Європій(III) оксид
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Європій(ІІІ) оксид | |
|---|---|
| |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 1308-96-9 |
| PubChem | 159371 |
| Номер EINECS | 215-165-6 |
| SMILES | O=[Eu]O[Eu]=O |
| InChI | 1/2Eu.3O/rEu2O3/c3-1-5-2-4 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | Eu2O3 |
| Молярна маса | 351.926 г/моль |
| Зовнішній вигляд | твердий порошок від білого до світло-рожевого кольору |
| Запах | без запаху |
| Густина | 7.42 г/см3 |
| Тпл | 2350 °C (4260 °F; 2620 K) |
| Розчинність (вода) | незначна |
| Структура | |
| Кристалічна структура | кубічна, cI80, моноклінна |
| Ia-3, No. 206, C2/m, No. 12 | |
| Небезпеки | |
| ЛД50 | 5000 мг/кг (щур, перорально) |
| Пов'язані речовини | |
| Інші аніони | Європій(ІІІ) хлорид |
| Інші катіони | Самарій(III) оксид, Гадоліній(III) оксид |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Європій(ІІІ) оксид - неорганічна хімічна сполука європію та кисню з формулою . Речовина має вигляд білого порошку, майже нерозчинного у воді.
Отримання[ред. | ред. код]
Після трудомісткого відділення інших лантаноїдів від їхніх руд остаточно одержують оксалат європію(III) , який потім спалюють з утворенням оксиду європію .
Для отримання нанокристалів матеріалу використовується синтез шляхом кальцинації відповідного гідроксиду або оксалату.
Оксид європію може бути також отриманий шляхом прямого спалювання металевого європію в атмосфері кисню.[1][2]
Хімічні властивості[ред. | ред. код]
Європій(ІІІ) оксид виявляє основні властивості. Не реагує з лугами, гідратом аміаку, холодною водою.
- Реагує з гарячою водою:
- Реагує з розведеними холодними кислотами:
- Реагує з концентрованими киплячими кислотами:
- Реагує із сірководнем:
![{\displaystyle {\ce {Eu2O3\ +3H2S->[ \atop 500^{o}C]Eu2S3\ +3H2O}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/4c06c6b400e1a46b73eba3c4e857805a4a618042)
- Відновлюється до монооксиду європію графітом або європієм:
![{\displaystyle {\ce {Eu2O3\ +C->[{} \atop 1300^{o}C]2EuO\ +CO\uparrow }}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/f8cbeb9810d4bd7fb978814c33336a8e5af9dfe2)
![{\displaystyle {\ce {Eu2O3\ +Eu->[{} \atop 1220^{o}C,Ar]3EuO\ }}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/de670298e20d128be70f1809437e0e9871008384)
- Відновлюється до металевого європію лантаном:
![{\displaystyle {\ce {Eu2O3\ +2La->[{} \atop 1200^{o}C]La2O3\ +2Eu}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/efd48de7447f189be6a35c1b38272322a3901b43)
Використання[ред. | ред. код]
- Широко використовується як червоний чи синій люмінофор у телевізорах та люмінесцентних лампах.[3].
- Є легуючою добавкою при виробництві флуоресцентного скла. Також використовується як елемент захисту на банкнотах євро.
- Каталізатор для отримання ненасиченого спирту 3-бутен-1-олу з 1,4-бутандіолу.[4]
- Потенційний матеріал для використання як поглинача нейтронів у реакторах на швидких нейтронах.[5]
Джерела[ред. | ред. код]
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ — М.: Химия, 2000. — 480 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ugale, Akhilesh; Kalyani, Thejo N.; Dhoble, Sanjay J. (2018). Chapter 2 - Potential of europium and samarium β-diketonates as red light emitters in organic light-emitting diodes. У Martín-Ramos, Pablo; Ramos Silva, Manuela (ред.). Lanthanide-Based Multifunctional Materials: From OLEDs to SIMs. Elsevier. с. 59—97. doi:10.1016/B978-0-12-813840-3.00002-8. ISBN 978-0-12-813840-3.
- ↑ Europium. ScienceDirect. Elsevier. Процитовано 27 грудня 2023.
Europium is the most reactive rare-earth element... It swiftly oxidizes in air, ignites in the range of 150–180°C to form Eu3+ oxide (Eu2O3).
- ↑ Luna H., Franceschini D. F., Prioli R., Guimaraes R. B., Sanchez C. M. Nanostructured europium oxide thin films deposited by pulsed laser ablation of a metallic target in a He buffer atmosphere // J. Vac. Sci. Technol. A. — 2010. — Vol. 28, No. 5. — P. 1092—1098.
- ↑ Igarashi A., Sato S., Takahashi R., Sodesawa T., Kobune M. Dehydration of 1,4-butanediol over lanthanide oxides // Catalysis Communication. — 2007. — Vol. 8, No. 5. — P. 807—810.
- ↑ Ainscough J. B., Moore D. A., Osborn S. C. Europia ceramics for use as fast reactor neutron absorbers // Ceramurgia International. — 1977. — Vol. 3, No 1. — P. 18-24.