Іван Ритов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Ритов
Іван Ритов.jpg
Іван Ритов
Народився 25 травня 1876(1876-05-25)
с. Гельмязеве Золотоніського повіту Полтавської губенрії, нині Золотоніського району Черкаської області
Помер 30 квітня 1962(1962-04-30) (85 років)
Дніпро, Україна
Поховання Запорізький цвинтар
Громадянство УНР
Національність українець
Діяльність священик Преображенського собору, активний учасник відродження УАПЦ на Січеславщині
Відомий завдяки член відродженої Січеславської «Просвіти»

Іван Ритов (Ритів) (25 травня 1876, с. Гельмязеве Золотоніського повіту Полтавської губернії, нині Золотоніського району Черкаської області30 квітня 1962, Дніпро, Україна; похований на Запорізькому цвинтарі) — просвітній і релігійний діяч на Катеринославщині, член відродженої Січеславської «Просвіти» (1918), активний учасник відродження УАПЦ на Січеславщині, священик Преображенського собору. Жертва російського окупаційного терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

29 січня 1902 став працювати в катеринославській філії Селянського земельного банку, від 1906 — діловод, з 1916 — безпремінний член того ж банку.

Восени 1918 — член ради катеринославського відділу державного Земельного банку, адреса: Столипінська, 16 (нині — Чернишевського).

Восени 1918 в числі семи інших місцевих діячів «Просвіти» поставив свій підпис під реєстрованим тоді статутом Катеринославського товариства «Просвіта».

За спогадами І. Матюшенка, Ритов брав активну участь у відродженні УАПЦ на Січеславщині, входив до десятки Благовіщенського собору.

1921 очолив фінансово-кошторисний відділ губернської РСІ (робітничо-селянської інспекції), з 1926 — у губфінвідділі спочатку інспектором, а потім завідувачем відділом.

У 1929 скорочений і звільнений з роботи. У 1930-х двічі заарештовувався органами ГПУ НКВС.

Восени 1941 Ритов очолив округову церковну Раду УАПЦ у Дніпрі. До складу Ради входили Максим Суруп, професор Тихон Бабій, Теодос Капітоненко та Холодченко.

1942 Архієпископом УАПЦ Геннадієм Шиприкевичем висвячений, служив у Преображенському соборі. Певний час Ритов був старостою того ж собору. Мав змогу займатися церковною діяльністю до жовтня 1943.

Від січня 1944 Ритов обіймав посаду керівника групи в облкомунбанку, з 1947 — інспектора тієї ж установи. 1951 скорочений.

У 1951 економіст облводоканалу, наступного року скорочений.

З 1952 заробляв на прожиток розклеюванням афіш у місті від рекламбюро.

З 1955 — в конторі благоустрою, того ж року звільнений і вийшов на пенсію.

Дружина — Лідія (18801955), уроджена Небесова, педагог. У 1911 завідувала 4-м міським жіночим початковим Троїцьким училищем (на розі Степової вулиці і Больничної, 10) (Календар-щорічник «Приднепровье» на 1912, с.277).

Троє дітей — Марія, Олександра, Максим (останній на початку 1920-х опинився в еміграції і пропав безвісти). Онучка Лідія Яценко — дніпровський мистецтвознавець.

Література[ред. | ред. код]

  • Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921) // Іма-прес. — Дніпропетровськ. — 2002.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]