Іміди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іміди (рос. имиды, англ. imides):

  • 1. Діацильні похідні амоніаку (RC=O)–NH–(R'C=O) або їх циклiчнi аналоги, похідні дикислот. Слабкі кислоти, в яких атом H замiщується на метал (при дiї алкоголятiв) або на галоген (при дiї пр., NaOBr). Легко гідролізуються, вiдновлюються, є ацилюючими реагентами.
  • 2. В адитивній номенклатурі, в якій імід є аналогом оксиду, термін вживається для сполук типу R3Y+–NR (Y = N, P) та R2Z+–NR (Z = O, S, Se, Te), які є продуктами формального приєднання групи RN= до N, P, O, S, Se, Te).
  • 3. Солі, які мають аніон RN2–.

Література[ред. | ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0