Ємність катіонного обміну ґрунтів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ємність катіонного обміну ґрунтів (ЄКО ґрунтів) — це сумарна кількість позитивних зарядів обмінних катіонів, що нейтралізують негативний заряд ґрунтово-вбирного комплексу[1]. Ємність катіонного обміну в ґрунтах залежить від гранулометричного, хімічного складу, вмісту та якості гумусу, кислотно-основних умов. Тому ємність поглинання в різних типах ґрунтів неоднакова. Найбільша ЄКО характерна для чорноземів типових високогумусованих, де в складі обмінних катіонів переважають іони кальцію та магнію, що складає 50 ммоль(+) на 100 г ґрунту і вище. Для дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтів, жовтоземів, червоноземів з кислою реакцією середовища ємність катіонного обміну низька і рівна 4,0 — 40,0 ммоль(+) на 100 г ґрунту[2].

Види ємності катіонного обміну в ґрунтах[ред.ред. код]

  1. Ємність катіонного обміну (стандартна) — це ємність, визначена за фіксованого значення рН, який не завжди збігається з реальним значенням рН ґрунту.
  2. Ємність катіонного обміну (ефективна, реальна) — це ємність, визначена за кислотно-основних умов ґрунту.[1]

Способи визначення[ред.ред. код]

  1. Стандартна ємність катіонного обміну в ґрунтах визначається забуферним розчином, наприклад барій хлоридом та барій ацетатом з рН = 6,5.
  2. Ефективна ємність катіонного обміну в ґрунтах визначається 0,1 М розчином барій хлоридом.[1]
  3. Ємність катіонного обміну за точки нульового заряду (ТНЗ) визначають розчинами солей, наприклад барій хлоридом з рН=7,0[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Воробьева Л. А. Химический анализ почв. Вопросы и ответы/ Л. А. Воробьева, Д. В. Ладонин, О. В. Лопухина, Т. А. Рудакова, А. В. Кирюнин. — М.: 2012.
  2. Ковриго В. П. Почвоведение с основами геологии. / В. П. Ковриго, И. С. Кауричев, Л. М. Бурлакова. — М.: Колос, 2000. — 416с.
  3. Пансю М., Готеру Ж. Анализ почвы. Справочник. Минералогические, органические и неорганические методы анализа: пер. 2-го англ. изд. под ред. Д. А. Панкратова — СПб.: ЦОП «Профессия», 2014. — 800 с.