Інез Сібері

Інез Сібері
Народилася	26 червня 1907(1907-06-26) Орегон, США
Померла	11 квітня 1973(1973-04-11) (65 років) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання	Форест-Лаун
Громадянство	США
Діяльність	акторка, акторка театру, кіноакторка
IMDb	nm0780425
Інез Сібері у Вікісховищі

Інез Сібері (англ. Ynez Seabury; 26 червня 1907 — 11 квітня 1973) — американська актриса німого кіно і початку звукової епохи.

Біографія

Народилася у штаті Орегон, її нащадки — одні з перших іспанських сімей у Каліфорнії. Її прадід Луїс Марія Перальта іспанський солдат, який отримав у дарчу землю ранчо Сан-Антоніо, один із засновників Окленду, штат Каліфорнія. Дівчинка росла у творчій атмосфері — її батьки були акторами. Мати — Шарлота з'являлася в кількох виставах у різних театрах Лос-Анджелеса, а також на другорядних ролях у деяких Голлівудських фільмах. Її батько, Лес Сібері, виконував епізодичні ролі — переважно офіцерів запасу. Як тільки дівчинці виповнилося півтора роки, батько почав брати її на свої спектаклі, і дівчинка спостерігала за ним через лаштунки.

У 1911 році потрапляє до трупи Девіда Уорка Гріффіта. І відразу виходить її перший фільм «Серце скнари», де вона грала разом з Боббі Харроном. Потім у 1912 році Гріффіт знімає фільми «Промінь сонця», «Поневіряння Біллі», «Для його сина», де маленька дівчинка знову грає разом з такими акторами як Клер Макдауелл, Бланш Світ, Дороті Бернард, Лайонел Беррімор та ін. Згодом, журналісти називали її «The Biograph Baby». Після зйомок у Гріффіта дівчинка повернулася до театру, де з грудня 1912 по березень 1913 грала в постановці «Racketty-Packetty House».

1912

Тема індіанців була значуща у житті Сібері. У 1927 році знімається ще в одному фільмі на цю тематику — «Червона глина», фільм, в якому вона знімалася разом з Вільямом Десмондом і Альбертом Смітом. За роль у цьому фільмі, покоївки індіанського походження, вона заслужила визнання не тільки у кінематографістів, а й у самих індіанців. За роль індіанської дівчини, Інез була прийнята членами племені Хопі. Згодом 29 племен зі своїми ватажками гастролювали разом із спектаклем і брали участь у ньому як фонова масовка.

Того ж 1927 року Інез співпрацювала з комічним актором Бертоном Черчіллем. Бертон працював у молодості з батьком юної зірки — Лесом Сібері. Актор запросив Інез для спільної роботи над виставою Allas the Deacon (1927) у Голлівудському театрі.

1928 року брала участь у постановці романтичної драми Річарда Таллі «Його квіткова наречена», прем'єра якої відбулася в театрі Мейсона в Лос-Анджелесі в березні.

У 1937 вона була учасницею радіовистави разом із Джеком Бенні та Мері Лівінгстон на Радіо CBS «Мільйони Брюстера».

Інез Сібері залишалася на екрані до кінця 1940-х років, найчастіше це були епізодичні ролі, її ім'я не вказувалося в титрах. Останній фільм — «Самсон і Даліла» (1949), режисером якого був Сесіл Блаунт Демілль, в титрах актриса також не значилася.

Особисте життя

У 1928 року Інез одружилася з Уолтера Вільяма Костелло, але роман продовжився недовго, і за рік молода пара розлучилася. Другим чоловіком став Вернон Кейт Уайт, за якого актриса вийшла заміж 1960 року. Прожили вони разом сім років, до 15 червня 1967 року, коли Вернон помер.