободу патріотам»[36] зі звільнення підозрюваних у вбивстві Олеся Бузини Андрія Медведька та Дениса Поліщука[37]. Суд через відсутність доказів слідства відпустили хлопців на волю. У результаті кампанії було проведено понад сотню акцій по всьому світу та марші у 26 містах України. Хода у Києві налічувала близько трьох тисяч осіб[38].

С14 займається підтримкою й інших багатьох політв'язнів та бійців АТО. Завдяки діям С14 було звільнено грузинського добровольця Георгія Багішвілі[39], шведського добровольця Андреаса Карлсона[40], бійця полку «Миротворець» Дмитра Іващенка та багатьох інших.

На базі результатів активістами С14 створено «Національний центр правозхисту», який займається реформами пенітеціарної служби, суду присяжних, розслідуваннями злочинів КГБ.

Бойкот російського бізнесу[ред.ред. код]

С14 організувало рух «Бойкот російських АЗС» після початку російсько-української війни. Кампанія стартувала влітку 2014 року та тривала до вересня того ж року, оскільки зазнала репресій з боку правоохоронних органів. Активісти пропагували активний бойкот російського бізнесу в Україні[41]. Російським АЗС були завдані значні збитки, російська компанія «Лукойл» навіть провела ребрендинг і тепер називається «AMIC Energy». Акції цієї ініціативи відбувалися у багатьох містах України, зокрема Луцьку, Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові, Борисполі та інших.

Пізніше С14 відновило рух[42] та після кількох акцій у Києві ініціювало Всеукраїнську акцію бойкоту російських фінансових установ, підтриману багатьма містами, народними депутатами та громадськими організаціями.[43]

У рамках кампанії бойкоту російського бізнесу активісти долучалися до блокади російських фур 2016 року.

С14 продовжує регулярно проводити акції по всім містам України. Активісти приділяють більше уваги об'єктам, які маловідомі населенню як російські. Це торгівельні центри, магазини одягу, заклади харчування тощо.[44]

Кампанія проти підвищення тарифів у громадському транспорті[ред.ред. код]

У грудні 2013 року КП «Київський метрополітен» анонсувало підвищення ціни на проїзд у метрополітені. Активісти С14 після проведеної аналітичної роботи завітали до офісу на зустріч з керівництвом і навели їм чимленні факти тіньових схем у підприємстві. Вартість проїзду тоді не підвищили.

« «Коли ми виступали проти необґрунтованого підвищення тарифів на проїзд у метрополітені й зайшли там «нагору», присутні були вражені. Адже ми завалили їх фактажем. Вони зрозуміли, що ми проінформовані. А не просто вуличні радикали...»  »
Євген Карась.

С14 на Майдані 2013—2014 років[ред.ред. код]

С14 сформували сотню самооборони імені Святослава Хороброго, що в час революції базувалася в КМДА, брала участь у багаторазових партизанських вилазках на тітушок та ментів, утримувала КМДА під час нападу «Беркуту» 11-го грудня. На прохання медиків захопили Центральний будинок офіцерів 18-го лютого. Брали участь у боях біля Маріїнського парку та на Кріпосному провулку.

С14 прославилися своєю протидією «тітушкам» та затриманням декількох «ескадронів смерті» — спецгруп комбінованих з представників УБОП та управління оперативної служби («7-й відділ») МВС. Під час Майдану таких успіхів в протидії спецгрупам МВС досягли лише С14 та приватна охоронна фірма, яка працювала на Віталія Ярему. З цього приводу було інтерв'ю для Lb.ua[45].

16 лютого 2014 року члени організації С14, очолювані Євгеном Карасем, біля КМДА здійснили напад на асистентів швейцарської журналістки та художниці Марі Бестешевскі. За словами постраждалого Іллі Власюка, після побиття йому також погрожували пістолетом.[46]

Люстрація Василя Паскала[ред.ред. код]

Після затримання Медведька С14 удалося домогтися люстрації Василя Паскала, який під час Майдану очолював зведену групу «УБОП-карний розшук-оперативна служба», які власне і організовували викрадення активістів. У Паскала був особистий мотив ненависті до організації, що, вочевидь, сильно посилило плани міліції щодо помсти. Але активістам вдалося його прибрати через громадський тиск.

У листопаді 2016 року з'явилась звістка про повернення Василя Паскала на одну з найвищих посад МВС. На знак протесту активісти С14 провели масштабну акцію на Майдані «Реформі настав повний паскал»[47]. Вочевидь через піднятий резонанс Паскала так і не відновили на посаді в лавах поліції.

С14 та партія «Свобода»[ред.ред. код]

З метою політичного прикриття С14 тривалий час взаємодіяли з політичною партією «Свобода». На виборах 2014-го року в Київраду лідер формації С14 Євген Карась зайняв шосте місце у списку до Київради, але «Свобода» набрала голосів лише для 5-ти депутатів. Інший активіст C14 Андрій Медведько зайняв 3-тє місце місце як мажоритарник у Печерському районі. Маючи невеликий штаб і обсяг фінансування кампанії, Андрій обійшов багатьох серйозних конкурентів.

Співпраця з ВО «Свобода» була важливою, оскільки в часи Януковича це була передова політична сила спротиву режиму. Маючи зв'язок з депутатами Верховної Ради, активісти зуміли вистояти перед репресіями влади Януковича. Декілька людей були затримані по різних справах (протест проти забудови парку в Києві, знесення пам'ятника Леніну в Полтавській області, закидання сніжками депутатів від КПУ під Верховною Радою)[48]. Кілька активістів отримали умовні строки ув'язнення.

З літа 2014-го року розірвали стосунки з ВО «Свобода» через корупційні скандали від діяльності окремих членів партії. С14 виступали як радикальне крило, яке засуджувало корупційні схеми отримання грошей від продажу протестів. Це знижувало довіру населення і вводило в апатію та пасивність активістів. Бізнес на політиці дуже швидко знищує громадсько-політичні мотиви в активістів.

Сутички з лівими силами[ред.ред. код]

Скандальної репутації організація С14 набула через десятки силових сутичок з комуністичними, лівими та проросійськими рухами. Акції проти проросійських рухів під керуванням С14 відбувалися в Києві, Чернігові, Харкові, Ужгороді. Боролися з російською та комуністичною агентурою. Активістами проведено десятки протестів проти діяльності КПУ та російських організацій. Проведено активні дії по протидії «Російським маршам», утворенню проросійських спортклубів. Багато з тих, кому С14 протистояли до революції, зараз перебувають в Росії або сепаратистських збройних формуваннях. Активісти брали участь у виїздах у Крим. Проводили ефективні виїзди в Мукачеве в 2013-му році для протидії мадярським сепаратистам.

2016 року С14 брали участь у конфліктній ситуації в спортивному комплексі, де тренуються представники «Автономного Опору» у Львові[49][50]. Головними причинами протидії анархістам з «Автономного опору» стали причетність їхніх лідерів до комуністичних та проросійських організацій, фінансування російським фондом CIS-EMO (російським аналогом ОБСЄ).[51]

С14 і «кастетна справа»[ред.ред. код]

Через активну діяльність С14 на неї було скоєно низку замахів. У травні 2013-го в Києві спецгрупою МВС в співпраці з «тітушками» скоєно близько двадцяти п'яти нападів на різних громадських активістів. У тому числі переплутали з Євгеном Карасем і зламали щелепу, пошкодили череп його брату — Володимиру Карасю. Так само помилковий напад стався на сусіда активіста Сергія Бондара у Василькові поблизу Києва. Під час стеження і підготовки нападу на Андрія Медведька активісти затримали і зняли на відео спецгрупу МВС[52]. Після того напади припинились.

Активісти С14 у ході української війни[ред.ред. код]

З початком бойових дій на Сході С14 розіслало декілька розвідувально-аналітичних груп у гарячі міста Сходу та Півдня України з метою оцінки стану справ.

Активісти С14 перебували у складі підрозділів:

  1. «ОУН»
  2. «Київ-2»
  3. «Гарпун»
  4. «Азов»
  5. «ДУК»
  6. 54-й розвідувальний батальйон
  7. «Миротворець»

У листопаді 2014-го поблизу Волновахи Андрієм Медведьком та Євгеном Карасем було затримано кількох сепаратистів, організовано процес переговорів, а далі обміняно спільно з кількома сепаратистами, полоненими «Азовом». У ході обміну вдалося повернути в Україну шість бійців, серед яких бійці батальйонів «Миротворець» і «Донбас». Лідер «Азову» Білецький назвав обмін полонених С14 сепаратистів найбільш результативним на той час. Також бійцями С14 під час служби в «Київ-2» було розкрито і затримано високопосадовця МВС з міста Києва, який, за попередньою інформацією, працював на ГРУ РФ.

Двоє активістів загинули. Орест Квач загинув у боях під Луганськом в «Айдарі». Владислав Дюсов загинув поблизу Широкине служачи в «Азові».

Крім того, активісти формації організували «Волонтерський центр С14», що кілька разів ставав об'єктом нападів кримінальних та рейдерських угрупувань.

«Справа Бузини»[ред.ред. код]

По поверненні в тил взимку 2015-го активісти поновили розслідування злочинів спецгруп МВС під час та до Майдану. Викрили схеми убивств заради квартир, які виконувалися організованими групами працівників міліції. Коли зібрані матеріали Андрій Медведько збирався передати депутату Ігорю Луценку, то був затриманий міліцією як «убивця Олеся Бузини». Після затримання йому неодноразово погрожували, що хочуть убити і помститися Євгену Карасю за те, що на Майдані С14 брали в полон міліціонерів з ескадронів смерті. Відповідно, з того часу Євген Карась не міг повернутися в мирні міста.

Співпраця на політичному рівні[ред.ред. код]

Ще з часів протестів за міський простір в Києві у активістів С14 склалися товариські стосунки з Ігорем Луценком. Також іде співпраця з низкою інших депутатів — від «Свободи», Партія «Об'єднання „Самопоміч“», «Укропу», Володимиром Парасюком.

16 березня 2017 року координатор С14 Сергій Мазур разом з лідерами «Національного корпусу», «Свободи» та «Правого сектору» підписали маніфест про об'єднання зусиль.[53]

С14 у 2016 році[ред.ред. код]

Продовжується вулична активність — у першу чергу, продовжується протидія сепаратистським рухам та кампанія з бойкоту російських компаній. Активно почали кампанію, яка об'єднала низку рухів та організацій з метою повернути у використання для оборонних цілей сотні об'єктів Товариства сприяння обороні України.

Важливий пріоритетний напрямок, який започаткували С14 — створення «Освітньої асамблеї». Вони впроваджують моду на передові технології, знання та самоосвіту як серед активістів, так і в широких масах громадян в цілому.

С14 у 2017 році[ред.ред. код]

У 2017 році члени організації С14 вчинили ряд нападів на своїх ідеологічних та політичних противників, а також на підприємства, які на думку членів організації пов'язані із Російською Федерацією:

  • 11 червня 2017 року групою осіб із С14 було побито організатора нападу на керівника УІНП (Володимира В'ятровича), Дмитра Петрука.[54]
  • 2 липня 2017 року, члени С14 здійснили напад на журналіста Руслана Коцабу за антиукраїнські висловлювання. Напад стався біля метро Позняки, коли журналіст прямував додому.[55]
  • 25 жовтня 2017 року, члени С14 разом із «Союзом ветеранів війни з Росією» здійснили акцію проти водія маршрутного автобуса № 732, який відмовив матері військового у пільговому проїзді.[56]
  • 16 червня 2017 року членами С14, Правого Сектору, Цивільного Корпусу «Азов» було зупинено комуністичний мітинг проти перейменування проспекту Ватутіна у проспект Шухевича.[57]
  • 31 жовтня 2017 року невідомі активісти С14 провели акцію проти пам'ятника радянської космонавтки Валентини Терешкової, депутата Держдуми від «Единой России», яка в березні 2014 проголосувала за анексію Кримського півострову, а також входить до числа постатей, що підлягають декомунізації.
  • 4 вересня 2017 року у центрі Києва на вулиці Грушевського, 4, радикалами С14 було розгромлено магазин люкс-меблів «Емпоріум», з якого змили графіті часів Майдану.[58]
  • 14 вересня 2017 року, група радикалів здійснила напад на весільний салон, який належить Вікторові Марченку, керівнику організації «Союз радянських офіцерів», учасники якої кликали «Русскую весну»[59]. Радикали розтрощили вітрини весільного салону та розписали його написами «сєпар».[60]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кубок Молодого Футболу. Всеукраїнський чемпіонат. Процитовано 2017-09-11. 
  2. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  3. Ініціатива "Ніколи знову". Facebook. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  4. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  5. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  6. Газета "Доброволець". www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  7. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  8. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  9. Цензор.НЕТ. Націоналісти побили учасників акції проти перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича в Києві. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-11-17. 
  10. Справа Коцаби: активісти почнуть стріляти?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-11-17. 
  11. Цензор.НЕТ. Націоналісти побили учасників акції проти перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича в Києві. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-11-16. 
  12. Андреас Умланд: «Если бы не бандеровцы, Кремль изобрел бы что-то еще»
  13. Цензор.НЕТ. Націоналістична організація С14 потрапила в міжнародний список терористів. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-11-16. 
  14. «Може, в нашій країні так допустимо – без ляпаса по пиці хтось може не зрозуміти» - Карась. Громадське радіо (uk). 2017-10-26. Процитовано 2017-11-23. 
  15. Vortex C14 (11 грудня 2011). Сутичка та бурхливий протест на Ахматової 43-А. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  16. Sich Ukraine (11 грудня 2011). Штурм Гостиного двора. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  17. jeka karas (3 березня 2013). Вручення призів молодим архітекторам. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  18. jeka karas (6 травня 2014). Бій за сквер на Ревуцького. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  19. jeka karas (7 березня 2013). Кияни погнали рейдерів з будівництва!. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  20. Vortex C14 (27 грудня 2010). Протест на "Театральній". YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  21. Korrespondent.net. Драка на стройке в Святошино: задержаны 30 человек (ru). Процитовано 2017-09-13. 
  22. Streetmob14 (21 березня 2012). Націоналісти протестують проти вирубки лісу. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  23. rightyouth (17 листопада 2011). Націоналісти погромили ригалівку. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  24. jeka karas (30 вересня 2012). Марш здорової молоді на Лісовому масиві в Києві. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  25. ТВАРА, Дарина. У Дніпрі з фаєрами та димовими шашками пройшов марш здорової молоді. Суспільство ДНІПРОГРАД. Процитовано 2017-09-11. 
  26. C14 Вінниця. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  27. C14 Вінниця. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  28. Sich Ukraine (9 жовтня 2014). "Український прорив" у Києві. Підрахунок зібраних коштів. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  29. Кубок Молодого Футболу. Київ. Процитовано 2017-09-11. 
  30. jeka karas (31 січня 2013). Страйкарі пішли до Броварської міської адміністрації. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  31. Сергей Тышковец (12 січня 2013). Штурм офиса компании ДТЭК Рината Ахметова в Киеве. РИА Новости–Украина. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  32. jeka karas (16 січня 2013). Прес-конференція з приводу шахтарського бунту. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  33. ТСН (2017-02-06). Київські водії тролейбусів оголосили голодування. Процитовано 2017-09-13. 
  34. Gazeta.ua (2017-03-02). Під похоронний марш попрощалися з українською культурою. Gazeta.ua (uk-UA). Процитовано 2017-09-13. 
  35. Віталій Запорожець, який на Київщині застрелив міліціонера, вийшов на волю. ТСН. 26 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  36. Необхідна перевірка безпеки. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  37. Одного з підозрюваних у вбивстві Бузини звільнили під домашній арешт (відео). Процитовано 2017-09-11. 
  38. У Києві мітингують на підтримку Медведька і Поліщука, підозрюваних у вбивстві Бузини. Радіо Свобода. Процитовано 2017-09-11. 
  39. Георгій Багішвілі “Жорік” | Національний Центр Правозахисту. ncp-ua.com (ru). Процитовано 2017-09-11. 
  40. C14 news. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  41. Sich Ukraine (7 серпня 2014). Активний бойкот російських АЗС від С14. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  42. Громадське телебачення (6 лютого 2016). Балаклави, гільзи й кров у Києві: бойкот російського бізнесу. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  43. У Києві активісти закликали бойкотувати російський бізнес. Процитовано 2017-09-13. 
  44. Цензор.НЕТ. Націоналісти пікетують столичний ТРЦ, звинувачуючи у сприянні агресору. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-09-13. 
  45. Євген Карась: "Оголошення в розшук - помста за те, що ми зловили міліцейську спецгрупу, елітний “ескадрон смерті”. Lb.ua. 8 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  46. Активисты «Свободы» напали на журналистов. kievvlast.com.ua (ru). Процитовано 2017-11-16. 
  47. Цензор.НЕТ. "Реформе пришел полный Паскал", - активисты протестуют на Майдане в Киеве против возвращения на службу одного из руководителей МВД времен Януковича. ВИДЕО+ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-09-11. 
  48. Регіоналки скаржаться, що протестувальники закидали їх льодом та землею. tyzhden.ua. Процитовано 2017-12-08. 
  49. «Автономний опір» розповів подробиці нападу праворадикалів на спорткомплекс «Цитадель»
  50. https://www.facebook.com/c14news/posts/1040885216015776
  51. "Автономний опір" - комуністичне підпілля Львова | Офіційний сайт «Правого сектору». pravyysektor.info (uk). Процитовано 2017-09-11. 
  52. Sich Ukraine (16 травня 2013). Націоналісти зловили нападників. YouTube. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  53. «Правий сектор», «Свобода» і «Національний корпус» підписали маніфест про об’єднання зусиль. Радіо Свобода. Процитовано 2017-09-11. 
  54. Zaxid.net. Праворадикали з С14 побили організатора нападу на Володимира В’ятровича. ZAXID.NET. Процитовано 2017-11-16. 
  55. Справа Коцаби: активісти почнуть стріляти?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-11-17. 
  56. Водію маршрутки у Києві, який образив матір загиблого бійця АТО, влаштували самосуд (відео). Народна Правда (uk-UA). 2017-10-27. Процитовано 2017-11-16. 
  57. Цензор.НЕТ. Націоналісти побили учасників акції проти перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича в Києві. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk-UA). Процитовано 2017-11-17. 
  58. У Києві розгромили магазин, з якого змили графіті часів Майдану (ФОТО) (uk). Процитовано 2017-11-17. 
  59. У Дніпрі суд заборонив "радянських офіцерів", які кликали "Русскую весну". dnipro.depo.ua. Процитовано 2017-11-17. 
  60. У Дніпрі розтрощили весільний салон "радянського офіцера". dnipro.depo.ua. Процитовано 2017-11-16. 

Посилання[ред.ред. код]