Київська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київська губернія
Coat of Arms of Kiev Governorate.png
Герб
Gubernia de Kiev - Imperio ruso.png
Центр Київ
Існувала 18 грудня 1708
Площа 44777,9 (1897)
Населення 3 559 229 осіб (1897)
Попередники Київське воєводство
Наступники Київська округа

Київська губернія — колишні адміністративно-територіальні одиниці на території, що тепер входить до складу держави Україна. Охоплювали території давньої української етнографічної й історичної землі Верхнього Подніпров'я княжих та козацьких часів — Київщини. Ліквідована в березні 1925 року.

В складі Російської імперії[ред.ред. код]

Київська губернія 1708—1781 років[ред.ред. код]

Київська губернія на мапі Московського царства 1708 року

Утворена Указом Петра І від 18 грудня 1708 року. Адміністративний центр — місто Київ.

У 1719 році в Київській губернії було створено 4 провінції: Київська, Білгородська, Орловська і Севська, які у свою чергу розділені на дистрикти.

У 1727 року з Київської була виділена Білгородська губернія до якої відійшли Білгородська, Орловська та Севська провінції.

Станом на 1764 рік губернія складалася з 11-ти повітів: Київського, Остерського, Козелецького, Переяславського, Пирятинського, Лубенського, Хорольського, Миргородського, Голтвянського, Городиського та Золотоніського[1].

1781 року губернія розділена на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва.

Київське намісництво[ред.ред. код]

Мапа Київського намісництва 1792 року

У 1781—1796 роках губернія іменувалася Київським намісництвом, що складалося з таких повітів: Київського, Золотоніського, Голтвянського, Козелецького, Лубенського, Миргородського, Остерського, Переяславського, Пирятинського. У губернію входили також міста Хорол і Городище.

У 1790-х роках до Київського намісництва відійшли Богуславський, Гадяцький, Зіньківський, Канівський, Корсунський і Лохвицький повіти.

Київська губернія 1797—1918[ред.ред. код]

Губернії Росії в 1708 році

У 1796 році Київське намісництво ліквідоване та всі лівобережні землі, що входили до нього, передані в Малоросійську губернію. Одночасно, до новоутвореної Київської губернії увійшли землі Правобережжя.

Київська губернія на мапі 1821 року
Київська губернія на мапі Стрельбицького 1917 року

Склад Київської губернії[ред.ред. код]

Київська губернія.jpg

Повіти Київської губернії XIX століття: Київський, Бердичівський, Васильківський, Звенигородський, Канівський, Липовецкий, Радомисльський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Черкаський, Чигиринський.

У відношенні селянського самоврядування 1976 сільських товариств губернії розподілені на 202 волості та підпорядковані 24-м мировим посередникам (по 2 мирові ділянки у кожному повіті).

У судовому відношенні губернія входить до складу Київської Судової Палати та поділяється на два судових округи: Київський і Уманський. До Київського Окружного суду віднесені Київський, Бердичівський, Васильківський, Канівський, Сквирський, Радомисльський, Черкаський та Чигиринський повіти; до Уманського Окружного суду — Уманський, Звенигородський, Липовецкий і Таращанський повіти. Кожне місто з повітом складають судово-мировий округ. В губернії налічується 62 судово-мирові ділянки та 48 судово-слідчих[2].

Київська губернія в Українській Державі (1918)[ред.ред. код]

Київська губернія в УСРР (1919—1925 роки)[ред.ред. код]

1919 року шляхом виділення волостей північно-східної частини Радомисльського повіту було утворено Чорнобильський повіт. Також центр Васильківського повіту було переведено у Білу Церкву, повіт перетворено на Білоцерківський.

1920 року центр Канівського повіту перенесено у Корсунь, а пізніше — у Богуслав, повіт (1922 року) перейменовано на Богуславський. Центр Чигиринського повіту перенесено у містечко Кам'янка.

27 квітня 1921 року зі складу Полтавської губернії до складу Київської губернії було передано Переяславський повіт.

З 1920 по 1922 роки Черкаський повіт та Чигиринський повіт входили до складу новоутвореної Кременчуцької губернії.

На 1923 рік, коли було скасовано повітовий та волосний поділ, у губернії було 14 повітів, 18 міст (повітові та чотири позаштатні — Васильків, Корсунь, Канів, Чигирин) та 107 містечок.

Того ж 1923 року відбулися наступні зміни у адміністративному поділі та межах Київської губернії: зі складу Бердичівського повіту до складу Подільської губернії відійшли Вахнівська, Малочорнятинська, Староприлуцька волості, зі складу Липовецького повіту Дашівська та Юрковецька волості; зі складу Чигиринського повіту до складу Катеринославської губернії відійшли Колебарська та Подорожнянська волості; частина Переяславського повіту відійшла до складу Полтавської губернії (у складі Київської губернії залишилися Баришівська, Бориспільська, Вороньківська, Єрковецька, Іванківська, Рогозівська, Скопецька, Сулимівська волості).

Натомість зі складу Чернігівської губернії до складу Київської губернії увійшли Броварська, Гоголівська, Жукинська, Микільсько-Слобідська та Семиполківська волості Остерського повіту; зі складу Подільської губернії Севастянівська волость Гайсинського повіту; зі складу Одеської губернії села Андріївка та Виноградівка Єлисаветградського повіту.

Територія колишньої губернії в наш час[ред.ред. код]

На момент ліквідації до складу Київської губернії входила вся теперішня територія Київської області (окрім східної частини Баришівського, Згурівського, Яготинського, а також одного села Поліського районів (Олексіївка, тепер у складі смт Вільча)), уся правобережна частина Черкащини (за винятком сіл Вершаці, Галаганівка, Стецівка, Чернече, затоплених сіл Андрусівка, Вітрівка, Воронівка, Клочків, Колаборок, Коропівка, містечка Крилів, сіл Нове та Старе Липове, Подорожне, Самусівка Чигиринського районів), Брусилівський, Коростишівський (за винятком сіл Грабівка, Кмитів, Рудня, Руденька, Смолівка, Студениця), Попільнянський, Радомишльський, Ружинський повністю та Андрушівський (села Бровки Перші, Бровки Другі, Ворлиця, Городиище, Городківка, Зарубинці, Камені, Корчмище, Лебединці, Любимівка, Мала П'ятигірка, Мостове, Степок, Тарасівка, Ярешки, Яроповичі), Бердичівський (без 31 села в північній та західній частині), Малинський частково (без 37 сіл у північній та північно-західній частині), окрім того невеличкі частини Коростенського (села Болярка, Винарівка, Граби, Десятини, Діброва, Майданівка, Мала Зубівщина, Мелені, Новаки, Соболівка, Старики, Стремигород, Хотинівка, Шершні) та Черняхівського (села Видибір, Ганнопіль, Горбулів, Жадьки, Коростелів, Корчівка, Науменко, Нераж, Нові Жадьки, Осівка, Свидя) районів Житомирської області, північні частини Новомиргородського (21 село) та Олександрівського (33 села), східна частина Новоархангельського (15 сіл) та шматочок північно-східної частини Голованівського районів (села Давидівка, Лебединка, Лещівка, Полонисте, Табанівка), Кіровоградської області, у повному складі території Оратівського та Погребищенського, північна частина Іллінецького, практично вся частина Козятинського (за винятком сіл Великий Степ, Лопатин, Молодіжне, Немиринці), південно-східна частина Липовецького, п'ять сіл Теплицького (села Кизими, Кожухівка, Погоріле, Удич, Червоний Кут) та одне село Хмільницького (село Осична) районів Вінницької області.

Населення[ред.ред. код]

Мовний склад населення повітів Київської губернії за даними перепису 1897 року.[3]

Населення українська єврейська російська польська німецька білоруська чеська татарська
Київський повіт 541 483 304 200 59 869 143 920 18 456 5 814 4 109 1 139 1 133
Бердичівський повіт 279 695 187 243 64 505 10 132 16 150 470 139 748 76
Васильківський повіт 315 823 264 099 38 256 7 103 5 666 172 89 15 178
Звенигородський повіт 274 704 241 865 26 614 3 768 1 754 133 82 6 108
Канівський повіт 268 860 238 436 26 167 2 618 1 322 82 93 11 15
Липовецький повіт 211 825 173 669 31 748 2 317 3 953 40 21 20 2
Радомишльський повіт 315 629 247 418 41 272 12 202 6 138 7 153 135 1 106 4
Сквирський повіт 251 257 209 841 31 503 3 167 6 155 268 34 43 98
Таращанський повіт 245 752 215 367 23 200 2 377 4 345 63 132 18 141
Уманський повіт 320 744 273 894 37 641 5 815 2 786 196 124 74 67
Черкаський повіт 307 542 261 187 30 207 12 830 1 324 235 1 186 78 127
Чигиринський повіт 225 915 201 926 19 507 3 178 742 81 245 36 5
Київська губернія 3 559 229 2 819 145 430 489 209 427 68 791 14 707 6 389 3 294 1 954
Населення українська єврейська російська польська німецька білоруська чеська татарська
Київський повіт 541 483 56,2 % 11,1 % 26,6 % 3,4 % 1,1 % 0,8 % 0,2 % 0,2 %
Бердичівський повіт 279 695 66,9 % 23,1 % 3,6 % 5,8 % 0,2 % 0,3 %
Васильківський повіт 315 823 83,6 % 12,1 % 2,2 % 1,8 % 0,1 % 0,1 %
Звенигородський повіт 274 704 88,0 % 9,7 % 1,4 % 0,6 %
Канівський повіт 268 860 88,7 % 9,7 % 1,0 % 0,5 %
Липовецький повіт 211 825 82,0 % 15,0 % 1,1 % 1,9 %
Радомишльський повіт 315 629 78,4 % 13,1 % 3,9 % 1,9 % 2,3 % 0,4 %
Сквирський повіт 251 257 83,5 % 12,5 % 1,3 % 2,4 % 0,1 %
Таращанський повіт 245 752 87,6 % 9,4 % 1,0 % 1,8 % 0,1 % 0,1 %
Уманський повіт 320 744 85,4 % 11,7 % 1,8 % 0,9 % 0,1 %
Черкаський повіт 307 542 84,9 % 9,8 % 4,2 % 0,4 % 0,1 % 0,4 %
Чигиринський повіт 225 915 89,4 % 8,6 % 1,4 % 0,3 % 0,1 %
Київська губернія 3 559 229 79,2 % 12,1 % 5,9 % 1,9 % 0,4 % 0,2 % 0,1 % 0,1 %


Розподіл населення в містах губернії за мовою[4]
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Їдиш Польська Німецька Інша
Київ 22.2 % 54.2 % 12.1 % 6.7 % 1.8 % 3.0 %
Бердичів 8.2 % 8.6 % 77.1 % 5.1 % 0.3 % 0.7 %
Васильків 54.1 % 6.2 % 39.1 % 0.3 % 0.1 % 0.2 %
Звенигородка 49.3 % 8.9 % 37.6 % 2.1 % 0.1 % 2.0 %
Канів 65.2 % 3.4 % 30.6 % 0.5 % 0.1 % 0.2 %
Липовець 45.6 % 4.6 % 47.6 % 2.2 %
Радомисль 22.6 % 7.1 % 68.5 % 1.2 % 0.4 % 0.2 %
Сквира 42.8 % 5.3 % 49.6 % 1.7 % 0.1 % 0.5 %
Тараща 49.7 % 5.1 % 43.6 % 1.2 % 0.1 % 0.3 %
Умань 30.7 % 8.7 % 57.1 % 3.0 % 0.3 % 0.2 %
Черкаси 43.6 % 16.6 % 36.9 % 0.4 % 0.2 % 2.3 %
Чигирин 66.6 % 3.5 % 29.6 % 0.2 % 0.1 %
По губернії 28.2 % 33.1 % 31.0 % 4.7 % 1.0 % 2.0 %
Населення Київської губернії згідно з переписом 1897 р.

Київські губернатори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карта генералная Киевъской губерніи. Составленная ис Переясловскаго, Міргородскаго и частей Киевскаго, Неженскаго, Гадяцкаго і Прілуцкаго полковъ, разделенная на 11 уездовъ. 1764 // Науковий архів Інституту археології НАН України. (рос. дореф.)
  2. «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, Розділ ІІ «Довідкове відділення», стор.17
  3. Перепис 1897 року: Київська губернія
  4. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. — Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России
  5. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 9.

Джерела[ред.ред. код]


Київська область Це незавершена стаття про Київську область.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.