Іван Вергунок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Вергунок або Іван Вергуньонок — український козак з-під Полтави, родом з міста Лубен. Другий самозванець і авантюрист, який видавав себе за «царевича» Івана Дмитровича — сина московського царя Лжедмитрія II і Марини Мнішек. У зв'язку з цим Івана Вергуньонка в деяких роботах називають лже-Іван Дмитрович II або лже-Івашка II[1][2].

На відміну від Яна Фаустіна Луби, першого лже-Івашки, який не висував жодних претензій на московський престол, Іван Вергуньонок, прийнявши царське ім'я близько 1640 року, відкрито заявляв про свої права на Московське царство і намагався заручитися військовою допомогою то від Кримського ханства, то від Османської імперії. У 1646 році турки-османи за агресивний характер лже-Івашки II заарештували й ув'язнили того в Кожаному містечку. Про подальшу долю самозванця нічого не відомо[3][4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Борисова Ж. Е. «История России в лицах»
  2. Низовский А. Ю. «Самозванцы на Руси», с. 67
  3. Низовский А. Ю. «Самозванцы на Руси», с. 70
  4. Юзефович Л. А. «Самые знаменитые самозванцы». Дети царя Дмитрия, с. 67

Література[ред. | ред. код]

  • Низовский А. Ю. «Самозванцы на Руси». М., 2005 — isbn=5-9533-1017-X
  • Борисова Ж. Е. Дополнительная Общеобразовательная (Общеразвивающая) программа «История России в лицах». Первоуральск, 2015
  • Юзефович Л. А. «Самые знаменитые самозванцы». М., 1999 — isbn=5-7390-0492-4