Староста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бориспільський староста (ліворуч) вислуховує прохачів, 1870-ті рр. Ілюстрація до книги «Земля і люди. Загальна географія» (т.5), Жана Жака Елізе Реклю, 1880
Любешівський староста Іван Палікарпчук з дружиною Мар'єю. Фото Ісака Сербова. 1912 р.

Ста́роста — адміністративна посада в Україні та сусідніх країнах. Історично вживалось щодо представників нижчої адміністрації, місцевого самоврядування. Пізніше старостою називають виборну або призначену особу для ведення справ якого-небудь громадського колективу, товариства і т. ін. (наприклад, староста класу, староста університетської групи)[1]. Виборна громадська організація в навчальних закладах, що складається із старост груп, називається староста́том, так також зовуть приміщення, призначене для перебування старости[2].

Україна-Русь[ред. | ред. код]

У Київській Русі — представник нижчої адміністрації (звич. доглядав за певними ділянками в господарстві князя).

У гетьманській державі (Українська Держава, 1918) Павла Скоропадського діяли губерніальні і повітові старости.

Україна початку 21 ст.[ред. | ред. код]

В Україні з 2015 року староста є посадовою особою місцевого самоврядування у селі або селищі, які разом з іншими населеними пунктами добровільно об'єднуються у одну територіальну громаду. До липня 2020 року староста обирався мешканцями села або селища на строк повноважень місцевої ради об'єднаної територіальної громади та за законом мав наступні повноваження:

  1. представляти інтереси жителів села, селища у виконавчих органах місцевої ради об'єднаної територіальної громади;
  2. сприяти жителям села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;
  3. брати участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного села, селища;
  4. вносити пропозиції до виконавчого комітету місцевої ради з питань діяльності на території відповідного села, селища виконавчих органів місцевої ради, підприємств, установ, організацій комунальної форми власності та їх посадових осіб.

Староста також міг здійснювати інші обов'язки, визначені Положенням про старосту, яке затверджувалося місцевою радою об'єднаної територіальної громади.

З липня 2020 року після внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі. Закон визначає такі повноваження старости:

  1. представляти інтереси жителів відповідного села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
  2. брати участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій;
  3. право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного села, селища;
  4. сприяти жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;
  5. брати участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;
  6. брати участь у підготовці проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу;
  7. вносити пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб;
  8. брати участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу;
  9. брати участь у здійсненні контролю за використанням об’єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;
  10. брати участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного села, селища та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про його результати;
  11. отримувати від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;
  12. сприяти утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному селі, селищі.

Староста також може здійснювати інші повноваження, визначені законом. При здійсненні наданих повноважень староста є відповідальний і підзвітний раді та підконтрольний сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед радою, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін. Повноваження старости можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

ВКЛ і Річ Посполита[ред. | ред. код]

У Великому князівстві Литовському (ВКЛ), Королівстві Польському, Короні і Речі Посполитій — державна посада і довічне звання, що надавалося королями магнатам і шляхті за заслуги. Існували такі старости:

  • генеральний староста — голова провінції
  • городовий староста — голова повіту;
  • негородовий староста — державець коронних маєтностей, що їх король надавав маґнатам і шляхті за заслуги перед державою;

У ранньосередньовічній Польщі старостою називали королівського намісника, пізніш — управителя королівщини — маєтків, що належали королю.

За твердженням М. Грушевського, старости Королівства Польського, зацікавлені в отриманні прибутків, маючи конкурентні стосунки з міськими громадами, сприяли масовому розселенню євреїв, з яких брали спеціальні податки, у Короні, в тому числі й Українських містах та містечках.[3]

Валахія. Молдавія[ред. | ред. код]

Від угорської назви бургграфа походить волоський термін пиркалаб (рум. pârcălab)[4], що використовувався у Валаському і Молдовському князівствах для позначення каштелянів, комендантів великих фортець. У молдавських тестах написаних церковнослов'янською або староукраїнською пиркалаби інколи називаються старостами (у волоських документах — рум. staroste).

Австрійська імперія, Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

У Галичині й на Буковині за австрійської влади — начальник повіту, якого призначав цісар.

Польська республіка[ред. | ред. код]

У Польщі 19191939 — начальник державної адміністрації і представник держави у повіті;

Чехословацька республіка[ред. | ред. код]

На Закарпатті 1919—1939 — голова сільської громади або посадник . Старостами називалися також виборні або призначені особи для ведення справ будь-якої громади (наприклад, церковний староста), артілі чи іншого громадського колективу.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Староста сільський — у Російській імперії голова найнижчої адміністративної одиниці — сільської громади, обираний на 3 роки сільським сходом.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Староство — адміністративно-територіальна і господарська одиниця
  • Війт

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Староста // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Старостат // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Грушевський М. Жиди // Історія України-Руси. — Т. V. — С. 257.
  4. pârcălab // Dicționare explicative.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Староста