Іоанн (Левицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Іоанн
Епископ Иоанн (Левицкий).jpg
Єпископ Кубанський та Катеринодарський
від 1921 — архієпископ
вересень 1921 — грудень 1921
Єпископ Кубанський та Катеринодарський,
вікарій Ставропольської єпархії
12 жовтня 1916 — 18 червня 1919
Наступник: Антоній (Храповицький)
Єпископ Єйський,
вікарій Ставропольської єпархії
25 грудня 1907 — 12 жовтня 1916
Наступник: посада заснована
 
Ім'я при народженні: Іоаникій Левицький
Народження: 19 (31) січня 1857
Україна Україна Київська губернія
Смерть: 18 січня 1923(1923-01-18) (65 років)
Катеринодар, Кубань
Прийняття чернецтва: 18 червня 1892
Хіротонія: 3 лютого 1908

Іоанн (в миру Іоанникій Левицький; 7 (19) січня 1857(18570119), Київська губернія — (?) 18 січня 1923) — український релігійний діяч обновленства, до 1922 — єпископ Російської православної церкви, єпископ Кубанський та Краснодарський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї паламаря.

1880 — закінчив Київську духовну семінарію.

21 травня 1881 рукопокладений у священика.

1889 — поступив до Київської духовної академії.

18 червня 1892 — пострижений у чернецтво.

1893 — закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я і призначений наглядачем Донського духовного училища у Москві.

1895 — інспектор Олонецької духовної семінарії.

1896 — переміщений до Саратовської духовної семінарії.

29 листопада 1900 — ректор Астраханської духовної семінарії в сані архімандрита.

1907 — увійшов до складу комітету по розпорядженню Астраханського руського патріотичного товариства[1].

3 лютого 1908 — хіротонія в єпископа Єйського, вікарія Ставропольської єпархії.

13 вересня 1916 — єпископ Кубанський та Катеринодарський, вікарій Ставропольської єпархії.

Травень 1919 — на Південно-Східному Руському Церковному Соборі Кубанського вікаріатства, яке очолював Іоанн, було перетворене у самостійну єпархію.

1919 — входив до складу Тимчасового вищого церковного управління на Південному Сході Росії.

1922 — пішов до обновленського розколу. Єпископ Єйський Євсевій (Рождественський), вікарій Кубанської єпархії, після трикратних умовлянь, оголосив єпископа Іоанна розкольником, перестав згадувати його ім'я за богослужінням і взяв на себе керування Кубанською єпархією.

Згідно даний Михайла Польського, помер у 1923 під час всенощної під Хрещення Господнє, не порвавши із «Живою Церквою»[2]. За припущенням Мануїла (Лемешевського), помер не раніше 1927 р.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]